Церковне життя та братський рух

Інтелект-карта «Церковне життя та братський рух».

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Церковне життя та братський рух by Mind Map: Церковне життя та братський рух

1. Від 1570-х рр. починає формуватися мережа єзуїтських колегій (колегіумів).

1.1. Навчальні заклади на основі католицького віровчення.

1.2. Давали високий рівень освіти й успішно конкурували з протестантськими школами.

1.3. Єзуїтські колегії з'явилися у Львові, Кам'янці, Луцьку, Перемишлі, Острозі.

1.4. Платою за освіченість часто ставало зречення православної віри.

2. Становище православної церкви до укладення Берестейської унії

2.1. Після падіння Візантійської імперії (1453 р.) головний вплив чинила Московська митрополія, що прагнула підпорядкувати Київ.

2.2. Церква визнавалася рівноправною, мала урядові "вольності та привілеї".

2.3. Вище духовенство король призначав за гроші або заслуги чи борги держави перед особою. У другій половині ХVІ ст. жоден митрополит не був обраний церковним собором.

2.4. Державні особи постійно втручалися в церковні справи: судили священиків, не призначали настоятелів, щоб самим отримувати доходи з церковних маєтків, обкладали церкву високими податками тощо.

2.5. 1589 р. - визнання Московського патріархату, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі занепокоїло українських церковних діячів.

3. Словник

3.1. Братства - громадські релігійні об'єднання православних українців (міщан, духівництва, козаків, шляхти).

3.2. Контрреформація - система заходів, здійснюваних католицькою церквою від середини ХVІ ст. з метою укріплення своїх позицій у боротьбі з протестантизмом.

3.3. Пртотестантизм - один із найпоширеніших напрямів у християнставі, що відокремився від католицизму в період Реформації у ХVІ ст. (лютерпнство, кальвінізм тощо).

3.4. Реформація - суспільно-політичний рух за оновлення католицької церкви. Поширився в Західній Європі в ХVІ ст.

3.5. Ставропігія - право підпорядковуватися не своїм єпископам, а безпосередньо патріархові.

4. Реформація

4.1. Початок Реформації

4.1.1. 1517 р. - антипапський виступ німецького ченця Мартіна Лютера.

4.2. Причини

4.2.1. Зменшення впливу церкви і духовенства.

4.2.2. Здешевлення церкви і спрощення церковних служб.

4.2.3. Доступність для широкого загалу свящненних текстів.

4.2.4. Отримання незалежності церкви від Риму.

4.2.5. Перерозподіл земель і багатств церкви.

4.2.6. Обмеження королівського всевладдя.

4.2.7. Поширення ідей гуманізму, зміна у світоглядах.

4.3. Реформація на українських землях

4.3.1. Кінець першої половини ХVІ ст. - поширення ідей Реформації серед шляхти, заможного міщанства, міських низів, козаків, селян.

4.3.2. Течії протестантизму на українських землях.

4.3.2.1. Кальвінізм (Галичина).

4.3.2.1.1. Не набув прихильників у народі. Створено близько 100 протестантських общин, до яких входили передусім предстаники шляхти, у тому числі таких родин, як Потоцькі, Радзивілли, Вишневецькі.

4.3.2.2. Социніанство (Волинь, Київщина).

4.3.2.2.1. Теоретик - Фавст Соціан: сповідував ідеї про свободу й духовну чистоту людини, людську природу Ісуса Христа, неприйняття ікон у богослужінні, необхідність ліквідувати смертну кару. Соціани відкривали школи, друкарні, поширювали літературу, їхніми покровителями виступали князі, посадовці.

4.3.2.3. Аріанство (Галичина, Волинь, Поділля, Київщина).

4.3.2.3.1. Засновник - священик з м. Александрія Арій (256 - 336 рр.).

4.3.2.4. Учення Феодося Косого

4.3.2.4.1. Критикував Святе Письмо, необхідність Церкви і церковного землеволодіння, православні молитви і таїнства, закликав не поклонятися іконам. У 1551 р. виступив як релігійний реформатор, пропагуючи нове вчення, в якому обстоював ідеї рівності всіх людей, закликав до ліквідації воєн та експлуатації.

4.3.3. Вплив Реформації на православну церкву

4.3.3.1. Ідея доступності Святого Письма і перекладу Біблії на народну мову втілилися в українському Пересопницькому Євангелії (1556 - 1561 рр.), створеному в м. Пересопниця на Волині.

