Create your own awesome maps

Even on the go

with our free apps for iPhone, iPad and Android

Get Started

Already have an account?
Log In

Образотворче мистецтво by Mind Map: Образотворче мистецтво
0.0 stars - reviews range from 0 to 5

Образотворче мистецтво

Види

Живопис

(маля́рство, фр. peinture, англ. painting, болг. живопис, рос. живопись, пол. malarstwo, чеськ. malířství) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом. Найбільш поширені твори живопису, виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стін і т. д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму.

Фреска

Мозаїка

Вітраж

Панно

Графіка

(нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного, та менше ніж у живопису, використання кольору.

За способом виконання, Оригінальна, Друкована, Опукла, Плоска, Заглиблена

За призначенням

Скульптура

(лат. sculptura, від лат. sculpo — вирізаю, висікаю) — ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках також кольору.

Види, Станкова, Монументальна, Декоративна, Малих форм

Форми скульптури, Кругла скульптура (вільна), Рельєф

Архітектура

Архітектура (або зодчество) (від грец. αρχιτεκτονικη — будівництво), — це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

Вимоги

Типи, Об'ємних споруд, Культова, Житлові, Промислові, Суспільно-громадська, Ландшафтна, Садово-паркова, Малих форм, Містобудування, Забудова міст, сіл., Реконструкція старих районів, Меморіально-тріумфальні

Художня фотографія

Фотомистецтво - це створення технічними засобами зорового образу документального значення, який виразно й достовірно відбиває момент дійсності. Слово "фотографія" в перекладі з грецької означає "світлопис". Художня фотографія - перший вид мистецтва, що розвинувся на основі науково-техніічних досягнень ХІХ-ХХ століття.

Комп'ютерна графіка

- це графіка, тобто двовимірні зображення, які створюються, перетворюються, оцифровуються, обробляються і відображаються засобами обчислювальної техніки, включаючи апаратні і програмні засоби. Рухома комп'ютерна графіка називається комп’ютерним відео або комп’ютерною анімацією.

Декоративне мистецтво

належить до візуальних мистецтв та спрямоване на естетичне освоєння людиною життєвого простору.

Декоративно-прикладне мистецтво, Види

Монументально-декоративне

Театрально-декораційне

Оформлювальне

Жанри

Міфологічний

- різновид образотворчого мистецтва, який бере сюжети з міфології. На противагу релігійному мистецтву у творах міфологічного жанру вільніше трактувалися легендарні сюжети, не пов'язані з канонічними культовими формами. За доби Відродження М. ж. відзначався гуманістичним спрямуванням. В творах П. П. Рубенса, напр., міфологічним образам надавався алегоричний зміст, художник часто наповнював їх життєвістю. Утвердившись у худож. академіях як осн. жанр, М. ж. став гальмом в освоєнні тематики, пов'язаної з дійсністю. У 19 ст. майже виродився.

Релігійний

- це різновид образотворчого мистецтва, що використовує релігійні теми (картини, скульптури, що зображують постаті богів). З прийняттям та розповсюдженням християнства набув розквіт. Розвивається під впливом релігійних норм, які диктують йому суворі зображувальні канони.

