Історичний роман у віршах МАРУСЯ ЧУРАЙ

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Історичний роман у віршах МАРУСЯ ЧУРАЙ by Mind Map: Історичний роман у віршах МАРУСЯ ЧУРАЙ

1. Тема «Маруся Чурай»: -зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної пое­теси і талановитої співачки Полтави -відтворення духовного життя України XVII ст.; -усенародна участь у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.

2. Жанр «Маруся Чурай»: історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах.

3. Рід літератури «Маруся Чурай»: ліро-епос.

4. Ідея :

4.1. -возвеличення Марусі Чурай — хранительки національних оберегів, інте­лектуальної й незалежної жінки;

4.2. -утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцт­ва — багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незале­жності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, гли­боку віру в духовну силу й могутність українського народу.

5. Опублікований 1979 року

6. Розділи роману «Маруся Чурай»: I — «Якби знайшлась неопалима книга»; II — «Полтавський полк виходить на зорі»; III — «Сповідь» (внутрішній монолог героїні, у якому є екскурси в минуле); IV — «Гінець до гетьмана»; V — «Страта»; VI — «Проща»; VII — «Дідова Балка»; VIII — «Облога Полтави»; IX — «Весна, і смерть, і світле воскресіння».

7. Сюжетні лінії: - особиста (Маруся-Грицько) - історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти).

8. Герої: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Чесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Се­мен Горбань.

8.1. Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа».

8.2. «…пішов у смерть — і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є.»

8.3. «Грицько ж, він міряв не тією міркою, В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, Що щось в душі двоїлося йому. Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні…» 

8.4. «Таке нещастя хоч кого знеможе. Це ж можна тут рішитися ума. Любив же він Марусю, не дай Боже! Тепер сидить, лиця на нім нема»

9. Автор:Ліна Костенко