Михайло Михайлович Коцюбинський

1. Український письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові.

2. В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози

3. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911)

4. У своїх останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму.

5. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців.

6. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові.

7. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника.

8. 1911 — «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби.

9. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи.

10. Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь».

11. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.

12. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника.

13. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876)де він проявив себе старанним учнем

14. Твори Т.Шевченка та Марка Вовчка справили на нього таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником.

15. Також навчався у Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880)

16. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності.

17. Почав друкуватися в 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».

18. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму.

19. 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі.

20. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником