Токсичні відносини з батьками

1. Чому такі відносини є шкідливими?

1.1. • Ти звикаєш постійно покладатися на думку своїх батьків і уже не маєш своєї власної, стаєш залежним від батьків. Згодом ти переносиш таку модель поведінки на майбутні стосунки. Для тебе стають нормальними маніпуляції, контроль, недовіра. • Ти можеш думати, що тебе будуть любити лише, якщо ти будеш поводитися певним чином і виправдовувати усі надії інших людей, а не за твою особистість. • Ти взагалі не віриш, що тебе можуть любити. Ти звикаєш думати, що недостатньо красивий/розумний/успішний. • Ти можеш свідомо обрати неприємного партнера через свою віру в те, що не заслуговуєш кращого. Усе це не дає можливості повністю реалізуватися та комфортно себе відчувати, будучи самим собою.

2. Надмірна критика

2.1. Бачити в усьому недоліки та вимагати від своєї дитини чогось нереального — ще одна типова помилка з боку батьків. Адже наслідком такої поведінки можуть стати психологічні травми дитини.

3. Реалізація своїх мрій через дитину

3.1. Якщо вам не вдалося реалізувати свою дитячу мрію, наприклад: стати професійним футболістом чи гімнасткою не варто завантажувати вашого сина або доньку відвідуванням саме цих гуртків. Адже це також свого роду насильство над дітьми, хоча і начебто «на благо».

4. Засудження та заборона прояву емоцій

4.1. Усім відоме стереотипне висловлювання: «Хлопчики ніколи не плачуть». Проте його потрібно забути раз і назавжди. Адже дитині будь-якої статі чи віку необхідно час від часу висловлювати свої почуття, щоб вирости емоційно здоровою людиною.

5. Втягування у сімейні сварки

5.1. Бажано, щоб дитина не була свідком сварок. Але доволі розповсюджена ситуація, коли батьки хочуть, щоб дитина прийняла сторону когось із них при сварках чи суперечках. Цього в ніякому разі не потрібно робити. Дитина любить обох батьків. Тож для неї ця ситуація буде негативним досвідом

6. Ігнорування та порушення особистісних кордонів

6.1. Якщо ви постійно контролюєте своє чадо та риєтеся в особистих речах дитини, то негайно припиніть це! У підлітків – це може спричинити протест, і дитина почне грубити та частіше проводити час поза домом.

7. Маніпулювання

7.1. Маніпуляція з боку батьків − це спосіб впливу на дитину, для отримання бажаної поведінки. Часто батьки вдаються саме до такої моделі поведінки, опираючись на власний досвід пережитий у дитинстві. Але це не є правильним методом виховання, оскільки маніпуляція спонукає дитину примусово виконувати дії, що йдуть в розріз з її волею. Це «гра на почуттях дитини». Краще домовлятися, враховуючи думку дитини та ситуацію загалом

8. Токсичні батьки звинувачують дітей у всіх бідах

8.1. Психолог пояснює, що зазвичай, такі батьки ображають дітей і звинувачують їх у всіх своїх гріхах та проблемах. Такі люди у дитинстві були позбавлені батьківської турботи та любові. Почніть працювати над собою та в жодному випадку не перекладайте власні невдачі на своїх дітей.

9. Токсичні батьки роблять дітей своїми боржниками

9.1. «Я важко працюю на роботі заради тебе...Я тебе народила, скажи «дякую». Подібні фрази можна продовжувати ще дуже довго, проте дуже прикро, якщо вашим дітям знайома ця ситуація. Постійне почуття боргу перед батьками не робить дитину вдячною, а лише дуже ранить. Тому не варто робити із себе жертву, а з власної дитини вічного боржника.

10. Тотальний контроль

10.1. Надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, якщо людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно.

11. Як захиститися від синдрому «токсичних батьків»

11.1. Подумайте про те, якою ви хочете бачити свою дитину в майбутньому. А ще краще, поділити аркуш на дві колонки та записати. В першій, яку ви хочете її бачити, в другій, що ви робите для цього. А головне любіть свою дитину, такою якою вона є, враховуючи її потреби, бажання, індивідуальність та кордони. Адже якщо, дитина відчуває любов та повагу батьків, вона в дорослому віці любить себе, а отже живе «своїм життям», розуміючи й слухаючи себе, та свої бажання