Архітекту́ра баро́ко

1. Декоративне оздоблення характеризується поєднанням різноманітних персонажів різного часу і релігій. Декором були герої міфологічних і біблійних переказів, фігури - алегорії. Одним з багатьох елементів архітектурного оздоблення фасадів є маскарон - маски в формі людського обличчя і голови тварин анфас. Характер їх вельми багатогранний: комічний, нейтральний, романтичний, страхітливий. Маскарон встановлювався на помітної частини фасаду. Найчастіше над вхідними дверима, аркою, вікнами. На камені, що знаходиться посередині над ними - замковому камені. Майстри відливали їх з гіпсу або робили з каменю. Часто маськарони підбиралися по темі споруди, на якому вони встановлювалися. Так, на будівлі театру розташовувалися маски будь-яких персонажів дійства, на будівлі галереї кріпилися маски богів, пов'язаних зі знаннями. На будівлі суду самими універсальними були маски сатирів, левів і богині правосуддя. Церкви прикрашали масками, які несуть сенс чесноти і гріхів. Символом перемоги церкви над смертним гріхом була потворна голова, задавлена ​​брилою, а головки ангелів або красиві жіночі та дитячі голови - уособлення святості і боголюбства.

2. В бароко відзначалися: – Ускладненість обсягів і простору, взаємне перетинання різних геометричних форм, – Переважання складних криволінійних форм при визначенні планів і фасадів споруд, – Чергування опуклих і увігнутих ліній і площин – Активне застосування скульптурних та архітектурно-декоративних мотивів; – Нерівномірний розподіл архітектурних засобів; – Створення заможної гри світлотіні, колірних контрастів – Динамічність архітектурних мас.

3. Архітектура Розвиненого бароко в Італії Наступне покоління архітекторів бароко дасть віртуоза Борроміні (1599—1667), який дивно проектував, дивно креслив, дивно будував. Саме Борроміні сміливо відходив від класичних канонів, авторитетних рішень, попередніх правил, міг (і проектував) будівлю небаченої складності і міг (і будував) цю складну будівлю. Це Борроміні справжній спадкоємець нервової, ємоційно насиченої архітектури Мікеланджело Буонаротті, ніж Лоренцо Берніні чи П'єтро да Кортона.

4. Бароко Праги Власні собливості запровадження архітектури бароко мало місто Прага. Чехію захопила Австрійська імперія, і бароко в Прагу привезли завойовники. Первісно їх обслуговували майстри Італії, котрі не знаходили на батьківщині ані замовлень, ані використання своїх універсальних знань. Зафіксована участь майстрів Італії ще в побудові готичних соборів Франції. В 17 столітті архітектори Італії розвезли нові архітектурні ідеї по всій Західній Європі. Видатні майстри робили і в Празі. Найбільш обдарованим серед першої генерації майстрів бароко в Празі був Франческо Каратті (? — 1677), що побудував надзвичайно ефектний Чернінський палац. Довжина готичного собору Св. Віта в Празі дорівнювала 124 метри. Чернінський палац уже мав довжину 150 метрів. А подібного фасаду годі й шукати в самій Італії. Видатним зразком архітектури бароко в Празі став і Валдштейнський палац, над яким плідно попрацювало одразу декілька архітекторів-італійців, серед яких Джованні П'єроні, Андреа Спецца, Ніколо Себрегонді. Останній розпланував дивний сад бароко на несиметричній ділянці, значно прикрасивши і палацовий ансамбль, і саму Прагу, практично перший сад бароко в столичному місті. Серед представників періоду Розвиненого бароко слід назвати батька и особливо сина Дінценгофера Кіліана Ігнаца. Зразки барокових споруд в Празі обмежувались спочатку поодинокими палацами та церквами. Середньовічне планування Праги не постраждало. Але в місті з'явились виразні архітектурні домінанти, що надали місту значного художнього забарвлення вдруге після доби готики.

5. Ювара і його бароко Цікавий шлях як архітектор бароко пройшов Ювара. Він починав як сценограф і помічник в перебудові театральних будівель. Не всі його проекти здійснювались. Але від будівлі до будівлі він набирав досвіду. Якщо Доменіко Фонтана (1543—1607) чи Франческо Каратті (?-1675) використовували тип видовженого палацу-блоку без гри об'ємів, Ювара підсилює виразність своїх палаців діагональними побудовами, ризалітами, грою різних за висотою об'ємів. Декор стає дедалі менш стриманим, не цурається русту, пілястр і колон. Але будівлі не стають зразками класицизму, зберігаючи велич, різноманітність і красу саме бароко. Важливою відзнакою архітектурного стилю Ювари стали надзвичайно виразні силуети будівель (замок Ступініджі, палац Орьєнте, базиліка Суперга).

6. Маньєризм і бароко Свій внесок в архітектуру бароко зробив і маньєризм. Попри всі недоліки і примхи, майстри маньєризму підхопили естафету інтелектуальних пошуків, високої ерудиції, віртуозної майстерності, науковості і передали її архітекторам італійського Ранішнього бароко (Джакомо делла Порта, Доменіко Фонтана, Карло Мадерно). Саме в цей час (за потребами суспільства) виникають типи величного міського палацу, барокового монастиря, заміської вілли з палацом і бароковим садом. Фасад церкви Il Gesù в Римі (арх. Джакомо делла Порта, 1573—1584 рр.) став зразком для будівництва багатьох церков як в Італії, так і далеко за її межами (Париж , Гродно, Львів, Олика та ін.) Від маньєризму бароко успадкувало також потяг до незвичного, дивовижного, вражаючого. Особливо це відбилося в ландшафтній архітектурі, садах і парках бароко (велетенська скульптура або велетенська ж гротескова маска, театр просто неба, незвична будівля з екзотичними деталями тощо). Ще більшим потягом до незвичного означені колекції — гравюр, мінералів, закордонних рослин (і оранжереї для них), створення кабінетів курйозів з першими музейними збірками.

7. Історія і причини виникнення бароко У XVI столітті втрачається чільне могутність католицького духовенства. Ними використовуються всі можливості для відновлення втраченого в світському суспільстві панування. Зародився в Італії Бароко безпосередній послідовник стилю ренесанс, і став тим інструментом, який повинен був повернути колишню міць і владу. Вперше обриси нового стилю проявилися в кінці XVI століття. Вистачило кілька десятиліть, щоб панування архітектури Бароко поширилося по Європі. Ближче до кінця XVI століття до половини XVIII століття Франція, Іспанія, Англія і Голландія наділили бароко індивідуальними національними особливостями. Майстри тієї епохи з особливим завзяттям втілювали геніальні ідеї в видатних спорудах. В Іспанії архітектура бароко знаходила відображення на фасаді будівлі і внутрішньому оформленні. Франція робила акцент на поєднанні двох стилів: в оформленні фасадної частини присутні класичні риси, а внутрішнє оздоблення грунтувалося на стилі бароко. В архітектурі Англії новий стиль виступає певним доповненням до класицизму. Засновником нового стилю вважають Мікеланджело.

8. Матеріали в архітектурі бароко Помпезність стилю передбачає використання дорогих матеріалів. Золото, натуральний камінь, бронза, кришталь використовуються в архітектуреном стилі бароко. Перейнята з стилю ренесанс техніка будівництва передбачає застосування каменю, мармуру, оштукатурювання поверхонь. Архітектурні композиції виготовляються з тих же матеріалів.

9. Види бароко