"Червоне і чорне"

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
"Червоне і чорне" by Mind Map: "Червоне і чорне"

1. Жанр та стиль

1.1. Соціально-психологічний роман

1.1.1. Психологізм роману “Червоне та чорне” Аналітизмі зображення суспільства; психологічних деталях (відтворюють стан душі персонажів у конкретний момент); монологах героїв (особливо внутрішніх); авторських коментарях думок персонажів; авторських коментарях вчинків персонажів.

1.1.2. Риси романтизму у реалістичному романі “Червоне та чорне” проблема трагічного конфлікту самотньої гордої особистості; символіка кольорів; передбачення подій, пророцтва щодо подальшого життя та загибелі (Жульєн у церкві); романтичне кохання Матильди; авантюризм; епатуючий фінал; опис гірських пейзажів.

1.1.3. Ознаки реалізму “Червоне та чорне” всебічне змалювання розвитку внутрішнього світу головного героя; герої не ідеалізовані, вони мають позитивні і негативні риси; пошуки причин суспільних рухів; панорама суспільно-історичного життя Франції доби Реформації.

2. Головні герої

2.1. Жульєн Сорель, пані Реналь та її чоловік пан де Реналь, Матильда де ла Моль, її батько Маркіз де ла Моль, пан Вально, абат Пірар (ректор семінарії), абат Шелан (кюре), Фуке (друг Жульєна)

2.1.1. Жюльєн Сорель – головний герой роману “Червоне і чорне”. Хоче бути єпископом. Але він жадає тільки привілеїв цього одягу. Сам в Бога не вірить. Розумний, розважливий, не гребує в засобах, затятий шанувальник Наполеона, хоче повторити його долю. Думає, що якби народився в часи Наполеона, то домігся б багато чого, а тепер доводиться лицемірити. Розуміє, що заради своїх цілей потрібно добре ставитися до людей, яких не любиш. Намагається лицемірити, але не завжди це виходить. Дуже емоційний, пихатий, женеться за становищем у суспільстві. Запальний. Хоробрий. Іноді його почуття переважають над розумом.

2.1.2. Пані де Реналь – дружина мера міста Верьера Г-де Реналя (стане коханкою Жульєна). 30 років. Щира, простодушна і наївна. Будучи старшою за Жульєна більше ніж на 10 років, залишається головною красунею містся. Але маючи свою красу вона зовісм не перетворюється на лицемірну людину, за що її зневажали місцеві жінки: "Вона не може навіть випросити у свого чоловіка нового капелюха ".

2.1.3. Матильда де Ла-Моль – 19 років; різка, емоційна, іронічна до своїх знайомих, чи не лицемірить з друзями батька. Поводиться як дитина. Потихеньку читає книги батька (Вольтер, Руссо). І чим більше там протесту сучасності, тим цікавіше їй здається. Зверхньо ставиться до багатьох людей, включаючи Жульєна, чим самим і здобула його зацікавленість. Це “дуже світла блондинка… і герой зрозумів… не бачив таких гарних очей”. Це дівчина з “надзвичайно холодною душею”. Матильда має “багатство, знатність, походження, розум, красу”. Вона “багато розумніший за всіх панів і друзів”. А якою ж була вона зарозумілою, адже “скільки зарозумілості в манері вітатися і в погляді”. У неї гарний смак. Це дев’ятнадцятирічна особа і “все що є самого вишуканого, витонченого, все що полонить погляд, все в достатку поєднується в Де Ла-Моль”.

2.1.4. Абат Пірар – Сорель зустрічається з ним в семінарії. Абат живить симпатії до розумному учневі, але намагається їх не виявляти. Вони схожі з Сорелем. Більшість їх не любить за розум, начитаність, противопоставленность іншим семінаристам. Кожен готовий донести на них при першому зручному випадку. У підсумку абата виживають з семінарії. Перейти в інше місце йому допомагає пан де Ла-Моль.

2.1.5. Пан де Реналь – Мер міста Верьера. Запрошує гувернера для того, щоб похвалитися перед Вально. Вально сам потім стає мером. Обидва турбуються про те, що про них подумають інші. Гонорові, багаті нечесними грошима. Дружелюбно розмовляють один з одним, але позаочі будують підступи.

