СОЦІОЛОГІЯ

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Rocket clouds
СОЦІОЛОГІЯ by Mind Map: СОЦІОЛОГІЯ

1. СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ ТА НАУКИ

1.1. Соціологія освіти

1.1.1. Статус, предмет і об’єкт соціології освіти

1.1.1.1. Вважали її емпіричною дисципліною, яка не потребує спеціальної теорії, оскільки перебуває в лоні педагогіки.

1.1.1.2. Освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокультурні процеси у сфері освіти.

1.1.1.3. освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокультурні процеси у сфері освіти.

1.1.2. Освіта як соціальний інститут

1.1.2.1. Система освіти

1.1.2.2. Специфічність процесу соціалізації

1.1.2.3. Соціальна функція освіти

1.1.2.4. Функція професіоналізації

1.1.2.5. Функція взаємодії освіти з соціальною структурою суспільства

1.1.2.6. Виховна функція системи освіти

1.1.2.7. Виховна функція

1.1.2.8. Функція загальноосвітньої підготовки

1.1.2.9. Науково-дослідна функція освіти

1.1.3. Сфера освіти та її соціологічне вивчення

1.1.3.1. сфера освіти охоплює всю життєдіяльність людей, соціальних груп – тих, хто навчається, навчає та обслуговує навчальний процес.

1.2. Соціологія науки

1.2.1. Наука – складний багатогранний феномен, який можна розглядати з різних точок зору.

1.2.1.1. З культурологічної

1.2.1.1.1. – це компонент культури, форма передачі позитивного досвіду, яка забезпечує прогрес суспільства, спадкоємність його розвитку.

1.2.1.2. З логіко-гносеологічної точки зору

1.2.1.2.1. – це система знань, особлива форма суспільної свідомості, яка відрізняється від інших форм метою, глибиною, способом відображення світу.

1.2.1.3. З діяльнісної точки зору

1.2.1.3.1. – це особлива діяльність, спрямована на одержання і застосування знань.

1.2.1.4. З практичної

1.2.1.4.1. – це безпосередня виробнича, практична сила суспільства. Наука – це велика духовна, моральна й інтелектуальна сила суспільства. Чим більше розвивається суспільство, тим більше його прогрес забезпечується розвитком і застосуванням науки.

1.2.1.5. З інституціональної точки зору

1.2.1.5.1. – це особливий соціальний інститут, що надає сталості й визначеності суспільним відносинам і, разом з тим, прискорює суспільний розвиток.

1.2.1.6. З інформаційної точки зору

1.2.1.6.1. — це система, створена для збору, аналізу й переробки інформації.

1.2.2. Поняття, ознаки науки

1.2.2.1. Наука – складний багатогранний феномен, який можна розглядати з різних точок зору.

1.2.2.1.1. культурологічної

1.2.2.1.2. логіко-гносеологічної

1.2.2.1.3. діяльнісної

1.2.2.1.4. практичної

1.2.2.1.5. інституціональної

1.2.2.1.6. інформаційної

1.2.2.2. Системою основних ознак науки є:

1.2.2.2.1. безпосередня мета науки

1.2.2.2.2. прагнення отримати нове, істинне знання

1.2.2.2.3. наукове знання має системний характер

1.2.2.2.4. об’єкти науки неможливо звести до реальних об’єктів,

1.2.2.2.5. наука має власну мову і засоби пізнання

1.2.3. Принципи функціонування науки

1.2.3.1. Принцип універсалізму

1.2.3.2. Принцип комуналізму

1.2.3.3. Принцип безкорисливості

1.2.3.4. Принцип організованого скептицизму

1.2.3.5. Раціоналізм

1.2.3.6. Емоційна нейтральність

1.2.4. Теоретичні положення соціології науки

1.2.4.1. Соціологія науки

1.2.4.2. Соціологічні проблеми науки характеризуються інтегральним, комплексним підходом до явищ, що вивчаються.

1.2.4.3. Основні завдання соціології науки полягають у вивченні законів розвитку і функціонування науки як цілісної системи

1.2.4.4. Одна з особливостей вивчення соціологічних проблем розвитку науки полягає в тому, що їх не можна розглядати відірвано від процесу розвитку техніки.

1.2.5. Науково-технічний потенціал

1.2.5.1. Науково-технічний потенціал – це сукупність засобів і можливостей для постановки і розв’язання наукових та науково-практичних проблем (у тому числі й нових) національного, регіонального і міжнародного значення.

2. СОЦІОЛОГІЯ МІСТА ТА УРБАНІСТИКИ

2.1. Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії.

