Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Соціологія by Mind Map: Соціологія

1. Соціологія та соціальні дослідження: що, як, навіщо?

1.1. Тиждень 1

1.1.1. Тема 1. Що таке соціологія та соціальні дослідження? Що таке соціальна інформація та якою вона буває? Хто, для чого та чиїм коштом проводить соціальні та соціологічні дослідження в Україні та світі?

1.1.1.1. 1. Чим є і не є соціологія? 2. Соціальна інформація та прикладні соціальні дослідження. 3. Хто й для чого проводить соціальні та соціологічні дослідження в Україні та світі? 4. Чиїм коштом проводять соціальні дослідження?

1.2. Тиждень 2

1.2.1. Тема 2. Де та як здобути нову соціальну інформацію?

1.2.1.1. 1. Джерела та методи збору соціальної інформації . 2. Яка стратегія дослідження потрібна: кількісна чи якісна? 3. «Шпаргалка» для вибору методу. 4. Експеримент: переваги недооціненого методу. 5. Контент-аналіз: виклики та практичні поради.

1.3. Тиждень 3

1.3.1. Тема 3. Вибірки: основи формування та розрахунків.

1.3.1.1. 1. Репрезентативні та нерепрезентативні вибірки. 2. Виклики формування репрезентативної вибірки. 3. Чому соціологи не формують «Довідник типових вибірок»? 4. Загадкові похибки та ймовірності. 5. Обсяги вибірок за вищих імовірностей. 6. Розрахунки максимальних похибок. 7. Основи роботи в MS Excel.

1.4. Тиждень 4

1.4.1. Тема 3. Вибірки: основи формування та розрахунків.

1.4.1.1. 1. Непорозуміння довкола репрезентативних опитувань. 2. Міфи про репрезентативну вибірку та опитування громадської думки. 3. Формування вибірки, репрезентативної для студентів університету. 4. Нерепрезентативна вибірка: як її сформувати та як визначити її обсяг?

1.5. Тиждень 5

1.5.1. Тема 4. Практичні поради для індивідуальних інтерв'ю та фокус-груп.

1.5.1.1. 1. Як умовити взяти участь у дослідженні? 2. Як умовити бути щирими та не боятися запису інтерв'ю на диктофон? 3. Типові помилки глибинного інтерв'ювання та як їх уникнути. 4. Скільки й чому коштують глибинні інтерв'ю? 5. Плануємо фокус-групи: скільки учасників, скільки груп та яка тривалість обговорення?

1.6. Тиждень 6

1.6.1. Тема 5. Співпраця з дослідниками та дослідницькими центрами.

1.6.1.1. 1. Міфи та реалії співпраці із фаховими дослідниками. 2. Про замовників і замовлені дослідження. 3. Абетка співпраці. 4. Хто потрібен: окремий фахівець чи дослідницький центр? І як організувати дистанційну співпрацю? 5. Кому й навіщо потрібен омнібус? На що звернути увагу, замовляючи омнібус?

1.7. Тиждень 7

1.7.1. Тема 6. Результати досліджень: виклики представлення й інтерпретації.

1.7.1.1. 1. Співпраця зі ЗМІ. 2. Графічні ілюзії та пастки відсотків. 3. «Середнє» не означає «типове». 4. Інші виклики в інтерпретації та представленні даних.

1.8. Тиждень 8

1.8.1. Тема 7. Дослідницький компонент соціальних проектів: поради грантерам.

1.8.1.1. 1. Типові помилки в проектних заявках та як їх уникнути. 2. Поради громадським організаціями щодо дослідницьких проектів.

1.8.2. Тема 8. Програмне забезпечення для аналізу даних.

2. Самостійні роботи

2.1. Жінки та чоловіки: гендер для всіх

2.1.1. Тиджень 1

2.1.1.1. Тема 1. Гендер і гендерна рівність

2.1.1.1.1. 1. Гендер і гендерна рівність. 2. Виховання та освіта.

2.1.1.2. Тема 2. Виховання та освіта

2.1.1.2.1. 1. Гендерна соціалізація. 2. Освіта та влада. 3. Що таке “прихований навчальний план”? 4. Гендерований простір навчальних закладів.

