"Мина Мазайло"

1. Жанр - сатирична комедія.

2. Дата написання - 1928 р.

3. Літературний рід - драма.

4. Головні герої :

4.1. Мина Мазайло — харківський службовець середніх літ;

4.2. Лина (Килина) ;

4.3. Мазайло — його дружина;

4.4. Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка;

4.5. Мокій — їхній син;

4.6. Уля — подруга Рини;

4.7. Тьотя Мотя — сестра Лини з Курська;

4.8. Баронова — вчителька «правильних проізношеній» російської мови;

4.9. Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва;

4.10. Тертика, Аренський, Губа — комсомольці, друзі Мокія.

5. Тема

5.1. -зображення міщанства й українізації в Україні у 20-і роки ХХ ст.

6. Ідея

6.1. -викриття суспільних антиукраїнських явищ, засудження міщанства, національної упередженості й зверхності(великодержавног о шовінізму).

7. Проблематика :

7.1. -батьки і діти;

7.2. -мова і мовенізм;

7.3. -пристосуванства і вміння відстоювати свою позицію.

8. Автор

8.1. -п'єса Миколи Куліша. За визначенням автора п'єса є сатиричною комедією, але у творі має місце трагічність становлення української мови й зацькованого народу, тому — трагікомедія.

9. Сюжетні лінії:

9.1. -Мина – Мокій;

9.2. -Уля – Мокій;

9.3. -тьотя Мотя – дядько Тарас.

10. Сюжет:

10.1. експозиція - знайомство з сім'єю Мини Мазайла;

10.2. зав'язка - сварка через "історичне питання" в родині Мазайла, розмови про зміну прізвища;

10.3. розвиток дії - приїзд Моті і Тараса; Мина бере лекції;

10.4. кульмінація - публікація в газеті ;

10.5. розв'язка - Мина Мазайло дізнається з газеті про своє звільнення.

11. Особливості п’єси

11.1. Драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ; Немає позитивних персонажів (дядько Тарас сумнівається у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокія теж не можна назвати патріотом: українська мова цікавить його з наукової точки зору); У творі містяться досить прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації; Фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів.

12. Сценічне втілення -

12.1. дістала від Головреперткому республіки категорію “А” (пріоритетність п’єси для укладачів репертуару театрів); обійшла театри Дніпропетровська, Маріуполя, Житомира, Вінниці, Херсона, Одеси, Києва (Київський театр ім. І. Франка, поставив Гнат Юра)і Харкова (харківський театр “Березіль”, поставив Лесь Курбас).

13. Сюжет перегукується -

13.1. з п’єсою Мольєра “Міщанин- шляхтич” та трагікомедією І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”.