2.1.1. Становленню соціології міста сприяли емпіричні дослідження у США в 20–30-ті роки XX ст. (Р. Парк, Е. Берджесс, P. і X. Лінд, Р. Маккензі). Її теоретичні засади закладені працями М. Вебера, К. Бюхера і Г. Зіммеля.

2.1.2. В Україні соціологія міста почала розвиватись в 1950-их pp., коли швидке зростання кількості міст гостро поставило проблему про шляхи їх подальшого розвитку.

2.1.3. Предмет

2.1.3.1. дослідження внутрішньої структури міста

2.1.3.2. вивчення у цьому зв’язку соціально-демографічної і соціально професійної структури міста

2.1.3.3. особливостей функціонування його соціальних інститутів

2.1.3.4. міського способу життя та міської культури.

2.1.4. Основні категорії

2.1.4.1. місто

2.1.4.2. соціальна структура міста

2.1.4.3. соціальні стратифікація міста

2.1.4.4. урбанізація

2.1.4.5. міська культура

2.1.4.6. міський спосіб життя

2.2. Розвиток міст. Риси сучасного урбанізму.

2.2.1. Міста стародавніх часів та в період Середньовіччя мали чимало спільних рис, які відрізняли їх від сучасних міст.

2.2.1.1. По-перше, вони були досить малі. Більшість міст нараховувала до 10 тис. мешканців. Мешканці були знайомі один з одним.

2.2.1.2. По-друге, міста були обнесені мурами, які захищали мешканців від нападів ворогів, а також визначали межу міста, відділяли його від сільської місцевості.

2.2.1.3. По-третє, права городян суттєво відрізнялися від прав селян.

2.2.1.4. По-четверте, мешканці більшості міст займалися, як правило, не тільки ремеслом і торгівлею, але й землеробством.

2.2.2. Урбанізація (від лат. – місто; фр. – міський)

2.2.2.1. Аспекти урбанізації

2.2.2.1.1. Демографічний

2.2.2.1.2. Економічний

2.2.2.1.3. Суспільний

2.2.3. Агломерація

2.2.4. Мегалополіси

2.3. Теорії розвитку міст і міського способу життя.

2.3.1. Модель концентричних зон

2.3.1.1. Роберт Парк та Ентоні Берджес

2.3.1.2. Олександр Трущенко

2.3.2. Модель секторів

2.3.2.1. Гомер Гойт

2.3.3. Модель багатьох центрів

2.3.3.1. Ченеі Гарріс і Едвард Ульманн

2.3.4. Модернізм

2.3.4.1. напрямок розвитку міст, домінував до 80-х рр. XX ст.

2.3.5. Постмодернізм

2.3.5.1. – виріс саме із критики модернізму. Постмодернізм в урбанізмі виходив із трьох засадничих тез:

2.3.5.1.1. існують різні людські потреби;

2.3.5.1.2. існують різні способи вираження і задоволення цих потреб;

2.3.5.1.3. існують різні форми містобудування.

2.3.6. Теорії міського способу життя

2.3.6.1. Фердинанд Тьонніс поділивши суспільства на

2.3.6.1.1. «гемайншафт»

2.3.6.1.2. «гезельшафт»

2.3.6.2. Георг Зіммель виділяє певні «оборонні» реакції.

2.3.6.2.1. знеособлений спосіб життя

2.3.6.2.2. замкнений спосіб життя

2.3.6.3. Льюїс Вірт

2.3.6.3.1. «Характерно, що міські мешканці зустрічаються один з одним, виступаючи у вкрай обмеженій ролі. їх залежність від іншої людини обмежується тільки якимось одним аспектом діяльності останньої».

2.3.7. Напівміська культура

2.3.7.1. Містобудування

2.3.7.2. Міський дизайн (urban design)

2.3.7.3. Новий урбанізм (New Urbanism)

2.3.7.4. Міський активізм

2.3.7.5. Міські студії

3. ҐЕНДЕРНА СОЦІОЛОГІЯ

3.1. Фемінізм

3.1.1. Фемінізм

3.1.1.1. Суфражизм

3.1.1.2. Гуманістичний

3.1.1.3. Марксистський

3.1.2. Неофемінізм

3.1.2.1. Ліберальний

3.1.2.2. Радикальний

3.1.2.3. Марксистський

3.2. Проблема ґендерних відмінностей у світовій соціології

3.2.1. Соціобіологічна парадигма

3.2.2. Структурний функціоналізм

3.2.3. Марксистська та неомарксистська концепції

3.2.4. Теорія конфлікту

3.2.5. Символічний інтеракціонізм

3.3. Основні положення ґендерної соціології

3.3.1. Ґендерна соціалізація

3.3.2. Ґендерні стереотипи

3.4. За іншою класифікацією виділяють такі форми насильства:

