КЛІНІКО-ПЕДАГОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

1. Порушення усного мовлення

1.1. фонаційне (зовнішнє) оформлення вислову, яке називають порушеннями вимовної сторони мовлення

1.1.1. Дисфонія (афонія) – відсутність або розлад фонації (голосу) унаслідок патологічних змін голосового апарату. Виявляється або у відсутності голосу (афонія), або у порушенні сили, висоти або тембру голосу (дисфонія).

1.1.2. Брадилалія – патологічно сповільнений темп мовлення.

1.1.3. Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення. Браділалія і тахилалія об’єднуються під загальною назвою – порушення темпу мовлення. Наслідком порушеного темпу мовлення є порушення плавності мовленнєвого процесу, виразності.

1.1.4. Заїкання– порушення темпо-ритмічної організації мовлення, яке обумовлене судорожним станом м’язів мовленнєвого апарату.

1.1.5. Дислалія –порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовленнєвого апарату.

1.1.6. Ринолалія– порушення тембру голосу і звуковимови, які обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату внаслідок порушення нормальної участі носової порожнини у голосостворенні.

1.1.7. Дизартрія– порушення вимовної сторони мовлення, яке обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату.

1.2. структурно-семантичне (внутрішнє) оформлення вислову, які в логопедії називають системними порушеннями мовлення

1.2.1. Алалія– відсутність або недорозвинення мовлення унаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини.

1.2.2. Афазія – повна або часткова втрата мовлення, яка обумовлена локальними ураженнями головного мозку.

2. Порушення писемного мовлення

2.1. Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання, яке пов’язане з ураженням деяких ділянок кори головного мозку. Виявляється в утрудненні при пізнанні та пізнаванні букв, при злитті букв у склади і складів у слова, що призводить до сповільненого характеру читання, неправильного розуміння навіть простого тексту

2.2. Дисграфія – часткове специфічне порушення процесу письма. Виявляється в нестійких оптико-просторових образах букв, в спотвореннях звуко-слогового складу слова та структури речення. В основі дисграфії у дітей звичайно знаходиться недорозвинення усного мовлення та недоліки вимови.