Українські історичні пісні

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Українські історичні пісні by Mind Map: Українські історичні пісні

1. Та ой як крикнув козак Сірко

1.1. Текст

1.1.1. Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!» Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з Січі та виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали. Що то орли та із Січі вилітали, — Аж то військо та славне Запорозьке Та на Кримський шлях з Січі виїжджало. Та ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що сизий орел по степу літає, — Аж то Сірко на конику виїжджає. Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє. — Аж то військо та славне Запорозьке Та на вороних конях у степу виграває. Та ми думали, ой, та ми ж думали. Що то місяць в степу, ой, зіходжає, — Аж то козак Сірко, та козак же Сірко На битому шляху на татар оступає.

1.2. Тема: зображення походу козацького війська під керівництвом Сірка до кримського хана.

1.3. Ідея: уславлення мужності, винахідливості, рішучості Сірка та

1.4. Основна думка: народ завжди складає пісні про тих, хто віддав своє життя заради вільної і щасливої України.

2. Зажурилась Україна.

2.1. Історія

2.1.1. Один з перших варіантів цієї пісні опублікував український вчений-етнограф Михайло Максимович 1834 року у збірці «Українські народні пісні, видані Михайлом Максимовичем. Частина перша». Згодом був запис цієї пісні в 60-х роках 19 століття в сучасному Новомосковському районі Січеславщини. Пісня збереглася в народній пам'яті аж до кінця 20-го століття — сучасний запис зроблено 1987 року в селі Мала Токмачка, що на Запоріжжі[1].

2.2. Тема та ідея

2.2.1. Тема: страждання народу під час татаро-турецьких нападів на українську землю і прагнення бути вільними

2.2.2. Ідея: заклик об'єднатися і дати відсіч ворогові.

2.3. Текст

2.3.1. Зажурилась Україна, бо нічим прожити: Витоптала орда кіньми маленькії діти. Котрі молодії — у полон забрато; Як заняли, то й погнали до пана, до хана. Годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати! Ой ти станеш на воротях, а я в закоулку, Дамо тому стиха лиха та вражому турку! Ой ти станеш з шабелькою, а я з кулаками, Ой, щоб слава не пропала проміж козаками. Ой козак до ружини, бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!