2.1.2. Тиждень 2

2.1.2.1. Тема 3. Гендер і ринок праці

2.1.2.1.1. 1. Різниця в оплаті праці між жінками і чоловіками. 2. Вертикальна гендерна сегрегація. 3. Як держава захищає жінок на ринку праці. 4. Час як ресурс або закріплена за жінками домашня робота. 5. Гендерна дискримінація на ринку праці на прикладі сексуальних домагань.

2.1.2.2. Тема 4. Гендер і політика

2.1.2.2.1. 1. Гендер як цінність демократичного розвитку. 2. Гендерна рівність в українському законодавстві. 3. Доступ жінок до політики в Україні. 4. Гендерні квоти. 5. Доступ жінок до політики.

2.1.3. Тиждень 3

2.1.3.1. Тема 5. Гендерне насильство

2.1.3.1.1. І. Гендерне насильство. ІІ. Гендерні питання у медіа.

2.1.3.2. Тема 6. Гендерні питання у медіа

2.1.3.2.1. 1. Сексизм у рекламі. 2. Сексизм на прикладі мови ворожнечі 3. Приклади протидії сексизму у медіа 4. Куди подати скаргу на сексистську рекламу?

2.1.4. Тиджень 4

2.1.4.1. Тема 7. Дискримінація, толерантність і повага до розмаїття

2.1.4.1.1. І. Дискримінація, толерантність і повага до розмаїття ІІ. Методологія гендерного та антидискримінаційного аналізу державних політик.

2.1.4.2. Тема 8. Методологія гендерного та антидискримінаційного аналізу державних політик

2.1.4.2.1. 1. Важливість знання гендерної для пояснення соціальних проблем 2. Що таке гендерний підхід до аналізу державних політик? 3. Методології гендерного та антидискримінаційного підходу 4. Приклади засад недискримінації і гендерної рівності у документах організацій

2.1.5. Тиждень 5

2.1.5.1. Тема 9. Толерантність і гендерна рівність у царині релігії

2.1.5.1.1. І. Толерантність і гендерна рівність у царині релігії. ІІ. Гендер і чоловіки ІІІ. Соціальні нерівності, ксенофобія та дискримінація. ІV. Множинні нерівності та дискримінації.

2.1.5.2. Тема 10. Гендер і чоловіки

2.1.5.2.1. 1. Яким чином гендер має стосунок до чоловіків? 2. Нерівності, дискримінація та чоловіки 3. Криза маскулінності та здоров’я чоловіків

2.1.5.3. Тема 11. Соціальні нерівності, ксенофобія та дискримінація

2.1.5.3.1. 1. Що таке ксенофобія? 2. Форми і види ксенофобії 3. Расизм і расова дискримінація 4. Поняття прав людини та основне антидискримінаційне законодавство 5. Прояви ксенофобії в Україні 6. Вивчення рівня ксенофобії в Україні

2.1.5.4. Тема 12. Множинні нерівності та дискримінації.

2.1.5.4.1. 1. Становище ромських громад в українському суспільстві. 2. Чи є можливість змінити ситуацію? 3. Становище сільських жінок в українському суспільстві.

3. Лекційні заняття

3.1. Тема 1. Суспільство, як соціальна система. Соціальна структура та стратифікація.

3.1.1. Соціальна система – це явище або процес, що складається із певної сукупності елементів , що перебувають у взаємозв’язку та взаємодії і утворюють єдине ціле.

3.1.1.1. Суспільство визначають як спосіб буття людства, сукупність історичних форм сумісної життєдіяльності, що постійно розвиваються.

3.1.1.1.1. У розумінні поняття «суспільство» потрібно виділити два аспекти.

3.1.1.1.2. Суспільство володіє такими ознаками: – має власну назву та історію; – проживає на території, яку вважає своєю; – згуртована спільною системою цінностей і норм, яку називаємо культурою; – має власну систему управління; – шлюби укладаються між представниками даної спільноти; – поповнюється за рахунок дітей, які визнані представниками даного суспільства; – існує у тривалішому часі, ніж середня тривалість життя окремого індивіда.

3.1.2. Соціальна спільнота – це реально існуюча сукупність індивідів, об’єднаних відносно стійкими зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторності.

3.1.2.1. Масова соціальна спільнота – сукупність індивідів, яких об’єднують певні спільні погляди, схильності, смаки тощо.

3.1.2.2. Типи: – домашні або сімейні; – обрядові чи церемоніальні; – політичні; – церковні; – професійні і промислові

3.1.2.3. Групова соціальна спільнота – сукупність індивідів, яка існує реально, є самостійним суб’єктом історичної та соціальної дії.

