Павло Тичина

1. Перші друковані твори молодого поета з’явилися 1912 р. Подією величезної ваги в новочасній українській літературі став вихід у світ першої збірки віршів «Сонячні кларнети» (1918), пройнятої сонячною вірою в життя, людину, в рідний знедолений народ. Ця книга одразу поставила 27- літнього поета поруч із першорядними митцями новочасного українського відродження.

1.1. Тичина-перекладач. Крім оригінальних поезій, у спадщині Тичини — численні переклади (О. Пушкін, Є. Баратинський, О. Блок, М. Тихонов, М. Ушаков, Я. Купала, Я. Колас, «Давид Сасунський», О. Ованесян, О. Туманян, А. Акопян, I. Чавчавадзе, А. Церетелі, К. Донелайтіс, С. Неріс, А. Венцлова, I. Вазов, X. Ботев, Л. Стоянов та ін.).

2. Значення творчості Павла Тичини. (Та як би там не було, а Тичина був видатним поетом української літератури. Його ранні твори — це шедеври пейзажної і любовної лірики. Вони показали красу української природи, цноту і замріяність першого кохання. У цьому Тичина був і залишився неперевершеним.)

3. 27 січня 1891р. в с. Пісках, Чернігівської області, в сім'ї сільського дяка (він же — учитель у «школі грамоти»).

3.1. Друкуватися П Тичина почав у 1912р., перша збірка віршів — «Сонячні кларнети» — датована 1918р.

3.2. Після семінарії П. Тичина вчився в Київському комерційному інституті, одночасно працював на різних дрібних посадах — в конторах та редакціях газет і журналів, в українському театрі М. Садовського

3.3. Від батька він мав музичну обдарованість, від матері — любов до української пісні. Перші роки минули у світі чарівної природи. Матеріальна скрута змусила батька віддати дев'ятирічного Павла до бурси. Довелося хлопцеві самотужки заробляти собі на шматок хліба: він співав у Троїцькому хорі міста Чернігова.)

4. Багаторічна експлуатація імені й авторитету митця тоталітарною системою стала причиною його глибокого внутрішнього конфлікту із самим собою, призвела до падіння його реноме як поета в очах співвітчизників і світової громадськості.