Основні техніки у роботі з засудженими

1. В бесідах з засудженими, на етапі обговорення індивідуального плану, кон-сультанту стануть у нагоді навички мотиваційного інтерв’ювання. Мотиваційне інтерв’ювання (МІ) — це клієнт-центрований підхід консуль-тування, спрямований на підготовку клієнта до змін шляхом виявлення та подолання амбівалентності.Основні прийоми мотиваційного інтерв’ю:4відкриті та закриті питання;4активне слухання;4резюме (підсумовування);4заохочення та підтримка.

2. Особисті доручення. Під дорученням розуміють завдання окремому засудженому чи групі осіб, яке ставиться вихователем, адміністрацією установи чи колективом засуджених. Важливо враховувати: соціальний статус засудженого; інтереси; ініціативність; рівень підготовки; можливість виконання; ускладнення нових доручень; індивідуальні здібності; конкретність та законність; строки виконання; забезпечувати контроль..

3. їКонтроль та спостереження за поведінкою засудженого. Контроль за поведінкою засудженого здійснюється в побуті, на виробництві й дозволяє стимулювати останнього до систематичного виконання висунутих вимог, завдань та доручень, припинення протиправної діяльності. \

4. Прийоми активного вислуховування

4.1. Невербальні: міміка, жест, позї

4.2. . Недирективна демонстрація зацікавленості - продемонструвати свою зацікавленість розповіддю. Не треба, на початку розмови, оцінювати сказане, давати певні поради, демонструвати свою згоду чи незгоду. Необхідно показати зацікавленість та прихильність. Вербально: "Так-так...", "Угу...", "М-да...", "Я розумію", "Будь ласка, продовжуйте...", "Це 18 дуже цікаво..." тощо. Невербальні дії - доброзичливий погляд, голова дещо схилена вбік, незначні періодичні кивки головою, демонстрація жестів відкритості (розкриті руки долонями догори, іноді доцільно розстебнути кітель)ю

4.3. 2. Повторення або переформулювання. Демонстрація зацікавленості в бесіді, показ того, що правильно сприймаються факти. Повторення останнього слова або фрази містить в собі згоду і може сприйматися засудженим як схвалення, що спонукає його до подальшої розмови. Прийом "переформулювання" — це спроба співробітника сказати те саме, що й засуджений, але іншими словами.

4.4. 3. Відбиття розуміння та віддзеркалювання емоційного стану засудженого Вербально: "Ви, мабуть, відчували в цей час...", "Ви, напевне, були дуже цим занепокоєні...", "Я розумію. Ви зараз хвилюйтесь за рідних, близьких...". Невербальні дії: жести "рука до серця", "руки розкриті долонями догори", адекватна реакція на гумор або трагічні ситуаціїх

4.5. 4. Узагальнення – підсумок того, що було з'ясовано в процесі діалогу. Вербально: "Якщо я правильно розумію. Ви відчуваєте з цього приводу...", "Мабуть із усього того, що Ви розповіли, найголовніше. .", "Отже, якщо я правильно зрозумів. Ви..." тощо.

4.6. 5. Перебільшення і навмисне підкреслення того, про що говорить засуджений. Наприклад, якщо засуджений говорить, що його не цікавить освіта, співробітник може сказати, що ―Вас абсолютно не турбує ваш рівень освіти і те, що Ви за її відсутності, не можете мати стабільного заробітку, і це не викликає у вас ніяких проблем

4.7. аналіз витрат і результатів, коли засуджений зважує переваги і недоліки зміни своєї поведінки. Дуже важливо, щоб засуджений визнав, що він насправді відчуває переваги нової поведінки. Засуджений повинний вирішити, який набір переваг і недоліків є для нього більш важливимє

5. Техніки інтерв’ювання: 1. Планування інтерв‘ю має передбачати: - отримання додаткової інформації про засудженого; - визначення часу на проведення інтерв‘ю. 2. Початок інтерв‘ю: - необхідно пояснити мету інтерв‘ю та чітко сформулювати тезу про інформацію, яку Вам необхідно одержати від засудженого та те, для чого Ви її використаєте. 3. Формування враження про засудженого: - зверніть увагу на зовнішній вигляд засудженого та його поведінку; - не намагайтеся оцінити засудженого ще на початку розмови; - не ставтеся упереджено до висловлювань засудженого пам‘ятаючи про те, що кожна людина має право на свої переконання та спосіб життя, який вона вибрала. 4. Невербальне спілкування: - зверніть увагу на вираження обличчя, погляд очей, позу та жести, які найповніше розкривають емоційне ставлення до інформації, що надходить та один до одного учасників взаємодії. 5. Уміння слухати: - виглядайте активним та зацікавленим (посміхайтеся, кивайте головою тощо); - робіть словесні підказки;