3.1.2.3.1. Первинна група складається з невеликої кількості людей, між якими встановлюються прямі контакти емоційного характеру.

3.1.2.3.2. Вторинна група утворюється з людей, між якими майже відсутні емоційні зв’язки, а їхня взаємодія зумовлена прагненням досягти певної мети.

3.1.2.4. Соціальні відносини – відносини між групами людей або окремими їх представниками, що посідають різне місце в суспільстві, відрізняються один від одного певними аспектами життя.

3.1.2.4.1. Горизонтальний характер мають відносини між людьми, з однаковим соціальним статусом.

3.1.2.4.2. Вертикальний характер носять відносини між соціальними групами які мають різний соціальний статус.

3.1.3. Соціальний інститут – сталий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, які регулюють різні сфери людської діяльності.

3.1.3.1. Соціальні норми - формальні і неформальні.

3.1.4. Соціальна структура – це анатомія суспільства, об’єктивно зумовлений його поділ на групи.

3.1.5. Соціальна стратифікація – поділ суспільства на вертикально розташовані верстви , які мають різний престиж, власність, владу, освіту, стиль життя тощо.

3.1.5.1. Чотири системи стратифікації: рабство, касти, стани, класи.

3.1.6. Соціальні зміни – процес виникнення нових явищ структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.

3.1.6.1. Соціальний процес – послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, зміни в динаміці.

3.2. Тема 2. Методика і техніка соціологічних досліджень.

3.2.1. Соціологічне дослідження – система послідовних методологічних процедур, спрямованих на вирішення єдиної мети: одержати дані про явище або процес, що вивчається для вирішення конкретних проблем.

3.2.1.1. Пілотажне дослідження – найбільш простий вид конкретного соціологічного дослідження.

3.2.1.2. Описове дослідження – більш глибокий соціологічний аналіз.

3.2.1.3. Аналітичне дослідження – найскладніший і глибокий вид соціологічного дослідження.

3.2.1.4. Види соціологічного дослідження

3.2.1.4.1. За масштабом: – міжнародні; – загально-національні; – регіональні; – галузеві; – локальні.

3.2.1.4.2. За головною метою: – фундаментальні – прикладні

3.2.1.4.3. За частотою проведення: - разові; - повторювальні;

3.2.1.4.4. За системою вибору одиниць об’єкта: - монографічні; - суцільні; - вибіркові.

3.2.2. Програма соціологічного дослідження – науковий документ, який містить методологічні та процедурні основи дослідження соціального об’єкта.

3.2.2.1. Структура програми соціологічного дослідження: 1. Методологічний розділ (Що?, Для чого робити?): 2. Процедурний розділ (Як?).

3.2.2.2. 1. За змістом: – описові; – пояснюючі; – прогнозні. 2. За рівнем аналізу: – теоретичні; – статистичні; – емпіричні. 3. 3 огляду на завдання дослідження: – основні; – другорядні. 4. За послідовністю виникнення: – первинні; – вторинні.

3.2.3. Гіпотеза в соціологічному дослідженні – обґрунтоване припущення про структуру, про механізми функціонування і розвитку досліджуваного об’єкта.

3.2.3.1. Види гіпотез

3.2.4. Генеральна сукупність – обмежений територіально та у часі об’єкт дослідження.

3.2.4.1. Вибірковий метод – науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об’єкт дослідження.

3.2.4.2. Вибіркова сукупність – певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

3.2.4.3. Вибірка – метод дослідження, коли із загальної сукупності однорідних одиниць відбирається певна її частина.

3.2.4.4. Репрезентативність – здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

3.2.4.5. Помилка репрезентативності – відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

3.2.5. Соціологічна анкета – це об’єднана єдиним дослідницьким задумом система питань, спрямованих на виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкта дослідження.

3.3. Тема 3. Політична соціологія.

3.3.1. Політична соціологія – це наукова дисципліна, яка досліджує відносини між соціальними та політичними процесами та явищами.

3.3.1.1. Політика – галузь відносин між соціальними суб’єктами щодо здійснення політичної влади.

3.3.2. Соціологія політики – галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві.

3.3.3. Історію становлення соціології політики поділяють на три періоди: 1. Передісторія соціології політики; 2. Класичний етап; 3. Сучасний етап.

