Небесні світила й небесна сфера.

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Небесні світила й небесна сфера. by Mind Map: Небесні світила й небесна  сфера.

1. Екліптика перетинає небесний екватор в точках весняного (ϒ, близько 21 березня) й осіннього (♎, близько 23 вересня) рівнодення.

2. Сузір’я.

2.1. Світловий рік (св. рік) — відстань, яку проходить світловий промінь за 1 рік, рухаючись зі швидкістю 300 000 км/с. 1 св. рік ≈ 1013 км

2.2. Астрономічна одини- ця (а. о.) — середня від- стань між центрами Землі та Сонця. 1 а. о. ≈ 150 · 106 км

2.3. Великі скупчення зір, що утримуються силою тяжіння, називають галактиками.

2.4. Велика Ведмедиця

2.5. Оріон

2.6. Лев

2.7. Скорпіон

2.8. Кассіопея

2.9. Дельфін

2.10. Орел

2.11. та ынші

3. Зоряні величини.

3.1. Уперше умовну шкалу зоряних величин ввів для визначення яскравості зір грецький астроном Гіппарх у II ст. до н. е. Гіппарх розділив усі видимі зорі за яскравістю на 6 своєрідних класів — 6 зоряних величин.

3.1.1. зорі першої величи- ни

3.1.2. зорі другої величи- ни

3.1.3. зорі третьої величи- ни

3.1.4. зорі четвертої величи- ни

3.1.5. зорі п'ятої величи- ни

3.1.6. зорі шостої величи- ни

3.2. У XIX ст. англійський астроном Н. Погсон (1829–1891) доповнив визначення зоряної величини ще однією умовою: зорі першої зоряної величини мають бути у 100 разів яскравіші за зорі шостої величини.

3.3. Видима зоряна величина m визначає кількість світла, що потрапляє від зорі до нашого ока.

3.3.1. Видиму зоряну величину позначають літерою m. Для будь-яких зоряних величин m1, m2 буде справедливе таке співвідношення їх яскравості E1 та E2: E1/E2 =〖10〗^(0,4(m2-m1))

3.3.2. Яскравість E фактично визначає освітленість, яку створюють зорі на поверхні Землі, тому величину E можна вимірювати люксами — одиницями освітленості, які застосовують у курсі фізики.

3.3.3. 1

3.3.3.1. Найслабші зорі, які ще можна побачити неозброєним оком, мають m = +6m.

3.3.3.2. У бінокль видно зорі до +8m

3.3.3.3. У шкільний телескоп видно світила до +11m

3.3.3.4. За допомогою найбільших телескопів сучасними методами можна зареєструвати слабкі галактики до +28m.

3.3.3.5. Найяскравіша серед 96 зір — Полярна зоря має зоряну величину m = +2m.

3.3.3.6. Дуже яскраві небесні світила мають від’ємну зоряну величину.

3.3.3.7. найяскравіша зоря нашого неба Сіріус має видиму зоряну величину m = –1,6m

3.3.3.8. Для найяскравішої планети Венери m = –4,5m

3.3.3.9. Для Сонця m = –26,7m.

4. Точки, лінії та площини небесної сфери

4.1. Лінії

4.1.1. Прямовисною лінією (ZZʹ) називають пряму, яка проходить через центр небесної сфери.

4.1.2. Вісь світу (PNPS) — це пряма, що проходить через центр небесної сфери паралельно осі обертання Землі й перетинає небесну сферу у двох діаметрально протилежних точках.

4.1.3. Пряма, що поєднує точки півночі й півдня, називається полуденною лінією (NS).

4.2. Точки

4.2.1. Зеніт (Z) — верхня точка перетину прямовисної лінії з небесною сферою

4.2.2. надир (Zʹ) — точка небесної сфери, протилежна зеніту.

4.2.3. Точка перетину осі світу з небесною сферою, поблизу якої розташована Полярна зоря, називається Північним полюсом світу (PN)

4.2.4. З протилежного боку розташований Південний полюс світу (PS).

4.2.5. Математичний горизонт з небесним екватором перетинається у точці сходу (E), якщо спостерігач стоїть в центрі небесної сфери обличчям до точки півночі, точка буде розташована праворуч від нього.

4.2.6. Математичний горизонт з небесним екватором перетинається у точці заходу (W), якщо спостерігач стоїть в центрі небесної сфери обличчям до точки півночі, точка буде розташована ліворуч від нього.

4.2.7. Точка перетину математичного горизон ту й небесного меридіана, найближча до Північного полюса світу, називається точкою півночі (N).

4.2.8. Точка перетину математичного горизонту й небесного меридіана, найближча до Південного полюса світу, називається точкою півдня (S).

4.3. Площини

4.3.1. Площину, яка проходить через центр небесної сфери та є перпендикулярною до прямовисної лінії, називають площиною математичного (справжнього) горизонту.

4.3.2. Видимий річний шлях Сонця серед зір називають екліптикою

4.3.2.1. Небесний екватор — велике коло, яке проходить через центр небесної сфери і перпендикулярне до осі світу.

4.3.2.2. Коло схилень світила (PNMPS)— це велике коло небесної сфери, що проходить через полюси світу й саме світило.

4.3.2.3. Велике коло небесної сфери, яке проходить через точки зеніта, надира та полюси світу, називають небесним меридіаном.