6. Техніки, що сприяють нейтралізації і придушення негативних емоцій: гніву, роздратування, агресії

6.1. Вправа " Їжак” Ця вправа спрямована на розрядку негативних емоційних станів. Релаксація досягається через напругу. Потрібно максимально напружити, наприклад, кисті рук, а потім максимально їх розслабити. Уявіть собі їжачка, який скручується і розкручується. Вправа " Фокусування” Необхідно зручно розташуватися в кріслі або на стільці. Під певну команду слід зосередити увагу на певній ділянці свого тіла і відчути його тепло. Наприклад, по команді " тіло!"треба зосередитися на своєму тілі і відчути, як по ньому розливається тепло, по команді" Рука!"- необхідно зосередитися на руці і відчути її тепло, " Кисть!"- на кисті правої руки, " палець!– - на вказівному пальці правої руки і, нарешті, по команді " кінчик пальця!"- на кінчику вказівного пальця. Команди слід подавати з інтервалом 10-12 секунд. Загальна тривалість вправи-5-7 хвилин. Вправа " Прес” Клієнт представляє всередині себе, на рівні грудей, потужний прес, який рухається зверху вниз, пригнічуючи і витісняючи виникла негативну емоцію і внутрішньо напруга, пов'язане з нею. При виконанні вправи слід домогтися виразного відчуття фізичної тяжкості внутрішнього Преса, переважної і як би виштовхує вниз небажану негативну емоцію і енергію, яку вона несе з собою. "Заземлення" негативної енергії виконується 3-4 рази. Загальна тривалість вправи-5-7 хвилин. Вправа " крок вперед-звір, крок назад-людина” Зробіть крок вперед, викликаючи в собі дику лють, відчуєте готовність трощити все на своєму шляху. Потім зробіть крок назад, посміхаючись і повертаючись до стану абсолютного спокою. Знову зробіть крок вперед, перевтілюючись в розлюченого звіра, і крок назад, повертаючись в стан людини. Крокуючи вперед, підкріплюйте свою лють криками, стискаючи щелепи і кулаки. При кроці назад дуже важливо зловити момент розслаблення, приділяючи увагу м'язам. Ця вправа вимагає великих емоційних витрат. Необхідно зупинитися і припинити виконання вправи, як тільки відчуєте втому.

7. 0«так/ні». Вони є більш корисними в ситуаціях, коли треба сфокусувати ін-терв’ю на чомусь чи конкретизувати певний факт. Відкриті питання є потужним стимулом розвитку розмови про зміни: «Яким чином?», «Що ще Ви помітили?», «Як іще Ви намагалися виріши-ти це питання?»Активне слуханняІнакше кажучи, рефлексивне чи віддзеркалююче слухання має кілька рівнів:Перший — просте віддзеркалення чи віддзеркалення змісту — до-слівне чи злегка перефразоване повторення окремих фраз клієнта або найважливіших його слів.Другий — більш складний, посилений рівень — аналіз висловлю-вань клієнта з повторенням їх своїми словами.Третій — найбільш глибокий рівень віддзеркалення — передача клієнту тих почуттів, які, на Вашу думку, приховані за його словами. Важливо віддзеркалювати слова клієнта у формі ствердження, а не пи-тання — це допоможе конкретизувати отриману інформацію чи отримати нову, не ставлячи зайвих питань.РезюмуванняПроцес резюмування полягає в тому, що консультант виділяє сутність ска-заного клієнтом, а потім викладає її своїми словами. Воно об’єднує його позитивні та негативні переживання щодо власної поведінки і допомагає усвідомити існуючі протиріччя та через розвиток амбівалентності прийти до правильного рішення, що спонукає до дії.Заохочення та підтримкаЩира підтримка клієнта розвиває та посилює його самостійність, упевне-ність у власних силах. Підтримка з боку консультанта включає визнання тих складнощів та проблем, які пережив клієнт. Вона дає йому змогу почу-ватися більш впевнено при переході до дій зі зміни поведінки. Методика МіллераОдин із засновників методики мотиваційного інтерв’ювання Вільям Міл-лер в процесі практичної діяльності помітив, що деякі відкриті питання 1швидше і сильніше, ніж інші, стимулюють зміни в мисленні, а згодом і по-ведінці клієнта. На основі цих питань Міллер вивів формули, що отримали назву «Відкриті питання Міллера». Згодом питання Міллера стали вико-ристовуватися як окрема (скорочена) версія мотиваційного інтерв’ювання в ситуаціях, якщо:•клієнту треба продемонструвати «плюси» і «мінуси» його стано-вища, тому що сам він цього не усвідомлює;•клієнту недостатньо волі для прийняття рішення та/або якщо влас-на життєва ситуація здається йому «безвихідною»;•клієнт не бажає змінюватися, хоча ситуація, що склалася, загрожує як його здоров’ю і безпеці, так і його найближчому оточенню; •на проведення мотиваційного інтерв’ювання мало часу;•мотиваційне інтерв’ювання застосовує консультант-новачок (бо це найбільш проста з модифікацій МІ).

