Гриць Бобренко

1. зрадник

2. "Коли б же я знала, маляра б найняла, Його біле личко та й намалювала. Карі оченятка, котрі я любила, його русі кудрі я б позолотила."

3. А він такий, що він брехать не буде. Грицько був чесний, не якийсь бабій

4. Я мала, люди, сина не розпусника. Він шанував і хату, і город

5. Любив достаток і любив пісні.

6. А в нього ж серце навпіл розривалось. А він Бобренко. Він же не Чурай

7. А Гриць Бобренко — з тих, що хочуть жить

8. Гриць був інакший. Щирими очима він так дивився приязно на світ! Це, Грицю, що, була твоя личина? Яку ж ти душу приховав під спід?!.

9. Бо ж річ не в тім — женився, не женився, прийшов, пішов, забув чи не забув. А в тому річ, коли він так змінився? Чи, може, він такий і зроду був?

10. Коли я йшов, Марусю, у повстання, я твердо знав, що ти уже моя, що це любов і перша, і остання, що не знесе ніяка течія мене убік. Що я уже нікому, нікому в світі так не поклянусь. Що з тих боїв, з таких боїв! — додому я вже навіки інший повернусь. Бо вже таке підняв на свої плечі, такою кров'ю в битвах освятивсь, що всі оті домашні колотнечі мене вже не засмокчуть, як колись.

11. "Грицько ж, він міряв не тією міркою, В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, Що щось в душі двоїлося йому. Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні…"

12. То те дитя й на ноги зіп'ялося, і розуму дійшло у Чураїв.

13. Таке було гарнесеньке хлоп'ятко. Цікаве. А ласкаве, як телятко.

14. Та він же в світі отакий один. Він, мамо, гордий. Він козак. Він лицар. І що для нього гроші, мамо? Дим..

15. Грицько був красень, очі — як терночки...

16. Я мучуся. Я сам собі шуліка. Є щось в мені так наче не моє. Немов живе в мені два чоловіка,і хтось когось в мені не впізнає

17. Чи він мені, чи я йому — нерівня. Нерівня душ — це гірше, ніж майна!