2.1.6. Абат Шелан - старий священник в місцевій церкві. Розумний, начитаний, знає латинь (навчав її Жульєна). Впевнений в собі і не переживає за своє зміщення з посади, адже має землю, що приносить йому пасивний дохід на який він зможе жити, тому не ведеться на різні провокації та залякування.

2.1.7. Фуке - друг Жульєна. Лісник, що торгує дровами і непогано цим заробляє. Самотній, не полюбляє людей і часто не довіряє їм, тому пропонував Жульєну працювати з ним (бути його бугалтером) і пропонував непогану суму, на яку Жульєн в майбутньому зміг би навчатися в семінарії чи іншому вищому закладі освіти. Викликає жаль Жульєна за його самотність, але не змушує змінити своїх планів по сану священнка.

3. Ідея

3.1. Відображається у назві “червоне” та “чорне”.

4. Тема

4.1. Протистояння талановитої особистості суспільству.

4.1.1. Жульєна, маючи неймовірні здібності, що в собі розвив майже без допомоги сторонніх (не включаючи абата Шелана) стикається з проблемою, що навіть будучи розумною та духовно багатою людиною, теж тяжко добитись жо вершин, адже ці вершини керуються людьми, що цінують найбільше матеріальні цінності

5. Проблеми

5.1. Любов тільки до матеріальних благ; речей, що очевидно вигідні

5.1.1. Найбільше в місті поважалися заможні люди

5.2. Вічна проблема непорузіміння дітей та батьків

5.2.1. Батько Жульєна не долюблював сина за те, що той часто читав книги хоча сам навіть читати не міг. Зовсім не цікавився життям сина і вибирав улюбленців серед синів за фізичними якостями, які могли допомогти йому при роботі

5.3. Не справедливість суспільства

5.3.1. Хоч і Жульєн скоїв злочин на г-ж де Реналь в церкві ще й під час молитви, смертна кара була занадто тяжким покаранням, враховуючи ще те, що сама де Реналь не звинувачувала його і більшість присутніх (зокрема дами) були проти страти. Але терези перехелив пан Вально, що підкупив суддів та людей за голоси до страти Жульєна.

6. Автор

6.1. Акрі-Марі Бейль, що писав твір під псевдонімом Стендаль

6.2. Біографія

7. Стиль

7.1. Реалізм

8. Символічність назви "Червоне та чорне"

8.1. Червоне — жага, любов, пристрасть; чорне — символ зла, жалоби, смерті; червоне — символ гільйотини, агресії, колір крові; чорне — колір повсякденного одягу Жульєна; червоне — душевна чистота та щирість Жульєна Сореля; чорне — його честолюбство та холодний розрахунок; червоне — колір мундира військовика армії Наполеона; чорне — колір сутани священика; червоне — революція; чорне — реакція.

9. Улюблені цитати

9.1. Якщо закохані далеко один від одного і якщо вони удвох дивляться на небо, то значить, що вони разом.

9.2. Слово дано людині, щоб приховувати свою думку.

9.3. Один англійський мандрівник розповідає про те, як він дружив з тигром; він виростив його, пестив його, але завжди тримав у себе на столі заряджений пістолет.

9.4. Любов – це просто випадковість у житті, але така випадковість можлива тільки для високої душі

9.5. Хто оправдуовується, той сам себе видає

9.6. Сумний вид абсолютно не відповідає хорошому тону, треба мати вигляд не сумний, а нудьгуючий. А якщо у вас сумний вигляд, значить, вам чогось бракує, ви в чомусь не зуміли домогтися успіху. Це означає виставляти себе в невигідному світлі. І, навпаки, якщо ви сумуєте, тоді в невигідному становищі опиняється той, хто марно намагався вам сподобатися. Ви зрозумійте, мій дорогий, яку ви допускаєте помилку.

9.7. Душевна чистота, відсутність яких би то не було недобрих почуттів, безумовно, сприяють продовженню юності.

10. Історія написання та основа твору

10.1. Фабула роману заснована на реальних подіях, пов’язаних з судовою справою якогось Антуана Берті. Стендаль дізнався про них, переглядаючи хроніки газети Гренобля. Історія Антуана Берте, сина сільського коваля – схожа з історією Жульєна Сореля. Його вихователем і вчителем був місцевий священник. Коли юнакові виповнилось 19 років, він почав працювати гувернером у родині багатого промисловця пана Мішу. Можливо, Антуан був викритий в любовному зв’язку з матір’ю своїх вихованців, бо втратив місце. Священник, зумів влаштувати Берте в семінарію, з якої юнак переходить вихователем до аристократичного будинку Кордонів. Мадемуазель де Кордон, дочка хазяїна, закохується в молодого плебея. Її батько пише листа до пані Мішу і просить схарактеризувати поведінку Антуана, на що отримує негативний відгук. Це означає кінець карєри для Берте, і той з відчаю повертається в Гренобль і стріляє в пані Мішу, а потім намагається покінчити життя самогубством. Пані Мішу не помирає. У 1827 р. в Греноблі відбувся судовий процес, на якому Берті було засуджено на смерть.