8. Проведення бесід. Після вивчення документації, аналізу незалежних характеристик поведінки засудженого в карантині та на засіданні розподільчої комісії, як правило, проводиться перша бесіда (ознайомча) начальника відділення з засудженими. До основних цілей бесіди можна віднести: налагодження психологічного контакту, отримання додаткової інформації про особистість засудженого, збережені позитивні соціальні зв'язки та стосунки, з'ясування життєвих планів засудженого, визначення перспектив, тобто всього того, що не можна знайти в особовій справі, або того, що потребує уточнення. Основними структурними елементами ознайомчої бесіди є: 1. Початок розмови: коротка інформативна бесіда, знайомство, короткий зміст наступної процедури. 2. Представлення засудженого: засуджений коротко описує свої особистісні та професійні якості. 3. Вільна бесіда: постановка відкритих питань, що спираються на представлення засудженого, його особову справу, результати тестів та рекомендацій психолога. 4. Біографічні питання: питання, що стосуються попереднього досвіду (якщо такий є) відбуття покарання; стилю життя та поведінки на волі; соціальних зв‘язків та шляхи їх розвитку та уявлення про подальше відбування покарання. 5. Інформація про порядок відбування покарання: інформація про робоче місце, колектив, завдання, що має для себе вирішити засуджений та подальші життєві перспективи залежно від його поведінки. 6. Ситуативні питання: торкаються загальних, майбутніх проблем (наприклад, позмінна робота, обмеження стосунків з сім‘єю, взаємостосунки з оточуючими тощо). 7. Закінчення розмови: питання засудженого, подальші домовленості. Поширеними помилками при встановленні психологічного контакту

9. Техніка спілкування»

9.1. Міжособистісне спілкування характерне для первинних груп, в яких усі члени підтримують між собою безпосередні контакти і спілкуються один з одним. Особливості спілкування визначаються змістом і цілями діяльності, що їх реалізує група. Особистісно-групове спілкування спостерігається тоді, коли одну із сторін спілкування репрезентує особистість, а іншу – група.

9.2. Опосередковане спілкування – це комунікація, в яку входить проміжна ланка – третя особа, технічний засіб або матеріальна річ. На характер спілкування істотно впливає час, упродовж якого триває процес. Регламент – це своєрідний каталізатор змісту та способів спілкування. Короткочасним є спілкування, що виникає із ситуаційних потреб діяльності чи взаємодії й обмежується розв'язанням локальних комунікативних завдань. Довготривале спілкування – це взаємодія в межах однієї чи кількох тем, обмін розгорнутою інформацією щодо змісту предмета спілкування. Тривалість комунікативних зв'язків визначається цілями спілкування, потребами взаємодії та характером інформації, якою оперують співрозмовники. Спілкування вважається завершеним, коли повністю вичерпано зміст теми, причому його учасники однозначно оцінюють результати взаємодії як вичерпні. .

10. Техніки, спрямовані на витіснення негативних емоцій( переживань), пов'язаних з "застряванням" на особистісної проблеми

10.1. Вправа " Прожени проблему” Клієнту пропонується уявити, що позаду нього стоїть будь-яка з існуючих проблем, від якої він би хотів позбутися. Необхідно проганяти проблему, відштовхуючи її різким рухом руки назад і ударом ліктя, промовляючи при цьому: “піди!”. Вправа " обертовий куб” Необхідно подумки укласти свою проблему в куб. подумки обертати цей куб з проблемою, рухати по горизонталі, а потім прибрати за горизонт. Вправи необхідно проробляти 3-5 разів. Вправа " стирання негативної інформації” Сядьте і розслабтеся. Заплющити очі. Уявіть перед собою чистий аркуш паперу, олівці, пральну гумку. Подумки намалюйте на аркуші негативну ситуацію, яку необхідно забути. Це може бути реальна картинка, образна Асоціація, символ і т.д. подумки візьміть пральну гумку і начитайте послідовно "прати" з аркуша паперу подумки створену негативну ситуацію. "Періть" до тих пір, поки з листа не зникне картинка. Відкрийте очі. Проведіть перевірку. Для цього закрийте очі і уявіть той же аркуш паперу. Якщо картинка не зникла, знову візьміть пральну гумку і" періть " до її повного зникнення.