3.3.3.1. Представники

3.3.3.1.1. Макс Вебер

3.3.3.1.2. Карл Маркс

3.3.3.1.3. Вільфредо Парето

3.3.4. Політична поведінка – це будь-яка форма участі в здійсненні влади, що охоплює участь у формальних організаціях і масових рухах з метою впливу на громадську думку.

3.3.4.1. Політична активність – форма включення суб’єкта в політику, сукупність його дій для досягнення колективних цілей.

3.3.4.2. Політична участь – це активність суб’єктів у рамках запропонованих ним програм реалізації їх колективних інтересів.

3.3.4.2.1. Політичний протест – це прояв негативного ставлення до політичної системи в цілому, прийнятих рішень у відкрито демонстрованій формі.

3.3.5. Електоральна соціологія – галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб’єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті соціуму тощо.

3.3.5.1. Завдання: дослідження мотивації поведінки виборців під час голосування, різноманітних чинників, які впливають на їх електоральні симпатії та антипатії.

3.3.5.1.1. Предмет електоральної соціології – електоральна поведінка виборців, які делегують свої законодавчі права обмеженій кількості своїх представників.

3.3.6. Соціальний простір – продукт людської діяльності, що є сукупністю суспільних суб’єктів, а також сукупністю певних об’єктивованих взаємин між індивідами.

3.3.6.1. Політичне поле – проекція соціального простору на взаємодію суб’єктів влади.

3.4. Тема 4. Соціологія міста та урбаністики.

3.4.1. Соціологія міста – це галузь соціологічної науки, яка вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку міста як однієї з форм соціально-територіальної організації суспільства.

3.4.1.1. Перший напрям

3.4.1.1.1. - Специфіка урбанізації в різних соціальних умовах; - Взаємозв’язок урбанізації та індустріалізації; - Проблеми управління, соціального прогнозування і планування міста.

3.4.1.2. Другий напрям

3.4.1.2.1. - Дослідження внутрішньої структури міста; - Вивчення соціально-демографічної і соціально професійної структури міста; - Особливості функціонування його соціальних інститутів, міського способу життя та міської культури.

3.4.1.3. Третій напрям

3.4.1.3.1. -Аналіз закономірностей змін у розвитку і функціонуванні міста; - Увага на соціальну інфраструктуру.

3.4.2. Місто – це територіально сконцентрована форма розселення людей, що характеризується значною густотою населення, специфічними соціальними функціями та особливою культурою поведінки.

3.4.2.1. Функції

3.4.2.1.1. – економічна; – екологічна; – демографічна; – соціально-побутова; – суспільно-політична; – культурно-виховна.

3.4.2.2. Урбанізація – це процес зростання і підвищення ролі міст у розвитку суспільства і поширення міського способу життя на всі прошарки населення.

3.4.2.2.1. Аспекти урбанізації

3.4.2.3. Теорії розвитку міст і міського способу життя.

3.4.2.3.1. Модель концентричних зон

3.4.2.3.2. Модель секторів

3.4.2.3.3. Модель багатьох центрів

3.4.2.3.4. Модерністський і постмодерністський підходи до розуміння ролі і вигляду сучасних міст.

3.4.2.3.5. Теорії міського способу життя.

3.4.2.4. Містобудування – це діяльність зі створення і організації збудованого простору міста, використання землі та інших ресурсів.

3.4.2.4.1. «Міське планування» можна проілюструвати на прикладі головних документів, які вони використовують: генерального плану та мастер-плану.

3.4.2.5. Міський дизайн – це проектування зовнішнього вигляду і функцій міського середовища.

3.4.2.5.1. Офіційно міський дизайн в Україні називається благоустроєм.

3.5. Тема 5. Гендерна соціологія.

3.5.1. Фемінізм – науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.

3.5.1.1. Першим документом фемінізму вважають «Декларацію прав жінки та громадянки», написану француженкою Олімпією де Гуж у 1791 p.

3.5.1.2. Напрями:

3.5.1.2.1. Суфражизм;

3.5.1.2.2. Гуманістичний;

3.5.1.2.3. Марксистський.

3.5.1.3. Неофемінізм

3.5.1.3.1. Напрями:

3.5.2. Гендерна політика

3.5.2.1. Гендерна політика розвивається за напрямами:

3.5.2.1.1. – Рівноправність у зайнятості та навчанні;

3.5.2.1.2. – Сервісний контроль за дітьми;

3.5.2.1.3. – Контроль за народжуваністю, методами контрацепції та штучного переривання вагітності;

3.5.2.1.4. – Юридична та фінансова незалежність жінок;

3.5.2.1.5. – Протидія сексуальному гнобленню та чоловічому насильству.