3.4.1. сексуальне; домашнє, або родинне; емоційне насильство

3.4.2. насильство на роботі; фізичне насильство

3.4.3. економічне насильство

3.4.4. вербальне насильство

3.4.5. використання дітей проти матері

3.4.6. лінгвістичний сексизм

3.4.7. обмеження свободи поведінки

3.4.8. Залежно від місця здійснення визначають такі рівні насильства:

3.4.8.1. Фізичне, сексуальне, психологічне насильство в сім’ї:

3.4.8.2. Фізичне, сексуальне, психологічне насильство в суспільстві:

3.5. Сутність, основні категорії ґендерної соціології

3.5.1. Ґендерний підхід

3.5.2. Ґендерна соціологія

3.5.3. Поняття «ґендер»

3.5.4. Термін «сексизм»

3.6. під ґендерним підходом розуміють:

3.6.1. а) окрему ґендерну теорію, яка вивчає родину та соціальні стосунки статей;

3.6.2. б) універсальну концепцію патріархату як системи панування в суспільстві;

3.6.3. в) загальнометодологічний підхід, що розглядає стосунки статей як відношення влади.

4. Політична соціологія

4.1. Науковий статус, об’єкт і предмет соціології політики

4.1.1. В найзагальнішому сенсі політична соціологія – це наукова дисципліна, яка досліджує відносини між соціальними та політичними процесами та явищами.

4.1.1.1. Філософія вивчає політику як феномен світового розвитку і компонент людської цивілізації.

4.1.1.2. Юриспруденція досліджує «стикову» взаємодію правових і державних норм та інститутів.

4.1.1.3. Історію цікавлять факти щодо розвитку політичних інститутів та ідей.

4.1.1.4. Психологія звертається до психологічних механізмів та стереотипів політичної поведінки людей.

4.1.1.5. Політологія досліджує структуру політичних органів та інститутів, їх взаємовідносини (наприклад, законодавчої та виконавчої гілок влади), розстановку політичних сил в суспільстві тощо.

4.1.2. Соціологія політики

4.1.2.1. – галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політичний порядок, соціальні засади політичних та державних інститутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної поведінки в соціальному середовищі.

4.1.3. Предмет соціології політики охоплює

4.1.3.1. соціальні аспекти функціонування політичної сфери – інституціалізацію, соціалізацію, інструменталізацію політичних форм (держави, влади, демократії, консенсусу) в контексті соціального середовища, а також політичну свідомість і політичну поведінку людей, відображених у діяльності державних і суспільних інститутів, організацій та в механізмах їх впливу на процес функціонування влади.

4.1.4. Специфіка соціології політики

4.1.4.1. на відміну від філософії, юриспруденції, політології та інших наук, що вивчають сферу політики, виявляється в дослідженні її із соціологічних засад (із залученням власного потенціалу та інструментарію – концепцій, теорій, методів).

4.1.5. Її проблематика –

4.1.5.1. це передусім відносини між політикою та суспільством; соціальними і політичними інститутами; соціальною і політичною поведінкою різних соціальних груп

4.2. Історія становлення та сучасні дослідницькі перспективи соціології політики

4.2.1. Передісторія соціології політики

4.2.2. Класичний етап

4.2.3. Сучасний етап.

4.3. Владні відносини та соціальна стратифікація: варіативність взаємодії

4.3.1. «Три обличчя» влади

4.3.2. Джерела політичної влади і соціальної стратифікації

4.3.3. Види соціального розшарування

4.4. Політична поведінка та політична участь

4.4.1. Політична активність це активність суб’єктів у рамках запропонованих ним програм реалізації їх колективних інтересів.

4.4.2. Політична участь

4.4.3. Політична поведінка це будь-яка форма участі в здійсненні влади (або протидії її здійснення), що охоплює участь у формальних організаціях і масових рухах, включеність у різні елементи системи або усвідомлену відстороненість від них, публічну маніфестацію поглядів з метою впливу на громадську думку, політичні інститути або керівні політичні групи.

4.4.4. Політичне включення визначається відношенням особистості до даної системи, яке вміщує в себе уявлення про своє місце в системі, про те, що людина повинна дати їй і що вона прагне отримати від неї.

4.4.5. Політичний протест – це прояв негативного ставлення до політичної системи в цілому, її окремих елементів, норм, цінностей, прийнятих рішень у відкрито демонстрованій формі.

5. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

5.1. Соціологічні дослідження - система послідовних методологічних, методичних та організаційних процедур, спрямованих на вирішення єдиної мети: одержати дані про явище або процес, що вивчається для вирішення конкретних теоретичних і соціальних проблем.

