Формування опозиційних течій у культурі

1. • у таборах як «націоналісти» і «антирадянщики» опинилися О.Бердник, В. Стус, І. Світличний, В. Рубан, Ю. Литвин, Є.Сверстюк, Ю. Бадзьо та інші.

2. • зі Спілки письменників України було виключено І. Дзюбу, Г. Качуру, М. Лукаша, Б. Чичибабіна, О. Бердника та інших;

3. • твору І. Білика «Меч Арея». І. Білика було звільнено з роботи в «Літературній Україні»;

4. 2.Відбувалася несправедлива критика:

5. • поета В. Голобородька, якому першу збірку віршів «Летюче віконце» довелося видати за кордоном.

6. • Р. Іваничука за його твір «Мальви», в якому автор показав незахищеність національної культури, безсмертя українського народу.

7. • роману «Катастрофа» В. Дрозда, який одним із перших змалював модель застійного суспільства.

8. 1. Несправедливій жорсткій критиці було піддано класика української літератури О. Гончара за роман «Собор» 1968 р., який присвячувався темі збереження національної духовної спадщини і до початку перебудовчих процесів його було вилучено з літературного процесу. О.Гончара усунуто від керівництва Спілкою письменників України.

9. 8. Практикувалося позбавлення можливості друкуватися окремим письменникам, їх виключали зі Спілки письменників України, засуджували до позбавлення волі:

10. 9. Панував диктат з боку компартійних і владних структур, з боку літературознавчого керівництва республіки.

11. • позбавлено членства в Спілці письменників України і в КПРС, вислано за кордон В. Некрасова;

12. • збірки повістей та оповідань «Березневий цвіт» І. Вандея, який багато років після цього не міг друкуватися

13. 3. На багато років змушена була замовкнути обдарована поетеса Ліна Костенко.

14. 4. Заподіяли собі смерть Г. Тютюнник (1980 р.), В. Близнець (1981 р.).

15. 5. Партійне керівництво республіки ставилося до інтелігенції упереджено і підозріло.

16. 6. До читача не доходили сміливі поезії В. Стуса, літературно-критичні та публіцистичні твори І. Дзюби, І. Світличного, Є. Сверстюка. Офіційна влада визнала творчість цих людей шкідливою для народу і заборонила її.

17. 7. Існувала практика звинувачень у «націоналізмі», «антирадянщині».