Українські землі під владою Австро-Угорщини в другій пол. ХІХ

1. Терміни

1.1. Кооператив — це добровільна спілка для ведення спільної господарської, торгової або фінансової діяльності.

1.2. Народо́вці, або українофі́ли, — суспільно-політична течія серед молодої західноукраїнської інтелігенції ліберального напрямку, західноукраїнських українофілів, що виникла в 1860-х в Королівстві Галичини та Володимирії, Герцогстві Буковина та Закарпатті. Ідеологічно народовці були опонентами галицьких русофілів.

1.3. Радикалізм — дотримання радикальних, тобто занадто крайніх, політичних поглядів

1.4. Нова ера — угода між українською та польською фракціями Галицького крайового сейму 1890 року.

1.5. РУРП - перша українська політична партія на території України, заснована 4 жовтня 1890 у Львові на базі радикальних молодіжних (драгоманівських) гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова.

1.6. УНДП — заснована в грудні 1899 року у Львові з колишніх членів Української радикальної партії.

1.7. УСДП — українська соціалістична партія в Західній Україні у 1899—1939 рр.

1.8. Товариство «Просвіта» (1868—1939) — громадська організація, утворена 1868 у Львові з метою культурного розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу.

1.9. Науко́ве товари́ство імені Шевче́нка — всесвітня українська академічна організація, багатопрофільна академія наук українського народу. Рушійна сила формування та розвитку української науки кінця ХІХ — першої половини XX ст.

2. Соціальне становище

2.1. 90% населення були малоземельними або ж безземельними. Демографічний вибух тільки погіршив ситуацію.

2.2. Приблизно 3 тис. українців їхали шукати кращої долі на Захід. Основними країнами, що приймали українських мігрантів були США, Канада, Бразилія, Аргентина, Австралія.

2.3. Українських селяни, містяни та торговці перебували у складних умовах. Ті, хто не хотів мігрувати, почали шукати можливостей для економічної самоорганізації.

3. Політичне життя

3.1. У 1890 році народовці, поляки та австрійці підписують угоду. В обмін на культурно-освітні поступки, зокрема українська мова в адміністрації, судах, освітніх установах, кілька місць у парламенті, лідер народовців Юліан Романчук заявив про свою лояльність імперському уряду і початок «нової ери» у відносинах з поляками. Як стверджували народовці, вони діяли за принципом «краще щось, ніж нічого».

3.2. В Галичині виникла ще одна течія — радикальна. Її лідерами були Іван Каменяр Франко та Михайло Павлик. У 1890 році вони різко відреагували на компроміс «Нової ери» і вирішили створити свою політичну партію — Русько-українську радикальну партію (РУРП). Вона обстоювала ідеї соціалізму на базі демократичного та кооперативного устроїв, соборність (тобто єдність) українських земель і обмеження впливу греко-католицької церкви.

3.2.1. Іван Франко

3.3. у 1899 році з лав РУРПу вийшло дві нові партії: Українська національно-демократична (УНДП) та Українська соціал-демократична (УСДП). Причина розколу полягала у тому, що одні більше уваги приділяли питанням національним, а інші — соціальним.

3.3.1. РУРП

3.4. Лідери УНДП, серед яких Юліан Романчук, Кость Левицький, а пізніше й Іван Франко з Михайлом Павликом, ставили ціллю демократизацію життя в Австро-Угорщині легальними методами та створення єдиної української національної провінції з власним сеймом та адміністрацією. УНДП своєю основною соціальною опорою вважала селянство та захист його інтересів, тому стала найпопулярнішою серед українських партій.

3.4.1. Кость Левицький

3.5. Лідери УСДП, серед яких слід особливо виділити Юліана Бачинського, виражали інтерес українського пролетаріату - робітників та безземельних селян. Серед цілей вони мали захист інтересів робітників та соціалістичні перетворення через реформи.

3.6. Юліан Бачинський у 1895 році у своїй брошурі «Україна irredenta» (тобто «Україна в ярмі») першим виголосив ідею необхідності повної незалежності України. Щоб втілити всі бажані соціальні перетворення потрібна була «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!».

4. Національно-культурне становище

4.1. «Русинство» як провідна ідея національного руху протрималося до кінця Австрійської імперії. У 1867 році Габсбурги погодилися на компроміс і утворилася двоїста Австро-угорська імперія. Двоїста або дуалістична означає, що поряд з монархом діяв ще парламент та уряд.

4.2. Основна боротьба у 60-80-х роках точилася між москвофілами та народовцями або ж, можна ще їх так назвати, українофілами.

4.3. Наприкінці 60-х та на початку 70-х років москвофіли контролювали всі культурні-освітні установи, пресу, школи та університети Галичини. На Закарпатті місцеве населення піддавалося агресивній мадяризації (тобто намаганню зробити з них угорців), а на Буковині — румунізації. Тому місцеві діячі національного руху також приєднувалися до москвофілів.

4.4. У 1868 році у Львові утворилося товариство «Просвіта». Основна його діяльність була культурно-освітньою: заснування бібліотек, читалень, видання українських творів, підручників і так далі. Від цієї організації можна починати відлік активної, організаційно оформленої діяльності народовців.

4.5. У 1873 році у тому ж Львові виникає Літературне товариство ім. Тараса Шевченка, яке у 1892 році стає Науковим товариством ім. Тараса Шевченка.

5. Економічне життя

5.1. Індустріалізація в підавстрійських українських землях відбувалася дуже слабо.

5.2. Східна Галичина, Закарпаття та Буковина лишалися для держави Габсбургів окраїнами, які по-колоніальному можна було експлуатувати як ресурсну базу. Тому розвивалися лише традиційні галузі промисловості, такі як лісозаготівля та солеваріння.

5.3. Острівком модернізації та індустріалізації Західної України був нафтовий басейн навколо міст Борислав та Дрогобич. Там, на іноземних підприємців почали розробляти нафтові родовища. На кінець століття на Галичині добували до 4% світової нафти. Проте на життя місцевого населення це не особливо вплинуло.

5.4. Виник кооперативний рух.