1. Хакери. Хакерами (від англ. to hack — рубати) назвали особливий тип комп'ютерних спеціалістів. З часом це визначення набуло і негативного значення. Сьогодні так частіше називають комп'ютерних хуліганів, тобто тих, хто здійснює неправомірний доступ до комп'ютерів та інформації.
1.1. Хакер мережний (network hacker, часто саме його наывают просто хакером) — займається дослідженням программмного забезпечення, встановленого на Internet-серверах (або в локальних мережах), з метою отримання несанкціонованого доступу до сервера або порушення його роботи — так звані DoS (Denial of Service) атаки.
1.2. Л. кракерами (cracker) — займається зломом прикладного програмного забезпечення, зазвичай для того, щоб отримати з shareware-програм (тобто програм з обмеженою функціональністю, призначених, переважно, для демонстрації користувачеві можливостей повної версії) повноцінні комерційні версії.
1.3. Фрикер (phreaker) — досліджує телефонні мережі з метою натйи можливість дзвонити безкоштовно. Історично фрикерство — найперший вид хакерської діяльності, що виник ще в 60-70-ті роки XX століття.
1.4. Кардер (carder) — займається нелегальним отриманням номерів кредитних карток та відомостей про їх власників. Часто ця діяльність поєднується з хакерською. Кардерство вважається найбільш серйозним злочином, і тому є найбільш небезпечним видом хакерської діяльності.
1.5. Вирусописатель (virus-maker). Сам факт того, належить чи написання вірусів до хакерської діяльності, вельми спірний. Але тим не менш, останнім часом широке поширення отримують тільки поштові віруси, які поширюються за рахунок помилок у програмі Outlook, а пошук таких помилок і можна вважати хакерської діяльністю.
2. Віруси. Комп'ютерний вірус - комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого розмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатность операційної системи комп'ютера. Класифікація вірусів
2.1. Середовище перебування
2.1.1. Файлові – ті, що додаються до файлів з розширенням exe, com.
2.1.2. Завантажувальні – ті, що додаються до boot-сектора.
2.1.3. Мережні – ті, що поширюються по комп'ютерній мережі.
2.1.4. Макровіруси – ті, що заражають файли Microsoft Office.
2.2. Функціональні можливості:
2.2.1. Нешкідливі – ті, що не впливають на роботу комп'ютера (напр., збільшують розмір файла).
2.2.2. Безпечні – ті, що заважають роботі, але не пошкоджують інформацію (напр., дають якісь повідомлення, перезавантажують комп'ютер тощо).
2.2.3. Небезпечні – ті, що пошкоджують інформацію файлів, зумовлюючи «зависання» комп'ютера.
2.2.4. Дуже небезпечні – ті, що зумовлюють утрату програм, знищення інформації із системних областей, форматування жорсткого диска.
2.3. Способи зараження комп'ютера
2.3.1. Резидентні – ті, що вміщуються в оперативну пам'ять і додаються до всіх об'єктів (файлів, дисків), до яких звертається ОС.
2.3.2. Нерезидентні – ті, що додаються до оперативної пам'яті і є активними лише короткий час.
2.4. Особливості алгоритм
2.4.1. Віруси-супутники – віруси, які не змінюють файли, але створюють однойменні файли з розширенням com, що завантажуються першими.
2.4.2. Віруси-черв'яки – віруси, що поширюються автоматично в комп'ютерній мережі за знайденою адресою в адресній книз
2.4.3. Віруси-паразити – віруси, які розпізнаються за зміненим змістом дискових секторів і файлів
2.4.4. Stealth-віруси – ті, що фальсифікують інформацію, яка читається з диска.
2.4.5. Віруси-мутанти – віруси, що мають зашифрований програмний код.
2.4.6. Ретровіруси – звичайні файлові віруси, які намагаються заразити антивірусні програми, щоб знищити їх або зробити недієздатн