4.3.3.1.1. Пересопницьке Євангеліє (1556 - 1561 рр.)

4.3.3.1.2. Перекладене простою українською мовою архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм.

4.3.3.1.3. Переписане Михайлом Василевичем із Сянока.

4.3.3.1.4. Автор мініатюр і художнього оформлення - Федуск із Самбора.

4.3.3.2. Вплив парафіяльної громади на церкву реалізувався в діяльності православних братств.

4.4. Наслідки:

4.4.1. виникнення протестантизму;

4.4.2. загострення релігійного протистояння;

4.4.3. перегляд усталених релігійних догматів і переоцінка мирянами своєї ролі в житті;

4.4.4. розвиток на українських землях освіти і книговидання;

4.4.5. протестантизм не набув поширення серед українців, залишившись "панською вірою", не прийнятою селянством.

5. Контрреформація

5.1. 1544 - 1563 рр. - Тридентський собор.

5.1.1. Зміцнення позиції католицької церкви в боротьбі проти Реформації.

5.1.2. Наступ католицької церкви на православну.

5.2. Від 1569 р. на українських і білоруських землях діяв єзуїтський орден.

5.2.1. Представники ордену схиляють на свій бік різні верстви населення.

5.3. 1582 р. - календарна реформа.

5.3.1. Папа Римський Григорій ХІІІ запровадив новий календар - григоріанський, який мав подолати відставання календарного часу від астрономічного.

5.3.2. Православні держави календар не прийняли, спираючись на богословські аргументи.

5.3.3. Реформа сприяла загостренню церковного протистояння в Україні.

5.4. Поширюється ідея об'єднання (унії) православної та католицької церков.

5.4.1. Ідея унії знаходить підтримку як серед католицького, так і серед православного духівництва.

5.4.2. 1596 р. - внаслідок об'єднання (унії) католицької та православної церков утворена греко-католицька церква.

5.4.3. Берестейська унія погіршила становище православної церкви.

6. Православні братства

6.1. Мета утворення:

6.1.1. захист національно-релігійних та економічних прав українців;

6.1.2. протистояння окатоличенню та полонізації українського народу.

6.2. Утворення братств:

6.2.1. перші братства засновані в середині ХV ст. при православних храмах у Львові і Луцьку;

6.2.2. 1542 р. - утворення Благовіщенського братства у Львові;

6.2.3. 1544 р. - утворення Миколаївського братства у Львові;

6.2.4. 1586 р. - утворення Львівського Успенського братства, яке підпорядковувалося Константинопольському Патріарху;

6.2.5. 1615 р. - виникнення Київського братства при Богоявленській церкві на Подолі. У 1616 р. до нього вступив П. Конашевич-Сагайдачний з Військом Запорозьким. У 1620 р. єрусалимський патріарх Феофан надав братству право ставропігії;

6.2.6. 80 - 90 рр. ХVІ ст. - виникнення братств у Рогатині, Городку, Перемишлі, Красноставі, Луцьку, Кременці.

6.3. Діяльність братств:

6.3.1. займалися доброчинною діяльністю - допомагали братчикам, які опинилися у скруті, дбали про забезпечення храмів книгами, іконами,свічками, влаштовували храмові свята;

6.3.2. виступали за право міських общин брати участь в управлінні церковними справами, контролювати діяльність вищого духівництва;

6.3.3. усували негідних священників з посади, наводили лад в монастирях;

6.3.4. захищали інтереси православних ремісників при вступі до цеху;

6.3.5. займалися просвітницькою діяльністю: відкриття шкіл, бібліотек, друкарень;

6.3.5.1. у 1572 р. відкрито друкарню у Львові, в якій почав працювати Іван Федорович.

6.3.5.2. 1585 р. - заснування братської школи у Львові для дітей міщан і священників (засновники - Юрій Рогатинець і Дмитро Красовський).

6.3.5.3. 1591 р. - видання друкарнею Львівського братства "Адельфотеса" - підручника церковнослов'янської та грецької мов.

6.3.6. надавали позики, засновували притулки для безпритульних.

6.4. Значення діяльності:

6.4.1. відіграли важливу роль у національно-релігійному житті українців, поширювали освіту і культуру;

6.4.2. зміцнили українське суспільство завдяки створенню мережі освітніх закладів і друкарень;

6.4.3. братські школи вплинули на розвиток європейської педагогічної науки;

6.4.4. діяльність братств сприяла національному й культурному пробудженню українського суспільства.

