МЕТОДИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
МЕТОДИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ by Mind Map: МЕТОДИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

1. Методи системного аналізу та їх класифікація

1.1. Системний аналіз

1.1.1. Каркас, який об'єднує необхідні наукові знання, методи та дії для розв'язання складних проблем.

1.1.2. Типи використання

1.1.2.1. Формальних

1.1.2.2. Якісних

1.2. Якісні

1.2.1. *Індивідуальні* -Вільних асоціацій -Записної книжки -Анкетувань -Діагностичний метод -Метод морфологічного аналізу *Групові методи* -Очні -Розкриття творчого потенціалу -Мозкового штурму -Метод синектики -Обмін думками -Наради -Семінари -Очно-заочні -Сценаріїв -Експертних оцінок -Метод Делфі

1.3. Кількісні

1.3.1. *Графічні* -Сітковий -Матричний -Метод дерева цілей *Кількісні* -Метод економічного аналізу -Статистичний аналіз *Методи моделювання* -Кібернетичні моделі -Економіко-математичне моде- лювання -Нормативні операційні моделі (теорія ігор, оптимізації, імітацій моделі)

2. Якісні методи, використовувані системним аналізом

2.1. Метод вільних асоціацій

2.1.1. Це один із найпростіших методів, який дозволяє знизити властиву людині критичність, що заважає виробленню оригінальних ідей. Він допомагає виробити цілком новий погляд на "збиту" проблему.

2.1.2. Метод полягає в наступному: береться аркуш паперу і на ньому пишеться слово чи фраза, що має відношення до розглядуваної проблеми. Потім до неї додається інша фраза, потім ще одна и т.д.

2.2. Метод записної книжки

2.2.1. У записну книжку заноситься формулювання проблеми та всі відомі факти, що мають відношення до її вирішення. Потім ви починаєте обмірковувати всеможливі шляхи вирішення проблеми, щоразу заносячи в книжку нові ідеї.

2.2.2. Даний метод можна використовувати і для колективної генерації ідей

2.3. Складання анкет

2.3.1. Анкети складають для певних категорій працівників для поглиблення та розширення розуміння ними професійних проблем.

2.3.2. Система запитань допомагає упорядкувати процес розгляду проблеми, деталізує і тим самим ніби спрощує його.

2.4. Діагностичні методи

2.4.1. Діагностичні методи застосовуються спеціально на етапі діагностики обстежуваного об'єкта, але можуть використовуватися також і на інших етапах для одержання необхідної інформації – наприклад, формулювання проблеми, аналізу структури системи, проектування організації.

2.5. Методи морфологічного аналізу

2.5.1. Систематично знаходити (перебирати) найбільше число, а по можливості – всі можливі варіанти вирішення поставленої проблеми шляхом комбінування основних (виділених дослідником) структурних елементів системи та їхніх ознак.

2.5.2. Ф.Цвіккі запропонував ряд способів морфологічного моделювання: метод систематичного покриття поля, метод заперечення та конструювання (МЗК), метод морфологічного ящика (ММЯ), метод екстремальних ситуацій, метод зіставлення досконалого з дефектним, метод узагальнення.

2.5.2.1. МЗК

2.5.2.1.1. 1) формування сукупності висловлювань (положень, тверджень, аксіом і т.п.), які відповідають сучасному рівню розвитку досліджуваної галузі знань 2) заміна одного, кількох або всіх сформульованих висловлювань на протилежні 3) побудова всеможливих наслідків, які випливають із такого заперечення та перевірка на наявність суперечностей нових і тих, які не змінилися, висловлювань.

2.5.2.2. ММЯ

2.5.2.2.1. 1) точне формулювання поставленої проблеми; 2) визначення параметрів (класифікаційних ознак) Р, від яких залежить вирішення проблеми (процедура аналізу може бути ітераційною з уточненням або зміною набору Р в міру уточнення уявлень про досліджуваний об'єкт); 3) визначення всеможливих значень параметрів Р та представлення їх у вигляді матриць-рядків; далі формуються набори значень (по одному з кожного рядка) різних параметрів; кожне таке поєднання являє собою можливий варіант розв'язку проблеми; 4) оцінка всіх наявних у МЯ варіантів; 5) вибір з МЯ оптимального варіанта розв'язання проблеми.

