«Чорна Рада»

1. Жанр : (перший) історичний роман-хроніка.

2. Тема : зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. — доби Руїни.

3. Головна ідея : викриття і засудження доби Руїни; утвердження думки про необхідність на­ціональної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної ор­ганізації українського суспільства є його національна еліта (культурна, осві­чена, здатна до мудрого державотворення).

4. Зав’язка: прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, подолати розбрат і безлад серед козацтва.

5. Проблематика «Чорна Рада»:

5.1. ролі державного діяча;

5.2. незалежності України;

5.3. патріотизму і зради;

5.4. кохання і подружнього щастя;

5.5. боротьби добра і зла;

5.6. ставлення влади до народу;

5.7. батьків і дітей;

5.8. козацтва, Запорозької Січі, її місця в історії;

5.9. цінності людського життя

5.10. людини і народної моралі;

5.11. вірності обов’язку, козацької честі;

6. «Чорна рада» є романтичним твором. Опоетизовуючи козацтво, П. Куліш у ній возвеличує непереможний його дух. Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Матеріал для свого тво­ру він брав з багатьох джерел: друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам в архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історич­них пісень, переказів, легенд, казок про козаччину тощо.

7. Рід літератури: епос.

8. Історична основа : події, що відбувалися в Україні в роки Руїни, коли після смерті Б. Хмельницького почалася боротьба за гетьманську владу. Україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до «чорної» ради 1663 року (на раді, крім козацької старшини, була присутня також «чернь» — запорожці, селяни, міщани, тому її й названо «чорною»). Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цією метою вони зверталися по допомогу то до польської шляхти, то до тур­ків і татар, то до Москви. Україна була розколота. На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. На Лівобережжі України точилася запекла боротьба між кількома претендентами на гетьманування, серед них — переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинсь­кій раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. 27-28 червня 1663 року в Ніжині відбулася «чорна» рада, за підсумками якої гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано. Пишучи роман, письменник спирався на численні документи, наукові джере­ла, літописи, зокрема «Літопис Самовидця». У романі діють реальні історич­ні особи — Яким Сомко, Василь Золотаренко, Павло Тетеря, Матвій Гвинтовка, Вуяхевич.

9. Композиція : роман складається з вісімнадцяти частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригіналь­ним композиційним прийомом (стрижнем) у творі є романтичний образ до­роги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка.

10. Експозиція: зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з головними героями роману.

11. Кульмінація: проведення «чорної» ради, за підсумками якої І. Брюховець­кий — гетьман, Я. Сомко — в’язень.

12. Розв’язка: смерть Я. Сомка, І. Шрама; одруження Петра з Лесею.