7. Зміцнення становища православної церкви

7.1. Становище православної церкви після укладення Берестейської унії:

7.1.1. відбувся розкол церкви на уніатську та напівлегальну православну;

7.1.2. православне духівництво, яке не приєдналося до унії, було фактично поставлене поза законом;

7.1.3. частина православних церков і монастирів передавалася новоствореній греко-католицькій церкві;

7.1.4. зачинялися приходські школи;

7.1.5. православні шляхта та міщани обмежувалися в правах;

7.1.6. у Львові сформувалася група священиків, очолювана Іовом Борецьким, яка відстоювала права православної церкви.

7.2. Легалізація православної церкви:

7.2.1. православні братства вели судові процеси за право володіння церковним майном, опротестовували протиправну діяльність уніатів на сеймах Речі Посполитої;

7.2.2. православна і протестантська шляхта об'єднувалися в питаннях захисту своїх прав на богослужіння, недоторканості церков та їхнього майна;

7.2.3. заснування в 1615 р. за сприяння І. Борецького Київського Богоявленського братства;

7.2.4. висвячення в 1620 р. єрусалимським патріархом Феофаном Київського митрополита І. Борецького. Митрополит шукав порозуміння з греко-католицькою церквою та урядом Речі Посполитої;

7.2.4.1. 1620 - 1631 рр. - перебування І. Борецького на посаді Київського митрополита. Православна церква зміцнила свої позиції в українському суспільстві.

7.2.5. 1632 р. - польський уряд видав "Пункти для заспокоєння руського народу", які офіційно визнавали існування православної церкви і надавали широкі права православним, у тому числі обіймати державні посади в Речі Посполитій.

7.2.5.1. Узаконення кількох православних єпархій.

7.2.5.2. Визнання свободи богослужіння.

7.2.5.3. Право православної церкви мати храми, семінарії, школи, братства, друкарні.

7.3. Діяльність Петра Могили

7.3.1. Петро Могила (1596 - 1647 рр.) - видатний церковний і культурний діяч України, який присвятив життя зміцненню позицій православної церкви в суспільстві як об'єднавого центру інтересів українців.

7.3.1.1. НЕП Серія 96 Петро Могила

7.3.2. Церковна діяльність

7.3.2.1. На посаді архімандрита Києво-Печерського монастиря започаткував навчання неписьменних священників, займався благодійництвом.

7.3.2.2. 1632 - 1647 рр. - займав посаду Київського митрополита.

7.3.2.3. Контролював моральні якості духовенства, дотримання церковних канонів під час богослужіння.

7.3.2.4. Запровадив екзамени священників на знання обов'язків, до яких додалися виховні проповіді для парафіян по неділях і святах.

7.3.2.5. Боровся з порушеннями у призначеннях на церковні посади.

7.3.2.6. Щорічно збирав Церковні Собори для вирішення нагальних церковних проблем.

7.3.2.7. Запровадив богослужіння українською мовою замість церковнослов'янської.

7.3.2.8. Реставрував Софійський собор та повернув його православній церкві.

7.3.2.9. Провів церковні реформи

7.3.2.9.1. Реформа церковного управління

7.3.2.9.2. Систематизація православного віровчення і впорядкування православної обрядовості

7.3.2.9.3. Удосконалення православної освіти

7.3.3. Культурно-освітня діяльність

7.3.3.1. 1631 р. - став опікуном Київського братства, відкрив Лаврську школу.

7.3.3.2. 1632 р. - відкрив Києво-Печерську колегію, що пізніше дістала назву Києво-Могилянської, а на початку ХVІІ ст. стала академією.

7.3.3.3. Сприяв відкриттю колегій у Вінниці та Кременці.

7.3.3.4. Розширив діяльність типографії Києво-Печерського монастиря (видання "Требника").

7.3.3.5. Реставрував Софійський собор, сприяв розкопкам Десятинної церкви.

7.3.3.6. Створив гурток учених і культурних діячів - Могилянський Атенеум ("Катехізис").

8. Завдання

8.1. Православні братства

8.2. Церковне життя та братський рух

8.3. Історичне джерело https://drive.google.com/open?id=1bp2YdCxZw7TOOW3l7BUlC9Pj_j2pvAwk