1. Спроби реформувати політичну систему СРСР
1.1. Горбачов почав шукати підтримку для перетворень у народу. ¢е відбувалося під гаслом збільшення демократії.
1.1.1. Вибори стали провісни‑ ком розпаду СРСР – у республіках вони відбувалися під національни‑ ми гаслами.
1.2. проголошено курс на розбудову правової держави
1.3. Перше, чого прагнули реформатори, були вибо‑ ри на конкурентній основі
1.3.1. демонстрація на підтримку демократичних реформ
1.4. Вищим законодавчим органом країни став З’їзд народних депу‑ татів, який обирали на п’ять років у кількості 2 250 осіб
2. «Парад суверенітетів» і «новоогарьовський процес».
2.1. Важливу роль у «параді суверенітетів» відіграла позиція керівництва Російської Федерації на чолі з Борисом Єльциним.
2.2. 12 червня 1990 р. Вер‑ ховна Рада РРФСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет РРФСР
2.2.1. 20 червня 1990 р. Декларацію про державний суверенітет ухвалено в Узбекистані
2.2.1.1. 23 червня – у Молдові, 16 липня – в Україні, 27 липня – у Білорусі
2.3. 17 березня 1991 р. Горбачов, який уважав незаконними референдуми про незалежність у балтійських республіках, організував на більшій час‑ тині СРСР референдум про збереження оновленого (як федерації рівно‑ правних суверенних республік) Союзу. Брати в ньому участь відмовилися атвія, итва, Естонія, Молдова й Грузія.
2.4. Спираючись на результати референдуму, Горбачов ініціював у квітні 1991 р. переговори про створення «союзу суверенних держав». Вони отри‑ мали назву «Новоогарьовський процес» – від назви урядової резиденції під Москвою
2.4.1. 23 квітня 1991 р. представники 9 союзних республік (Росії, України, Білорусі, Узбекистану, Казахстану, Азербайджану, Таджикиста‑ ну, Киргизстану, Туркменістану) і президент СРСР підписали відповідну декларацію
2.4.2. Новоогарьовські переговори стали спробою Горбачова владнати внутрішньополітичну ситуацію шляхом підписання нового договору з союзними республіками.
3. Реабілітація репресованих і звільнення політичних в’язнів.
3.1. У 1988 р. ухвалено постанову політбюро ¢К КПРС про додаткові заходи щодо реабілітації осіб, репресованих у сталінський період.
3.1.1. 1986 р. звільнено із заслання в Горь‑ кому академіка Андрія Сахарова
3.2. відновлення прав усіх жертв політичних репресій 1920–1950‑х років
3.2.1. На історичну батьківщину в Крим почали масово повертатися (здебільшого з Узбекистану) кримські татари.
3.3. схвали декларацію про визнання неза‑ конними й злочинними насильницьких переселень народів
3.3.1. Після розпаду СРСР заходи по реабілі‑ тації жертв політичних репресій здійснювали в незалежних державах.
4. Формування багатопартійності та розгортання національних рухів.
4.1. Під гаслами «Геть КДБ», «Геть 6‑ту статтю» в країні вирували багатотисячні мітинги.
4.1.1. Національні рухи в радянських республіках починалися з підтримки демократичних реформ
4.2. блок «Демократична Росія»
4.2.1. 23 серпня 1987 р. у республіках Балтії відбу‑ лися мітинги, які започаткували створення народ‑ них рухів за перебудову
4.2.2. Народний рух Литви («Саюдіс»)
4.2.2.1. Очолив «Саюдіс» музикознавець і публіцист Вітаутас Aндсбергіс.
4.3. «Демократична платформа в КПРС»
4.3.1. Партію демократичного соціалізму
4.3.1.1. Ускладнювали ситуацію й економічні труднощі,
4.3.2. Народні рухи були широкими об’єднаннями здебільшого наукової й творчої інтелігенції.
4.3.2.1. Активно діяли народні рухи у республіках Закавказ‑ зя: у Вірменії на чолі з евоном Тер‑Петросяном і Грузії під ору‑ дою Звіада Гамсахурдія.
4.4. Після цього з’їзд обрав Горбачова президентом СРСР
4.5. ІІІ З’їзд народних депутатів СРСР вилучив 6‑ту статтю з конституції. Таким чином було зламано монополію комуністів у системі влади й відкрито дорогу для багатопартійності.
4.5.1. Спалахи насильства не припинялися. На кінець 1988 р. у конфлікт навколо Нагірного Карабаху було втягнуто більшість мешканців Вірменії та Азербайджану.
4.5.1.1. Деякий час Горбачов уважав, що для залагодження ситуації досить пояс‑ нити людям небезпеку розпаду СРСР.