2.6. Методи типу "мозкової атаки" або "колективної генерації" ідей

2.6.1. МА

2.6.1.1. 1) вітати будь-які ідеї, навіть якщо вони, на перший погляд, видаються сумнів- ними або абсурдними (обговорення й оцінка ідей проводиться пізніше); 2) не допускати критики; 3) не повідомляти про помилкові ідеї; 4) не припиняти об- говорювати жодної ідеї; 5) висловлювати якомога більше ідей (бажано нетриві- альних); 6) намагатися створювати своєрідні ланцюгові реакції ідей.

2.7. Метод синектики

2.7.1. Найбільш вірні рішення можуть пропонувати аж ніяк не фахівці, а навіть навпаки – дилетанти з досліджуваних проблем.

2.7.2. Ключову роль відіграють судження за аналогією, яких У.Гордон виділяє чотири види:

2.7.2.1. – особистісна. Наприклад, при розробці виборчої кампанії учасники дискусії намагаються поставити себе на місце потенційного виборця і змоделювати його поведінку; – пряма. Учасники шукають в навколишньому світі ситуацію, яка схожа з проблемною, але взята з іншої предметної області, і намагаються екстраполювати принцип дії об'єкта спостереження на об'єкт свого дослідження. Наприклад, спроба перенести систему мурашника або бджолиного вулика на людське співтовариство буде прямою аналогією. До прямої аналогії можна відвести також представлення суспільства Г.Спенсером в вигляді людського організму; – символічна. Схожа на пряму аналогію, але тепер як зразок беруться об'єкти, принцип дії яких експерт пояснити не може; – фантастична. Її зміст полягає в тому, що спочатку дається свобода бурхливій фантазії, потім вона поступово "приземлюється" і пристосовується до розв'язуваної проблеми. Фантастичне рішення стає своєрідним еталоном, до якого необхідно максимально наблизитися.

2.8. Наради та семінари

2.8.1. Методики нарад і семінарів, які є настільки популярними у вітчизняній практиці, належать до категорії низько ефективних способів організації роботи експертів і вкрай низькопродуктивних з точки зору вироб- лення нових ідей щодо поставленої проблеми. Наради не лише не дозволяють повністю використати потенціал експертів, але й навпаки –гальмують їхню інтелектуальну творчість.

2.9. Метод сценаріїв

2.9.1. Це не передбачення майбутнього, а лише можливий варіант розвитку подій для їхнього подальшого аналізу. При написанні сценарію особлива увага в сценарії звертають на чинник часу і наявність зв'язків між подіями, а також на критичні точки розгалужень (або сідлові точки), в яких малі впливи можуть зробити величезний вплив на кінцевий результат.

2.9.2. Сценарій допомагає одержати відповідь на такі питання: а) як саме, крок за кроком, може виникнути та чи інша прогнозована ситуація; б) які можливості існують на кожному етапі для кожної діючої особи, щоб впливати на процес, змінюючи його хід.

2.9.3. Переваги:

2.9.3.1. Сценарії є одним із найбільш ефективних засобів послаблення традиційності мислення: вони змушують дослідника занурюватися в незнайомий і повний несподіванок світ майбутнього, а не розглядати лише ті його варіанти, що являють собою прості "проекції нинішнього часу, позбавлені будь-яких несподіванок".

2.9.3.2. Сценарії змушують дослідника займатися деталями і процесами, які він міг би легко упустити, якби обмежився тільки загальними міркуваннями.