Історичний

- один з основних жанрів образотворчого мистецтва, присвячений зображенню подій істор. минулого й видатних явищ сучас. сусп. життя народів. Джерела І. ж. беруть початок у пам'ятках давнього Єгипту, Месопотамії тощо. Як самостійний жанр визначився за доби Відродження. В 17 — 1-й пол. 19 ст. І. ж. зайняв одне із провідних місць у мистецтві. Обмеженість І. ж. міфологічними, алегоричними й реліг. сюжетами характеризувала академізм. Видатними майстрами І. ж. були Леонардо да Вінчі, Рембрандт, Д. Веласкес, П.-П. Рубенс, Н. Пуссен, Ф. Гойя, Ж.-Л Давід. Е. Делакруа, Ф. Рюд, Я. Матейко. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. в мистецтві Зх. Європи I. ж. занепадає. У вітчизн. мистецтві своєрідне втілення І. ж. знайшов у давньоруських іконах і мініатюрах. І. ж. в рос. мистецтві 18 ст. представлений гравюрами О. Зубова, картинами І. Нікітіна, мозаїкою "Полтавська битва" (виконана під керівництвом М. Ломоносова). В 18 ст.— на поч. 19 ст. представники класицизму А. Лосенко, Г. Угрюмое, І. Мартос, ф. Толстой та ін. втілювали в творах І. ж. ідеї громад. і патріотичного звучання. Істор. тематика притаманна полотнам К. Брюллова і О. Іванова, художників-передвижників — В. Сурикова, І. Рєпіна, В. Васнецова, В. Сєрова, скульптурам М. Антокольського. В укр. мистецтві істор. події, зокрема нац.-визвольної боротьби, знайшли відображення в іконах, настінних розписах, книжковій графіці кін. 16—18 ст. (гравюри "Облога Кафи", 1622; "Взяття Азова" Л. Тарасевича, 1695: "Облога Почаєва турками" Н. Зубрицького, 1704; розписи палаців у с. Підгірцях Львів. обл., в м. Бережанах Терноп. обл., батальні картини в костьолі м. Жовкви (тепер Нестеров). До І. ж. звертався Т. Шевченко ("Смерть Богдана Хмельницького", "Дари в Чигрині 1649 року"). Широкого розвитку І. ж. набув з 2-ї пол. 19 ст. в творчості С. Васильківського, О. Мурашка, М. Пимоненка, Л. Позена, Г. Крушевського, Ф. Красицького, К. Устияновича, М. Івасюка. Провідне місце в рад. І. ж. займає історико-революц. тематика, подвиг рад. народу у Великій Вітчизн. війні 1941—45, тема будівництва соціалістич. і комуністич. суспільства (М. Греков, І. Бродський, І. Шадр, Б. Йогансон, О. Герасимов, А. Кутателадзе, О. Дейнека, Г. Коржев, О. Мойсеєнко, М. Савицький та ін.). В укр. рад. мистецтві з І. ж. пов'язана творчість М. Самокиша, Ф. Кричевського, І. Їжакевича, І. Кавалерідзе, В. Касіяна, О. Кульчицької, М. Лисенка, С. Гуєцького, Г. Меліхова, О. Лопухова, М. Божія, В. Пузиркова, В. Шаталіна, М. Хмелька, О. Данченка, І. Селіванова та ін. Див. також Батальний жанр, розділи "Образотворче мистецтво" до ст. про союзні республіки та зарубіжні країни.

Портрет

- це зображення людини. Розрізняють: - одиничний портрет; - парний; - груповий; - автопортрет.

