Лютнева революція в Росії 23 лютого 1917р.

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Лютнева революція в Росії 23 лютого 1917р. by Mind Map: Лютнева революція в Росії  23 лютого 1917р.

1. Причини: • тривала Перша світова, під час якої Російська імперія втратила частину територій; • соціально-економічні проблеми; • складна ситуація на фронті; • криза влади.

2. Привід: • нестача продовольства • не рішуча діяльність влади • не задовольння плоретаріату

3. Результат: • повстання робітників і солдатів, до яких приєдналися діячі революційних партій, зайняли урядові будівлі • створення ради робітничих і солдатських депутатів • делегація Думи домоглася зречення Миколи II від престолу • монархія в Росії впала • Росія стала парламентською республікою • влада перейшла в буржуазному Тимчасовому уряду і Радам.

4. Позиція Тимчасового уряду: • втримати єдність Російської імперії • був за продовження війни з центральними державами • виступав проти сепаратистських прагнень неросійських народів

4.1. Тимчасовий уряд розпався, більшовики захопили Петроград.

4.2. Збройні формування: Червона гвардія

5. Більшовики,Петроградська рада, Ліві есери; Бажали створити комуністичну державу через заколот революції

5.1. Лідером більшовиків був Ленін

6. Комунізм - уявний суспільно-економічний лад, що, з точки зору комуністів, має прийти на зміну капіталізму. Він грунтуватиметься на суспільній власності, ліквідовується експлуатація людини людиною

7. Громадянська війна в Росії 1917-1918рр: збройна боротьба між соціальними групами на чолі з більшовиками (Червоною армією) та їхніми супротивниками - Білою гвардією.

7.1. Причини громадянської війни: Гостре політичне протиборство різних партій, груп, соціальних верств. Глибокі соціально-економічні і суспільно-політичні конфліктиі проблемив Російській державію Економічна політика більшовиків - "воєнний комунізм". Політичний екстремізм більшовиків, які в січні 1918 р. розігнали Установчі збори й уклали в березні 1918 р. сепаратний мир з Німеччиною. Ігнорування традицій і звичаїв російських козаків. Прагнення буржуазії та поміщиків повернути втрачені багатства та політичний вплив. Російські традиції "пугачовщини" та "разінщини" - вирішення конфліктів шляхом фізичного знищення ворога, а не порозумінням.

7.2. Причини перемоги більшовиків: Політична апатія більшості населення. Більшовицький терор проти населення. Політичні прорахунки білогвардійців: прагнення відновити монархію, повернути землю поміщикам, заводи і фабрики - колишнім власникам. Стратегічно вигідне розміщення частин Червоної армії, залучення до її лав талановитих офіцерів царської армії з бойовим досвідом. Відмова антибільшовицьких сил від підтримки національно-визвольних рухів. Вузькість соціальної бази білогвардійців. Розрізненість дій та амбіційність лідерів Білого руху. Широка більшовицька пропаганда серед населення

7.2.1. Політика воєнного комунізму: назва внутрішньої політики більшовиків у 1918—1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Армії продовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади та недіяльності звичайних економічних механізмів керування економікою та народним господарством.

7.2.1.1. Новый узел

7.2.2. Наслідки воєнного комунізму: • розвал господарства • скорочення виробництва зерна • загострення дефіциту продуктів • голод у великих районах Росії та України

7.2.2.1. Ленін був змушений визнати провал політики воєнного комунізму й необхідність піти на поступки, особливо селянам.