2.10. Методи експертних оцінок

2.10.1. В них розглядаються форми експертного опитування (різні види анкетування, інтерв'ю), підходи до оцінювання (ранжування, нормування, різні види упорядкування і т.д.), методи опрацювання ре- зультатів опитувань, вимоги до експертів і формування експертних груп, питання тренування експертів, оцінки їхньої компетентності (при опрацюванні оцінок вводяться і враховуються коефіцієнти компетентності експертів, вірогідності їхніх думок), методики організації експертних опитів.

2.11. Метод "Делфі"

2.11.1. Попереднє ознайомлення експертів, що залучаються, із ситуацією за допомогою якоїсь моделі: такою моделлю може бути як строга математична модель, наприклад, економетрична модель розвитку економіки, так і неформальний опис процесу, наприклад, сценарій. У системному аналізі основною формою моделі, що підлягає удосконаленню і насиченню інформацією за допомогою експертних оцінок, є, як правило, дерево цілей.

2.11.2. В тих випадках, коли відсутня об'єктивна інформація, зокрема про майбутнє, метод "Делфі" є найбільш надійним засобом одержання багатосторонніх і водночас досить обґрунтованих даних.

3. Методи формалізованого представлення систем

3.1. Сіткові методи

3.1.1. Найбільше наочним і зручним засобом відображення динамічних процесів, їхнього аналізу і планування із застосуванням елементів оптимізації

3.1.2. Елементи нижніх рівнів дерева цілей, перегруповані за ознакою часових логічних взаємозв'язків, можна перетворитив сітку

3.2. Метод дерева цілей

3.2.1. Спеціально для потреб системного аналізу розроблений метод дерева цілей, на даний час є головним методом системного аналізу.

3.2.2. З математичної точки зору, дерево цілей являє собою зв'язний граф, вершини якого інтерпретуються як цілі, а ребра (дуги) як зв'язки між цілями.

3.2.3. Формується таке "дерево" шляхом поділу загальної цілі на підцілі, а їх, у свою чергу, – на більш детальні складові, які називають підцілями нижчих рівнів або, починаючи з деякого рівня, – функціями. Як наслідок, отримується повна та відносно стійка структура цілей, проблем, напрямків, яка протягом деякого періоду часу мало змінюється при неминучих змінах, що відбуваються в будь-якій динамічній системі.

3.3. Матричні форми представлення й аналізу інформації

3.3.1. Не є специфічним інструментом системного аналізу, однак широко використовуються на різних його етапах у якості допоміжного засобу.

3.3.2. Матриці використовуються для представлення й аналізу систем і їхніх структур.

3.4. Методи економічного аналізу

3.4.1. В процесі системного аналізу значна частина інформації не має кількісних оцінок або, за своєю природою, не може їх мати, тому основним завданням системного аналізу є шляхом структуризації і введення суб'єктивних оцінок перетворення системи в деякий комплекс завдань, який найкраще вирішуються методами економічного аналізу.

3.5. Статистичні методи

3.5.1. Трендів, факторного аналізу, статистичної екстраполяції і ряд інших можуть використовуватися в якості інструментів отримання інформації про майбутнє на етапі прогнозування майбутніх умов розвитку.

3.5.2. Однак їх використання вимагає наявності великої кількості досить достовірної вихідної інформації, що пов'язується із значними витратами.

3.6. Кібернетичні моделі

3.6.1. Що відображають процеси управління в системах, повинні використовуватися щоразу, коли дані процеси є предметом системного аналізу.

3.6.2. У кібернетичних моделях можуть використовуватися найрізноманітніші виразні, відносно прості засоби – схеми, блок-схеми, таблиці, діаграми.

3.7. Економіко-математичні моделі описового типу

3.7.1. Є найважливішим засобом представлення економічних систем у процесі системного аналізу в тій їхній частині, де достатня кількісна інформація.

3.8. Нормативні операційні економіко-математичні моделі

3.8.1. Служать для знаходження оптимальних і наближено оптимальних рішень. Моделі такого типу (оптимізаційні, імітаційні, ігрові) можуть використовуватися в системному аналізі в тому випадку, якщо вони заздалегідь відпрацьовані і для них зібрана та проаналізована вихідна інформація.