Всеукраїнський національний конгрес

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Всеукраїнський національний конгрес by Mind Map: Всеукраїнський національний конгрес

1. Джерела

1.1. Вікіпедія

2. Мета Конгресу

2.1. Зробити Центральну Раду керівним органом українського національного руху

2.2. Розширити її соціальну базу

2.3. Переорієнтувати пріоритети діяльності з культурно-просвітницької на державницьку

3. Перебіг Всеукраїнського конгресу

3.1. Всеукраїнський національний конгрес було скликано 6-8 квітня 1917 року у Києві.

3.2. 6-го квітня 1917 року, було виголошено й обговорено такі реферати:

3.2.1. «Державне право і федеративні змагання на Україні» (доповідач Дмитро Дорошенко);

3.2.2. «Федералізм. Домагання демократичної федеративної Російської Республіки» (доповідач Олександр Шульгин);

3.2.3. «Автономія широка і необмежена, національно-територіальна й національна. Домагання широкої національно-територіальної автономії України і права національних меншостей та їх забезпечення» (доповідач Федір Матушевський)

3.3. 7-го квітня 1917 року, було виголошено й обговорено такі реферати:

3.3.1. «Основні підстави організації української автономії» (Михайло Ткаченко)

3.3.2. «Спосіб і порядок фактичного творення автономії України» (Федір Крижанівський)

3.3.3. «Про територію і населення автономної України» (Валентин Садовський)

3.3.4. «Про забезпечення прав національних меншин» (П. Понятенко)

3.3.5. «Конкретні українські домагання до тимчасового уряду» (С. Колос)

3.4. 8 квітня 1917 року

3.4.1. Цей день роботи з'їзду було присвячено проведенню виборів до Центральної Ради.

3.4.1.1. До складу Центральної Ради Конгрес обрав 115 депутатів:

3.4.1.1.1. — від просвітніх та інших організацій міста Києва — 13; — від київських військових організацій — 8; — від кооперативних організацій, Селянської спілки, вчительства і студентства — по 5; — від Українського жіночого союзу — 1; — від Союзу українських автономістів-федералістів — 5; — від УСДРП — 4; — від УПСР і УРДП — по 3; — від самостійників — 1; — від більшості губернських міст — по 3; — від губерній (окрім центрів) — по 4 депутати;

4. Резолюції

4.1. 6 квітня 1917 року

4.1.1. На завершення першого дня роботи Конгресу було зачитано і після урахування деяких поправок одностайно прийнято резолюції, які уособлювали тогочасні настрої українства

4.1.1.1. Згідно з історичними традиціями і сучасними реальними потребами українського народу з'їзд вважає, що тільки національно-територіальна автономія України забезпечить потреби нашого народу і всіх інших народностей, котрі живуть на Українській Землі.

4.1.1.2. Що той автономний устрій України, а також і иньших автономних країн Росії матимуть повні гарантії для себе в федеративнім ладі.

4.1.1.3. Тому єдиною відповідною формою державного устрою з'їзд вважає федеративну демократичну Республіку Російську

4.1.1.4. А одним з головних принципів української автономії - повне забезпечення прав національних меншостей, які живуть на Україні».

4.2. 7 квітня 1917 року

4.2.1. Як підсумок висловлених міркувань і положень, було ухвалено резолюцію

4.2.1.1. Український національний з'їзд, признаючи за Російськими Установчими зборами право санкції нового державного ладу в Росії, в тім і автономії України, і федеративного устрою Російської Республіки, вважає, однак, що до скликання Російських Установчих зборів прихильники нового ладу на Україні не можуть залишатися пасивними, але в порозумінні з меншими народностями України мають негайно творити підстави її автономного життя.

4.2.1.2. Український з'їзд, йдучи назустріч бажанням Тимчасового правительства щодо організації і об'єднання громадських сил, признає негайною потребою організацію Краєвої Ради з представників українських країв і міст, народностей і громадських верств, до чого ініціативу повинна взяти Українська Центральна Рада.

4.2.1.3. Український з'їзд, визнаючи право всіх націй на політичне самоопреділення, вважає:

4.2.1.3.1. а) що кордони між державами повинні бути встановлені згідно з волею пограничної людності;

4.2.1.3.2. б) що для забезпечення того необхідно, щоб були допущені на мирну конференцію, крім представників воюючих держав, і представники тих народів, на території яких відбувається війна, в тім і України».

4.3. 8 квітня 1917 року

4.3.1. На завершення третього дня роботи національний з'їзд ухвалив рішення:

4.3.1.1. Український національний з'їзд протестує проти претензій на землі непольські, заявлені тимчасовою Польською Державною Радою в декларації на заклик Тимчасового уряду Російського до з'єднання польського народу з вільною російською державою. Народ український не потерпить ніяких намагань до захоплення прав на територію України, политу його потом і кров'ю.

4.3.1.2. Український національний з'їзд, вислухавши заяви і конкретні пропозиції українських делегатів армії і флоту, доручає Центральній Раді ті конкретні домагання подати Тимчасовому уряду.

4.3.1.3. Український національний з'їзд доручає Центральній Раді взяти, якомога скоріше, ініціативу союзу тих народів Росії, які домагаються, як і українці, національно-територіальної автономії на демократичних підставах в Федеративній Російській Республіці.

4.3.1.4. Український національний з'їзд ухвалює доручити Центральній Раді організувати з своїх депутатів і представників національних меншин комітет для вироблення проекту автономного статуту України.

5. Значення Всеукраїнського конгресу

5.1. Конгрес засвідчив прагнення лідерів Центральної Ради забезпечити легітимність керівного органу українського руху, став першим реальним кроком до створення української держави

5.2. Відіграв важливу роль у справі піднесення авторитету Центральної Ради

5.3. Вказав на необхідність поглиблення і поширення організаторської роботи серед мас, створення на місцях розгалуженої мережі комітетів і організацій національно-державницької орієнтації як опори Центральної Ради, запоруки подальшого розвитку Української революції.

6. Президія Конгресу

6.1. Ерастов Степан (голова)

6.2. Грушевський Михайло (почесний голова)

6.3. Овдієнко

6.4. Гайдай

6.5. Глинський

6.6. Колос

6.7. Барановський Христофор

6.8. Сергій Єфремов

6.9. Винниченко Володимир

6.10. Левицький Орест

6.11. Штейнгель Федір

6.12. Погорілко Павло

6.13. Богацький Павло (генеральний секретар)

6.14. Пелешенко Василь

6.15. Чехівський Володимир

6.16. Расторгуєв

6.17. Крупський

6.18. Грінченко Марія

6.19. Павловський

6.20. Сторубель Федір

6.21. Дубовий