10.1.1. Ця судова хроніка не випадково привернула увагу Стендаля, який задумав роман про трагічну долю талановитого ~ плебея у Франції епохи Реставрації. Однак реальне джерело лише пробудило творчу фантазію художника, переосмислити хронікальну історію. Історія головного персонажа “Червоного і чорного”, на перший погляд, майже повністю повторює згадану справу, тільки імена змінюються: Берте перетворюється на Жульєна Сореля, подружжя Мішу – на пана і пані де Реналь, а аристократка та його дочка – на маркіза де Ла – Моль і Матильду. Але замість дрібного честолюбця, яким був Берті, з’являється героїчна і трагічна особистість Жюльєна Сореля. Не меншу метаморфозу зазнають факти і в сюжеті роману, що відтворює типові риси цілої епохи в головних закономірностях її історичного розвитку

11. Місця дії

11.1. Париж

11.1.1. Париж - місце престижу і ще більшого пріорітету в грошах де правлять люди з найвищими санами і відкрито призерають нищих від себе поки ті не піднімуться в своїй кар'єрі до їхнього рівня. "Краще не відкривайте рота і нічого не говоріть - парижські жінки завжди знайдуть з чого вони могли б посміятися"

11.2. Безансон

11.2.1. Безансон також сповнений лицемірних людей (в більшості нам представляли семінаристів), які були насміхатися з чого б то не було, а за будь-яку помилку чи непослух доносили.

11.3. Вер'єр

11.3.1. Все місто рухається за рахунок прибутку. Всі в місті на першу сходинку пріорітетів виставляють матеріальні цінності та прибуток і найкоректнішими прикладами є пан Вально та пан де Реналь. Місто відоме своїм виробництвом гвіздків.

12. Композиція твору

12.1. Експозиція

12.1.1. Розповідь про життя Жульєна Сореля в домі батька. Нездатність хлопця до фізичної праці, захоплення книгами викликають вороже ставлення до нього з боку батька-теслі та братів.

12.2. Зав’язка

12.2.1. Мер міста пан де Реналь запрошує Жульєна гувернером до своїх дітей

12.3. Розвиток дії

12.3.1. Кохання пані де Реналь;навчання в Безансонській семінарії; знайомство з маркізом де Ла-Моль, кохання Матильди. Просування Жульєна по службі. Питання про одруження з Матильдою. Лист пані де Реналь у відповідь на запит маркіза де Ла-Моля про особу Жульєна Сореля

12.4. Кульмінація

12.4.1. остріл у церкві в пані де Реналь. Бажання Сореля з гідністю піти з життя

12.5. Розв’язка

12.5.1. Роздуми Жульєна Сореля у в’язниці. Поведінка пані де Реналь та Матильди де Ла-Моль. Страта головного героя. Смерть пані де Реналь і глибоке горе та захоплення Матильди.

13. Внутрішні конфлікти в різних частинах твору

13.1. Між освіченістю та неуцтвом, невіглаством; тонкою організацією душі та грубою фізичною силою

13.2. Між бажаннями, можливостями Сореля і його низьким походженням; між захопленням високими ідеями, жагою наслідування кумирові Наполеону й становищем гувернера

13.3. Між справжніми почуттями та бажанням самоствердитися у відповідному суспільстві; між духовними, інтелектуальними запитами Сореля та пануванням культу задоволення фізичних потреб у семінарії; між презирливим ставленням представників вищого класу до «плебеїв» і прагненням Сореля стати з ними на один щабель завдяки своєму розуму, здібностям і таланту

13.4. Між честолюбними уявленнями та реальними діями, між мріями та дійсністю

13.5. Між бажаннями підвищити свій статус та звести рахунки з огидним йому світом; між справжнім коханням і коханням заради досягнення корисливої мети; між провиною та покаранням