5.1.1. Соціологічне дослідження поділяється за:

5.1.1.1. За масштабом

5.1.1.2. За головною метою

5.1.1.3. За частотою проведення

5.1.1.4. За системою вибору одиниць об’єкта

5.1.2. Пілотажне дослідження

5.1.2.1. Експрес-опитування

5.1.3. Описове дослідження

5.1.4. Аналітичне дослідження

5.1.4.1. Експеримент

5.2. Гіпотеза в соціологічному дослідженні -– обґрунтоване припущення про структуру, про механізми функціонування і розвитку досліджуваного об’єкта.

5.2.1. Гіпотеза в соціологічному дослідженні поділяється

5.2.1.1. 1. За змістом:

5.2.1.1.1. описові

5.2.1.1.2. пояснюючі

5.2.1.1.3. прогнозні

5.2.1.2. 2. За рівнем аналізу:

5.2.1.2.1. теоретичні

5.2.1.2.2. статистичні

5.2.1.2.3. емпіричні

5.2.1.3. 3. 3 огляду на завдання дослідження:

5.2.1.3.1. основні;

5.2.1.3.2. другорядні.

5.2.1.4. 4. За послідовністю виникнення:

5.2.1.4.1. первинні

5.2.1.4.2. вторинні

5.2.2. Генеральна сукупність

5.2.2.1. Вибірковий метод

5.2.2.1.1. «генеральна сукупність»

5.2.2.1.2. «вибіркова сукупність»

5.2.2.1.3. «одиниця відбору»

5.2.2.1.4. «одиниця спостереження»

5.2.2.1.5. «репрезентативність»

5.2.2.1.6. «помилка репрезентативності»

5.2.2.2. Вибіркова сукупність

5.2.2.2.1. Метод механічної вибірки.

5.2.2.2.2. Метод серійної вибірки.

5.2.2.2.3. Метод гніздовий вибірки.

5.2.2.2.4. Метод основного масиву.

5.2.2.2.5. Метод квотної вибірки.

5.3. Методи збирання соціологічної інформації

5.3.1. Кількісні методи

5.3.1.1. інтерв’ю

5.3.1.2. анкетування

5.3.2. Якісні методи

5.3.2.1. Польове дослідження

5.3.3. Аналіз документів

5.3.3.1. Письмові

5.3.3.2. Іконографічні

5.3.3.3. Фонетичні

5.3.3.4. Мультимедійні

5.3.4. Структура програми соціологічного дослідження:

5.3.4.1. Методологічний розділ

5.3.4.2. Процедурний розділ

5.3.5. Метод соціологічного опитування

5.3.5.1. Анкетування

5.3.5.2. Інтерв’ю,

5.3.5.3. Експертні опитування та соціометричні опитування

5.3.5.4. Кількісне опитування

5.3.5.5. Польове дослідження

5.3.5.6. Ненав’язливі дослідження

6. СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА

6.1. Соціологічний аналіз суспільства як соціальної системи

6.1.1. Суспільство

6.1.1.1. індивідуальний

6.1.1.2. соціальний

6.1.2. Соціальна система

6.1.2.1. сім’я

6.1.2.2. студентська група

6.1.2.3. етнос та ін.

6.1.3. Концепція інформаційного суспільства

6.2. Поняття соціальних спільнот і груп

6.2.1. Соціальна спільнота

6.2.1.1. масова

6.2.1.2. групова

6.2.2. Групова соціальна спільнота

6.2.2.1. Номінальні групи

6.2.2.2. Типологічні групи

6.2.2.3. Асоціація

6.2.2.4. Організація

6.3. Соціальні інститути і соціальні організації як елементи суспільства

6.3.1. Соціальний інститут

6.3.1.1. домашні або сімейні

6.3.1.2. обрядові чи церемоніальні

6.3.1.3. політичні

6.3.1.4. церковні

6.3.1.5. професійні і промислові

6.3.2. Соціальні санкції

6.3.2.1. винагороди

6.3.2.2. покарання

6.3.3. Соціальна організація

6.3.3.1. Адміністративні організації

6.3.3.2. Громадські організації

6.3.3.3. Асоціативні організації

6.4. Соціальні зміни та соціальні процеси

6.4.1. Соціальні зміни

6.4.1.1. еволюційні й революційні

6.4.1.2. короткострокові й довгострокові

6.4.1.3. організовані й стихійні

6.4.1.4. насильницькі й добровільні

6.4.1.5. усвідомлені й неусвідомлені,

6.4.2. Соціальний процес

6.4.2.1. ступінь загальності

6.4.2.2. характер процесів

6.4.2.3. спрямованість

6.4.2.4. системи