1. Специфіка роботи
1.1. Завдання
1.1.1. Завдання 1.
1.1.1.1. Дослідити розвиток ІКТ у світі.
1.1.2. Завдання 2.
1.1.2.1. Проаналізувати використання інформаційно-комунікаційні технології у освітньому процесі різних країн.
1.1.3. Завдання 3.
1.1.3.1. Дослідити властивості логарифма та способи їх доведення.
1.1.4. Завдання 4.
1.1.4.1. Висловити власні думки щодо місця логарифмічних виразів у шкільній програмі.
1.1.5. Завдання 5.
1.1.5.1. Ознайомитися із застосуванням логарифмів у фізиці, хімії та економіці.
1.2. Описання
1.2.1. Дослідник - людина, яка веде дослідження, займається науковими дослідженнями, вивченням, спостереженням, аналізом чого-небудь, сприяє отриманню нових знань. Досліднику належить об'єктивно висвітлити позитивні та негативні результати своєї роботи, дати аналіз власних рішень.
2. Відомі дослідники
2.1. України
2.1.1. Володимир Іванович Вернадський (1863—1945).
2.1.1.1. Вітчизняний природознавець, геолог, геохімік, мінералог, основоположник геохімії, радіогеології, біохімії. Академік, перший президент АН України (1919—1921 рр.). Проводив дослідження в Україні (Полтавщина, Житомирщина, Передкарпаття, Крим). Фундатор вчення про біосферу і ноосферу, перший дослідник геохімічних закономірностей будови й складу Землі. Під його керівництвом було проведено дослідження родовищ радіоактивних елементів.
2.1.2. Павло Аполлонович Тутковський (1858—1930).
2.1.2.1. Український геолог, гідролог, географ, палеонтолог, академік АН України. Один з організаторів і перший директор Національного географічного музею України. Автор наукових праць з питань мінералогії, палеонтології, четвертинної геології. Запропонував теорію еолового походження лесів. Здійснив перші спроби фізико-географічного районування Волині, дав загальну характеристику підземних вод України, розробив природне районування України.
2.1.3. Степан Львович Рудницький (1877—1937).
2.1.3.1. Український географ, працював в університетах Львова, Кам'янця-Подільського, Праги, Харкова. Здійснив експедиції у Карпати, Закарпаття, Поділля, Придніпров'я, досліджував басейн Дністра. Автор «Краткої географії України» (1910—1914 рр.), шкільних підручників з географії України, наукових праць з питань геоморфології та соціально-економічної географії, краєзнавства та землезнавства. Заклав підґрунтя політичної географії України, проголошував ідею самостійності й незалежності України. Організатор і директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії (1927).
2.1.4. Володимир Михайлович Кубійович (1900—1985).
2.1.4.1. Загальновизнаний світовим науковим співтовариством географ, демограф і картограф. Наукові дослідження присвячені життю населення та особливостям розвитку господарства Карпат. Головний редактор 10-томної «Енциклопедії українознавства», один зі створювачів «Атласу України і суміжних країн», «Географії українських і суміжних земель». Автор багатьох статей з проблем географії України, розміщених в енциклопедіях зарубіжних країн.
2.1.5. Петро Степанович Погребняк (1900—1976).
2.1.5.1. Видатний природознавець, лісівник, ґрунтознавець, геоботанік, дослідник ландшафтів, академік АН України. Організатор і директор Інституту лісівництва. Займався вивченням екології рослин, лісового ґрунтознавства, типології лісів. У 1852—1956 рр. провів велику роботу з вивчення природи і залісення Олешківських пісків, стверджуючи, що даний ландшафт вторинний. Започаткував освоєння великих піщаних територій Херсонщини. Обґрунтував потребу створення в Україні широкої мережі еколого-географічних центрів. З 1950 до 1962 р.— Голова Українського товариства охорони природи.
2.1.6. Костянтин Григорович Воблий (1876—1947).
2.1.6.1. Український економгеограф, економіст, статистик, відомий дослідник природи, академік АН України. Працював завідуючим кафедрою економічної географії Київського університету. Основні наукові праці присвячені проблемам розвитку і розміщення продуктивних сил України, створенню нових галузей промисловості і комплексному розвитку районів. Розробив схему економічного районування України.
2.2. Світу
2.2.1. Марко Поло (15 вересня 1254—9 січня 1324)
2.2.1.1. Венеціанський купець і мандрівник, автор "Кники чудес світу", в якій описані його спостереження під час подорожей Азією. Незважаючи на сумніви в достовірності фактів, викладених у цій книзі, висловлювані з моменту її появи до нинішнього часу, вона є цінним джерелом з географії, етнографії, історії Ірану,Китаю,Монголії,Індії,Індонезії та інших країн у середні віки. Ця книга мала значний вплив на мореплавців, картографів, письменників XIV–XVI століть. Зокрема, вона була на кораблі Христофора Колумба під час його пошуку маршруту в Індію.
2.2.2. Абу Абдалах Мухамед Ібн Абдаллах аль Лавал ат Танджи (22 лютого 1304— 1368 або 1369)
2.2.2.1. Арабський мандрівник. Протягом 1325—1349 подорожував Аравією,Єгиптом,Іраном,Малою Азією, з Сінопу,перепливши Чорне море ,досяг Криму. Згодом ібн Батута побував у Хорезмі,Бухарі,Афганістані та Китаї.В 1349 повернувся у Марокко.В 1352—53 мандрував Суданом, дійшов до Тімбукту на ріці Нігер. Останні роки свого життя провів у місті Фесі. Оповіді ібн Батути про свої подорожі, які він продиктував секретарю місцевого султана, лягли в основу книги «Подарунок споглядачам про дива міст та чудеса подорожей». Твір ібн Батути є цінним джерелом з історії України.
2.2.3. Христофор Колумб (29 жовтня 11451 р. (інша версія — 1446р.) — 20 травня 1506 р.)
2.2.3.1. Іспанський мореплавець, першовідкривач Південної Америки (Багамських та Антількьких, узбережжя центральної та південної Америки ).
2.2.4. Васко да Гама (1469 — 24 грудня 1524)
2.2.4.1. Португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки
2.2.5. Фернан (Фернандо) Магеллан ( 1480 — 27 квітня 1521)
2.2.5.1. Португальський мореплавець на іспанській службі. Керував першою успішною навколосвітньою експедицією, під час якої сам Магеллан загинув. Дав назву Тихому океану.