3.5.2.2. Проблема ґендерних відмінностей у світовій соціології

3.5.2.2.1. Соціобіологічна парадигма

3.5.2.2.2. Структурний функціоналізм

3.5.2.2.3. Марксистська та неомарксистська концепції

3.5.2.2.4. Теорія конфлікту

3.5.2.2.5. Символічний інтеракціонізм

3.5.3. Основні положення ґендерної соціології

3.5.3.1. Ґендерна соціалізація є процесом засвоєння ґендерних ролей і відтворення типів поведінки, очікуваних суспільством від чоловіків та жінок.

3.5.3.2. Ґендерні стереотипи — механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію ґендерних ролей від покоління до покоління.

3.5.3.2.1. Представник: - Мак Кі; - Шерріфс.

3.5.3.2.2. Рівні насильства

3.5.3.3. Ґендерна соціологія – галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, співіснування, специфіку чоловічої та жіночої соціальних спільнот.

3.5.3.3.1. Категоріальний апарат ґендерної соціології

3.6. Тема 6. Соціологія освіти та науки.

3.6.1. Соціологія освіти – соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами.

3.6.1.1. Еміль Дюркгейм

3.6.1.2. Герберт Спенсер

3.6.1.3. Лестер Уорд

3.6.1.4. Джон Дьюї

3.6.1.5. Макс Вебер

3.6.1.6. Карл Манхейм

3.6.2. Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну та адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві.

3.6.2.1. Система освіти – соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління

3.6.2.1.1. Соціальна функція.

3.6.2.1.2. Функція професіоналізації

3.6.2.1.3. Функція взаємодії освіти з соціальною структурою суспільства.

3.6.2.1.4. Виховна функція системи освіти.

3.6.2.1.5. Виховна функція

3.6.2.1.6. Функція загальноосвітньої підготовки.

3.6.2.1.7. Науково-дослідна функція освіти.

3.6.2.2. Провідна ідея реформи освіти – розвиток її за принципом безперервності, що передбачає постійне поповнення та оновлення знань людини, її духовне вдосконалення від раннього дитинства до старості.

3.6.3. Наука – складний багатогранний феномен, який можна розглядати з різних точок зору:

3.6.3.1. культурологічної

3.6.3.2. логіко-гносеологічної

3.6.3.3. діяльнісної

3.6.3.4. практичної

3.6.3.5. інституціональної

3.6.3.6. інформаційної

3.6.3.7. Системою основних ознак науки є:

3.6.3.7.1. безпосередня мета науки;

3.6.3.7.2. прагнення отримати нове, істинне знання;

3.6.3.7.3. наукове знання має системний характер;

3.6.3.7.4. об’єкти науки неможливо звести до реальних об’єктів,

3.6.3.7.5. наука має власну мову і засоби пізнання.

3.6.3.8. Принципи

3.6.3.8.1. Принцип універсалізму

3.6.3.8.2. Принцип комуналізму

3.6.3.8.3. Принцип безкорисливості вимагає служіння істині

3.6.3.8.4. Принцип організованого скептицизму

3.6.4. Соціологія науки – галузь соціології, яка досліджує науку, взаємодію її як соціальною явища із суспільством та різними соціальними інститутами.

3.6.4.1. Джон Бернал

3.6.4.2. Т. Куп

3.6.4.3. Основні завдання соціології науки полягають у вивченні законів розвитку і функціонування науки як цілісної системи,

3.6.4.4. Соціологія науки має своїм предметом і виявлення взаємодії науки і суспільства.

3.6.4.5. Напрями

3.6.4.5.1. вивчення соціальних факторів інтенсифікації наукової діяльності;

3.6.4.5.2. проблеми формування вченого і наукових колективів;

3.6.4.5.3. забезпечення розвитку нових наукових напрямів у науці;

3.6.4.5.4. соціальна структура наукових колективів;

3.6.4.5.5. мотивація наукової діяльності;

3.6.5. Науково-технічний потенціал – це сукупність засобів і можливостей для постановки і розв’язання наукових та науково-практичних проблем

3.6.5.1. Розвитку науки притаманний кумулятивний характер.