Побутовий

- один з жанрів образотворчого мистецтва, що відтворює повсякденні події громадського або приватного життя. Поширений переважно в живописі, а також у скульптурі й графіці. Перші прояви П. ж. зустрічаються в мистецтві Давнього Сходу, в скульптурі й вазописі Старод. Греції та Старод. Риму, в мініатюрах і рельєфах у країнах середньовічної Європи. Як самостійний вид мистецтва П. ж. почав оформлюватись у 14—15 ст. за доби Відродження в Італії (Джотто) та Нідерландах (Я. ван Ейк). Широкого розвитку набув у 16—17 ст. (П. Брейгель Старший, Ф. Гальс, П. де Хох, Я. Вермер Делфтський — в Голландії, Караваджо в Італії, Д. Веласкес — в Іспанії, П. П. Рубенс, Я. Йордане — у Фландрії, та ін.). У 18—19 ст. П. ж. розвинувся в багатьох країнах Європи — у Франції (А. Ватто, Ж. Б. Шарден, Ж. Б. Грез, Г. Курбе, Ж. Ф. Мілле, О. Дом'є), Англії (У. Гогарт), Іспанії (Ф. Гойя), Німеччині (А. Менцель), Угорщині (М. Мункачі). На поч. 20 ст. демократичні ідеї П. ж. були пов'язані з творчістю Т. Стейнлена (Франція), К. Кольвіц (Німеччина). В сучас. мистецтві традиції П. ж. розвивають прогресивні художники реалістичного напряму (Р. Гуттузо — в Італії, А. Фужерон — у Франції, Е. Хоппер — у США, К. К. Хеббар — в Індії, та ін.). П. ж. посідає значне місце в творчості художників країн соціалістичної співдружності (К. Баба — в Румунії, О. Нагель — в Німеччині, С. Русев — у Болгарії, та ін.). П. ж. у рос та укр. мистецтві зародився в давні часи, окремі елементи його можна простежити у фресках та мініатюрах Київ. Русі (Софійський собор у Києві). У 18 ст. в П. ж. працювали рос. художники М. Шибанов та І. Єрменьов; у 1-й пол. 19 ст. О. Венеціанов та художники його школи вперше в рос. мистецтві правдиво й поетично показали життя селян. Основи критичного реалізму в рос. П. ж. заклав П. Федотов. Гострого соціального і викривального спрямування П. ж. набув у творчості В. Перова й В. Пукірєва в 60-х рр. 19 ст. Глибиною соціальних узагальнень і широтою відображення нар. життя відзначався П. ж. у творчості передвижників у 70—80-х рр. 19 ст. (І. Рєпін, Г. Мясоедов, К. Савицкий, М. Ярошенко). Революц. теми й боротьбу рос. пролетаріату втілювали у своїх картинах М. Касаткін і С. Іванов. На Україні в 16—18 ст. мотиви П. ж. з'явилися в іконописі, мініатюрі й гравюрі. В 1-й пол. 19 ст. у творчості К. Павлова та рос. художників, які працювали на Україні (В. Тропініна й В. Штернберга), з'явився інтерес до нар. життя. Основоположником критичного реалізму в укр. мистецтві, зокрема в П. ж., був Т. Г. Шевченко (серія "Притча про блудного сина" та ін.). У розвиток укр. П. ж. у 60—70-х рр. значний внесок зробили художники Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський. У 80— 90-х рр. широко відтворювали народну тему М. Кузнецов, К. Костанді, М. Пимоненко, П. Нілус, С. Кишинівський, Є. Буковецький. На поч. 20 ст. реалістичні принципи П. ж. розвивали О. Мурашко, Ф. Красицький, Ф. Кричевський, С. Колесников, Г. Світлицький, Ю. Бершадський. В рад. час П. ж. зайняв одне з провідних місць в образотворчому мист., набув нового соціального змісту і нової форми втілення (Б. Йогансон, А. Пластов, С. Герасимов, Ю. Пименов, П. Беньков, М. Тоїдзе, С. Чуйков, В. Попков, В. Іванов та ін.). Значну роль у розвитку укр. рад. П. ж. відіграли живописці Ф. Кричевський, А. Петрицький, К. Трохименко, Г. Глюк, Т. Яблонська, В. Костецький, С. Григор'єв, Г. Васецький, Т. Голембієвська, В. Хитриков та ін.

Натюрморт

A still life (plural still lifes) is a work of art depicting mostly inanimate subject matter, typically commonplace objects which may be either natural (food, flowers, plants, rocks, or shells) or man-made (drinking glasses, books, vases, jewelry, coins, pipes, and so on). With origins in the Middle Ages and Ancient Greek/Roman art, still life paintings give the artist more leeway in the arrangement of design elements within a composition than do paintings of other types of subjects such as landscape or portraiture. Still life paintings, particularly before 1700, often contained religious and allegorical symbolism relating to the objects depicted. Some modern still life breaks the two-dimensional barrier and employs three-dimensional mixed media, and uses found objects, photography, computer graphics, as well as video and sound. Still life paintings often adorn the interior of ancient Egyptian tombs. It was believed that food objects and other items depicted there would, in the...

Пейзаж

- (фр. Paysage, від країна, місцевість) — жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа. Пейзажем називають також окремий твір цього жанру. Як самостійний різновид образотворчого мистецтва пейзаж виник у китайському мистецтві, китайському живопису.

