Культура Візантії

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Культура Візантії by Mind Map: Культура Візантії

1. Особистості

1.1. Феодор Студит

1.2. Прокопій Кесарійський

1.3. Михайло Пселл

1.4. Євсевій із Кесарії

1.4.1. Іоанн Дамаскин

1.5. Златоус Іоанн

1.6. Феофан Грек

1.7. Мефодій

1.8. Лев Математик

1.9. Ієронім Блаженний

1.10. Кирило Фотій

2. Освіта

2.1. Філософії(всі науки)

2.1.1. ТЕОРЕТИЧНА

2.1.1.1. богослов’я, астрономія, арифметика, геометрія, медицина, музика

2.1.2. ПРАКТИЧНА

2.1.2.1. етика, політика та історія

2.2. Освітні заклади

2.2.1. Початкова школа

2.2.1.1. вчили писати, читати, рахувати, скоропису та початкам логіки

2.2.2. Школа граматики

2.2.2.1. вивчали давньогрецьких авторів і риторику

2.3. Центри освіти

2.3.1. міста Афіни, Александрія, Антиохія, Бейрут, Газа.

3. Література

3.1. ІV–VІ ст.

3.1.1. напрям

3.1.1.1. другий – на церковному світогляді

3.1.2. жанри

3.1.2.1. промови, епіграми, любовна лірика, еротична повість

3.2. VІІ ст.

3.2.1. . зароджується новий літературний жанр – церковна поезія (гімнографія)

3.3. VІІ–ІХ ст.

3.3.1. поширеними були читання релігійного характеру, житія святих. Досить популярними при дворах стали прозаїчні та віршовані романи на теми античної історії та міфології

3.4. ХІІ–ХІV ст..

3.4.1. . на зміну героїчному епосу прийшов епічний жанр середньовічної куртуазної літератури – лицарський роман та лицарська лірика.

3.5. У ХV ст.

3.5.1. У ХV ст. у літературній творчості Візантії посилюються гуманістичні ідеї, спостерігається інтерес до людської особистості, до життя інших народів та країн. Зароджуються такі нові для Візантії жанри, як новела, байка, сатира, збірники любовних пісень та віршів, „плачі” за завойованими османами землями та Константинополем.

4. Архітектура

4.1. архітектурні форми: .

4.1.1. базилікальна

4.1.2. хрестово-купольна

4.2. Шедевром архітектурного зодчества Візантії є храм Св. Софії у Константинополі, збудований у 532–537 рр. за наказом імператора Юстиніана. Цей храм є поєднанням двох конструктивних принципів – базилікального плану з купольним перекриттям.

5. Живопис

5.1. Живопис. Головними видами візантійського живопису були монументальний церковний живопис (мозаїка та фреска), іконопис і книжкова мініатюра.

6. Музика

6.1. У музичному житті Візантії панувала церковна, виключно вокальна музика, яка пронизувала усі сторони життя середньовічної людини. Досить часті богослужіння супроводжувались різними наспівами, що виконувались не тільки кліром, але і прихожанами. Поступово церковна музика виходила за межі монастирів і церков та поширювалась у суспільному житті. Значний вплив на розвиток музичного мистецтва Візантії у VІ VІІ ст. мала сірійська музика (гімнографія, так як основою східної літургії був гімн). До особливих форм візантійського літургійного музичного мистецтва належали кондаки, канони і тропарі. Основоположником кондака – жанру візантійської церковної поезії імузики, був Роман Солодкоспівець – диякон із Бейрута. Його твори – це багатострофні драматичні поеми з монологами і діалогами героїв. У VІІІ ст. кондак став витіснятися складним багатострофним твором – каноном. Цей музичний жанр виник в умовах боротьби імперії з іконошанувальниками. Канон призначався для співу народом, що визначало архітектоніку його тексту та характер музики. Ці мелодії були досить популярні, тому що у них прославлялось покровительство Бога народу у його боротьбі з тиранами. Наспіви були нескладні, але емоціонально виражальні, підпорядковані системі восьмиголосся. Особлива заслуга у створенні канонів належить Андрію Крітському, Іоану Дамаскіну та Козьмі Ієрусалимському. Складний музично-поетичний жанр „візантійського канона” пізніше призвів до поділу функцій поета і композитора. +Досить популярними серед простого люду були гімни –святкові релігійні пісні, що складалися за текстом Біблії. Вони мали чітку строфічну структуру та виразну мелодію. Відомим автором христи-янських гімнів був Єфрем Сирин (VІ ст.), який влаштовував у святкові та недільні дні драматичні вистави, де звучали побутові наспіви. Народні риси музичного мистецтва проявлялися і під час святкувань на іподромі, де виконувались аккламації (вітальні оклики), що містили у собі елементи народної музики. Єдність світської і духовної влади у особі імператора сприяла близькості світської та духовної музики. До початку VІІІ ст. поширеним у побуті був орган, що заборонявся візантійською церквою. Він використовувався під час циркових вистав, весіль та обходин. Пізніше орган став культовим музичним інструментом.