Рене Декарт

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Rocket clouds
Рене Декарт by Mind Map: Рене Декарт

1. - ідеї набуті (вони є знаннями про окремі сторони оточуючої дійсності, грунтуються не на досвіді однієї людини, а є узагальненням досвіду різних людей)

2. Поняття "Рефлекс"

3. Вивчення нервової системи її будови і функцій

4. Психологічна теорію, яка базувалась на досягненнях геометрії і нової механіки

5. Твір "Пристрасті душі"

6. Поняття "Свідомість"

6.1. - ідеї, породжені самою людиною

6.2. - ідей природжені (дають людині знання про сутність навколишнього світу, про основні закони його розвитку. Ці загальні поняття відкриваються тільки розуму і не потребують додаткової інформації, одержуваної від органів чуття.)

7. Джон Локк

7.1. Відчуття

7.1.1. об’єктами його є зовнішні матеріальні речі

7.1.2. орган – це зовнішні почуття (зір, слух і т.д.)

7.1.3. продукт - це ідеї

7.2. Рефлексія (зовнішнє сприйняття, діяльність нашого розуму)

7.2.1. Його об’єктом є ідеї, що були набуті раніше

7.2.2. органом (чи знаряддям) – діяльності (здібності) нашого розуму

7.2.3. продуктом – ідеї іншого розуму, які ми не могли б отримати від зовнішніх речей.

7.3. Первинні якості

7.3.1. це реальні, зовсім невід’ємні якості незалежно від того, сприймаємо ми їх чи ні. Породжують прості ідеї – густини, довжини, форми і т.д. – точно відтворюють їх.

7.4. Вторинні якості

7.4.1. це кольори, звуки, запахи, у речах не знаходяться, вони існують поки ми відчуваємо, і залежать від первинних, а саме від об’єму, форми, складу та руху частин.

7.5. Асоціація

7.5.1. це помилкове, невірне, тобто не відповідає природному співвідношенню поєднання ідей, коли „ідеї, самі по собі не близькі.

8. Готфрид Лейбніц

8.1. Монадологія

8.1.1. «духовні атоми» — монади, з яких складаються складні субстанції. Все в світі сповнене монад, кожна монада неподільна, нематеріальна і унікальна. Існування монад виводиться з існування складних речей, про який відомо з досвіду.Монадологія ділиться на 5 рівнів:

8.1.1.1. Математичний, через нескінченно мале числення і його антиатомістичні висновки.

8.1.1.2. Фізичний, через теорію живих сил і критику Декартової динаміки, експериментальні помилки якої Ляйбніц показав безпосередньо.

8.1.1.3. Метафізичний, через принцип достатньої підстави, який, як бритва Оккама, не може бути нескінченно помножений і потребує початку у кожній дії.

8.1.1.4. Пихологічний, через постулювання вроджених ідей, особливо у «Нових Пробах про Людську Здатність розуміти».

8.1.1.5. Біологічний, через теорію преформізму тіл і їх функціонального поділу в органічному розвитку.

9. Асоціативна психологія

9.1. Гартлі

9.1.1. Відчуття, уява, почуття, фактично зміст психіки, в який входило два кола (велике і мале) і несвідомі елементи, були ширші предмету психології

9.1.1.1. Інтроспекція

9.2. Берклі, Юм, Міль, Браун

9.2.1. Відчуття, уява, почуття

9.2.1.1. Інтроспекція

9.3. Міль

9.3.1. Елементи психіки (відчуття, уява, почуття), психічні процеси

9.3.1.1. Логіка

9.4. Гербарт

9.4.1. Свідомі і несвідомі уявлення, які мають різну силу, тривалість і зв‘язок з минулим досвідом.