Батальний

- (від франц. bataille - битва) - жанр образотворчого мистецтва, що відображає воєнні події й життя армії. Зображення битв трапляються вже в пам'ятках мистецтва Старод. Єгипту, Ассірії, Греції і Риму. Особливої виразності Б. ж. набуває за доби Відродження ("Битва при Анг'ярі"Леонардо даВінчі, "Битва при Кашіні" Мікеланджело). Прогресивний напрям в історії Б. ж. пов'язаний з правдивим відображенням воєнних подій, викриттям мілітаризму, прославлянням героїзму народу у визвольних війнах: офорти Ж. Калло і Ф. Гойї; картини - "Здача Бреди" Д. Веласкеса, "Битва під Грюнвальдом" Я. Матейка; твори Ю. Брандта, Е. Месоньє, Е. Делароша, А. Гро та ін. В рос. мистецтві Б. ж. сформувався в епоху Петра І (гравюри О. Зубова з зображенням морських баталій, мозаїка "Полтавська битва" майстерні М. Ломоносова), з 19 ст. розвивається т. з. академічний Б. ж., у якому конкретні істор. події зображуються в ефектному парадно-видовищному плані (О. Зауервейд, О. Коцебу, Б- Віллевальде). В кін. 19 - на поч. 20 ст. академічний Б. ж. зазнає впливу реалізму (панорама Ф. Рубо "Оборона Севастополя"), Вершиною рос. Б. ж. є картини В. Верещагіна, в яких він відтворив суворі будні війни, а також полотна В. Сурикова ("Перехід Суворова через Альпи" та ін.). В укр. мистецтві окремі події визвольної боротьби народу показано в гравюрах Н. Зубрицького і Л. Тарасевича. Темам війни та героїчного минулого укр. народу присвячено картини С. Васильківського ("Козак Голота" та ін.), Г. Крушевського ("Тривога"). Радянський Б. ж. на основі методу соціалістичного реалізму продовжує і розвиває кращі традиції баталістів минулого (М. Греков, М. Авілов, Ю. Непринцев та ін.). Героїку революц. боротьби і громадянської війни відображено в картинах "Захист Червоного прапора" і "Перехід через Сиваш" М. Самокиша, творах Л. Мучника та ін. Подіям Великої Вітчизн. війни 1941-45 присвячено багато творів рад. художників, в т. ч. укр. (полотна П. Сулименка, В. Пузиркова, О. Будникова, О. Лопухова, В. Шаталіна, А. Константинопольського та ін.). Боротьба проти імперіалістичної реакції і фашизму сприяла дальшому розвиткові реалістич. традицій Б. ж. в мистецтві країн соціалістичної співдружності та прогресивному мистецтві капіталістичних країн (Дж. Андреєвич-Кун; у Югославії, М. Лінгнер в НДР, Р. Гуттузо в Італії, Х.-Д. Сікейрос у Мексіці).

Анімалістичний

- (від лат. Animal - тварина) - жанр образотворчого мистецтва, основним об'єктом якого є тварини, головним чином в живописі, фотографії, скульптурі та графіці. Анімалістика поєднує в собі природничонаукові і художні початку. Головним завданням анімаліста може бути як точність зображення тварини, так і художньо-образні характеристики, включаючи декоративну виразність або наділення тварин властивими людям рисами, вчинками й переживаннями.

Марина

- різновидом пейзажу є зображення моря і подій, що відбуваються на морі (баталії, природні катастрофи, спортивні змагання тощо).

Види творів

Станкові

Станкові твори призначені для оглядання в приміщенні. Такі твори не закріплені у певному просторі, за розмірами близькі до натури, їх можна переміщувати. Це - картина, яка виконується на мольберті.

Монументальні

Монументальні твори вирізняються значушістю ідей, високим ступенем узагальнення, масивністю. Монументальний живопис обов'язково пов'язаний із прлощиною будівлі. Його призначення - оздоблювати витвори архітектурного мистецтва, створювати гармонійне середовище приміщень.

Декоративні

- це художні вироби, призначені головним чином для оздоблення основного (головного) твору мистецтва

Функції

Виховна

Естетична

Пізнавально-освітня

Стимулююча

Комунікативна

Соціально-перетворююча

Прогностична

Медична (арттерапія)

Стилі