Поради для батьків дітей із затримкою мовлення

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Поради для батьків дітей із затримкою мовлення by Mind Map: Поради для батьків дітей із затримкою мовлення

1. Ставте дитині запитання, які передбачають розгорнуті відповіді Багато дітей із затримкою мовлення спілкуються кивками або хитанням голови. Вони зрозуміли, що цього достатньо, щоб відповідати на запитання й задовольнити свої потреби. Іноді батькам доводиться показувати дитині кілька предметів, а вона кивком або погойдуванням голови дає зрозуміти, що саме їй потрібно. Замість цього попросіть її назвати хоча б перші кілька звуків назви предмета, який їй потрібен. Рано чи пізно більшість дітей починають говорити й наздоганяють своїх однолітків у розвитку мовлення. Якщо до півтора року ваша дитина взагалі не говорить, проконсультуйтеся з логопедом. Проте, після двох років діти зазвичай починають говорити. Використовуйте розглянуті вище стратегії - і ви зможете допомогти дитині в цьому.

2. Імітуйте звуки тварин Звуки природи часто є першим кроком до оволодіння мовленням. Багато дітей говорять «му», «гав», «няв», перш ніж вимовляють перші слова («мама», «тато» й т. ін.). Також вони імітують звуки автомобіля, поїзда й т. ін. Якщо дитині потрібен час, щоб почати говорити, почніть зі звуків природи. Читайте дитині книги про тварин. Якщо у вас є домашня тварина, повторюйте звуки за нею й запропонуйте дитині зробити те ж саме. При можливості відвідайте з дитиною зоопарк - там ви зможете побачити більше тварин і почути їх звуки.

3. Збирайте пазли Пазли, головоломки та стратегічні ігри вчать дитину вирішувати задачі. Самі по собі пазли не сприяють розвитку мовлення, але вони змушують мозок працювати по-іншому. Збираючи пазл, розмовляйте з дитиною й міркуйте вголос: «Цей елемент сюди не підходить, напевно, треба його повернути». Якщо в малюнку на пазлі є літери, слова чи зображення тварин або предметів, називайте їх, коли зберете картинку.

4. Співайте Пісні викликають спогади про події та пов'язані з ними емоції. Згадайте якусь пісню зі свого дитинства - і ви відразу ж згадаєте картини тих часів. Є багато розвивальних дитячих пісеньок, у яких називаються частини тіла, назви тварин і т. ін. Співайте їх разом з дитиною - це допоможе їй запам'ятати нові слова. Наприклад, коли ви співаєте пісеньку про частини тіла, торкайтеся рукою до голови, носа, рук і т. ін. Потім запропонуйте дитині показати, де знаходиться голова або рука. Заохочуйте дитину, але спочатку попросіть її повторити слова, які вона щойно почула в пісеньці. Можна вмикати дитині пісеньки на компакт-диску або на відео, але найкраще, якщо ви самі будете співати їй. Дитині неважливо, наскільки високі ваші вокальні дані - вона гідно оцінить те, що ви приділяєте їй час, і краще запам'ятає слова.

5. Читайте книги разом з дитиною Читання разом з дитиною корисне для неї незалежно від віку й від того, чи страждає вона від будь-яких розладів чи затримок розвитку. Немовлята й дошкільнята, імовірно, не будуть довго затримувати увагу на кожній сторінці. Вони можуть навіть підштовхувати вас до того, щоб ви швидше перегорнули сторінку. На даному етапі ваше завдання - не прочитати разом з дитиною всю книгу, а прищепити їй інтерес до читання та спонукати її до того, щоб вона повідомляла про те, що відбувається. Якщо дитина показує пальцем на картинку, називайте, що на ній намальовано: «М'яч! Ти знайшов м'яч » або « Корова, му-у-у». Не змушуйте дитину читати, якщо вона не хоче, але в неї під рукою завжди повинні бути книги з картинками.

6. Причини затримки мовлення: 1)Домінування процесу розуміння мовлення співрозмовників пригнічує процес активної мовленнєвої діяльності дитини. Вона здатна показати рукою, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те, що вона розуміє їх, і не переймаючись потребою створення ситуацій предметної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено та з розумінням слухає дорослого, то зрештою він заговорить. Це, найімовірніше, буде «прорив» мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним. 2)Етапи оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час є незмінним. Дорослі просто називають предмети та об’єкти, які викликають у неї інтерес, і зовсім не пояснюють їхніх ознак та властивостей, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літератури, спільні ігри з малюком лише поодинокі. 3)Батьки вважають, що прояви їхньої любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї протягом перших двох років. Вони не усвідомлюють, що суто емоційне спілкування (як вид діяльності) має домінувати значно коротший відтинок часу 4)Велика кількість іграшок, яких у дитини стає дедалі більше, захоплює її. Дитині досить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.5)Поява дитячих слів — цілком закономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Розвиненість м’язів її артикуляційного апарата ще не досконала, що й призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий же варіант слова розчулює, захоплює дорослих і вони, щоб продовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху у знайомих чи родичів, вживають це слово у власному мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звуковимови 6)«Зчитуючи» жести, звукокоміміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. О тже, для неї не актуалізується потреба докладати мовленнєвих зусиль. 7)Дорослі переважно доглядають за малюком, а мовленнєвому спілкуванню з ним не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції залишаються поза увагою й без відповіді, стимулу до їх активізації та розвитку немає. Отже, збіднене мовленнєве середовище перешкоджає мовленнєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншого способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих.

7. Якою б не була причина, є прості способи допомогти такій дитині розвинути мовлення. Це прості заняття, якими батьки можуть займатися з дитиною вдома. Використовуйте їх по черзі. Якщо той чи інший метод працює, продовжуйте його використовувати й додавайте нові методи. Якщо протягом декількох тижнів метод не приносить результату, спробуйте щось інше, але не тисніть на дитину. Використовуйте позитивне підкріплення й завжди хваліть дитину за її зусилля в оволодінні мовленням.

8. Розповідайте дитині, що ви робите Називайте дитині всі свої дії: «Мама готує обід», «Мама їсть червоне яблуко, воно соковите та смачне». Можна також говорити дитині про те, що робить вона: «Ой, ти впала», «Ти купаєшся» й т. ін. Подібні розмови з дитиною повинні відбуватися природно й невимушено. Вам не обов'язково весь день говорити дитині, що ви робите. Якщо дитина грається, не варто її відволікати. Ця стратегія спрямована на те, щоб дати їй більше інформації про слова й назви предметів і дій. Якщо ви сумніваєтеся, дозвольте дитині взяти ініціативу у свої руки. Якщо вона захоплена іграшкою - не заважайте їй, просто поговоріть разом про неї.

9. Установлюйте «слово дня» Виберіть будь-яке слово й часто повторюйте його протягом дня (зрозуміло, у контексті). Для цього найкраще підходять короткі прості слова або імена (наприклад: «вода», «м'яч», «кіт» або імена членів сім'ї). Коли ви вимовляєте слово, повторіть його кілька разів і утримуйте зоровий контакт з дитиною під час розмови. М'яко мотивуйте дитину повторювати вивчені слова. Наприклад, якщо ви тримаєте м'яч, а дитина просить дати м'яч їй, удавайте, що ви її не розумієте. Це змусить її заговорити. Якщо протягом хвилини дитина не назве слово або засмутиться, віддайте їй м'яч і дозвольте гратися далі.