9.4.1.1. Інтроспективне вивчення динаміки уявлень

9.5. Бен

9.5.1. Елементи психіки (відчуття, уявлення, почуття) і акти поведінки

9.5.1.1. Вивчення методом проб і помилок при переході від спонтанної до вольової поведінки

9.6. Спенсер

9.6.1. Психічні процеси й акти поведінки

9.6.1.1. Інтроспекція і спостереження

9.7. Вундт

9.7.1. Елементарні і складні (вищі) пізнавальні процеси, складні і прості рухомі реакції

9.7.1.1. Експеримент, інтроспекція, аналіз продуктів творчості.

10. Імануїл Кант

10.1. Антропологія з прагматичної точки зору

10.1.1. Антропологічна дидактика»

10.1.1.1. розглядається пізнавальна здатність людини, почуття задоволення і невдоволення (в контексті питання про роль почуттів в їх відношенні до розуму), а також здатність бажання.

10.1.2. Антропологічна характеристика

10.1.2.1. роль природної історії для формування сучасної людини, емпіричні аспекти свободи, зв'язок антропології та моралі, роль емоцій для людського пізнання

11. Томас Гоббс

11.1. Психологія самопізнання

11.1.1. Правильне мислення - це мислення математичне, яке відправляється від аксіом і встановлює закони шляхом дедукції або демонстрації

11.1.2. Об’єктом філософського пізнання є тіла, що мають матеріальну субстанцію. До поняття тіла зводиться все, що існує в світі.Нематеріальна субстанція представляє собою внутрішнє протиріччя

11.1.3. Весь світовий процес є рухом тіл, і так зване духовне життя людини зводиться до руху матеріальних частинок

11.1.4. В основі пізнання лежить вплив тіл на наші органи чуття; він викликає в нас враження (світла, кольору, звуку), що залежать від об’єктивного руху, але не тотожні з ним і мають суб’єктивний характер.

11.1.5. Практична діяльність людини підкорена повністю механічній необхідності. Дії людини викликані не вільною свободою, але тими відчуттями, які вони одержують від зовнішніх тіл.

12. Бенедикт Спіноза

12.1. Вчення про субстанцію

12.1.1. Субстанція - це істинне, суттєве, самодостатнє, самопричинне буття, яке породжує всю багатоманітність світу.

12.1.2. Субстанція, на думку Спінози, єдина, вона є Богом, що співпадає з Природою, а атрибутами її є протяжність та мислення. Субстанція - це єдність Бога і Природи, єдність природи, що творить, і природи створеної. Бог - це універсальна причина світу, завдяки його нерозривній єдності з Природою. Субстанцію та її атрибути Спіноза називає природою, що творить, природою творчою, продуктивною, а модуси - природою створеною.

12.1.3. Спіноза переконаний, що випадковості не існує, схиляється до фаталізму.

12.1.4. Свободу Спіноза розуміє як дію лише за необхідністю власної природи, без будьякого примусу зовні. Свобода протиставляється не необхідності, а примусу.

13. Фізіогноміка та месмеризм

13.1. Фізіогноміка (Йоганн Каспар Лафатер)

13.1.1. Людина є icтотою, котра водночас має i твариннi iнстинкти, i людську моральнicть та високий iнтелект. Вона є iндивідом, здатним прагнути,почувати й мислити, тобто її психiка поділяється на три класичнi складовi. Психiка людини як найтiснiше пов’язана з її тiлом. В обличчi й постатi людини сповна виражається її психiка.

13.2. Месмеризм (Франц Антон Месмер)

13.2.1. Сонце та Мiсяць впливають на твариннi тiла, насамперед i найбільше - на нервову систему. Месмер висунув гiпотезу, що тваринний магнетизм є силою, з допомогою якої планети дiють на тіла. Згодом він оголосив, що сам володiє цим магнетизмом здатний творити чудеса.На стан людини впливає особлива рiдина. Вона міститься в усьому тiлi. Сила, що криється в цiй рiдинi, має здатність випромiнюватися. При цьому тiло набуває магнетичних властивостей i передає їх іншим тiлам. Так, з метою лiкування приставляли до вiдповідної частини тiла магнітну пластинку. Для успіху справи хворий мав пильно дивитися на цiлителя, який випромінював магнетизм.