Європейський валютний союз: критерії вступу та проблеми функціонування

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Європейський валютний союз: критерії вступу та проблеми функціонування by Mind Map: Європейський валютний союз: критерії вступу та проблеми функціонування

1. Економічний і валютний союз є прикладом повного валютного союзу, тобто етапу економічної інтеграції, на якому остаточно взаємно узгоджені жорсткий курс валют держав — учасників, або відмова від емісії і застосування власної валюти на користь спільної валюти цілого інтеграційного угруповання. За таких умов кожна із зацікавлених держав повинна також відмовитися від власної грошової політики, передаючи компетенції в сфері грошової політики спільному центральному банку, яким може бути центральний банк однієї з держав — членів або спеціально створений центральний банк, спільний для всіх держав — членів, але не пов'язаний безпосередньо з жодною із них

2. Країни, що підписали Маастрихтський договір, виділили 5 критеріїв для країн-претендентів на вступ до ЄВС (Маастрихтські критерії): 1.дефіцит державного бюджету не має перевищувати 3 % ВВП; 2.державний борг повинен складати менше ніж 60 % ВВП; 3.держава протягом 2-х років повинна брати участь у механізмі валютних курсів та підтримувати курс національної валюти в заданому діапазоні; 4.рівень інфляції не має перевищувати 1,5 % середнього значення трьох країн-учасниць ЄС з найбільш стабільними цінами; 5.довгострокові відсоткові ставки по державним облігаціям не мають перевищувати 2 % середнього значення відповідних ставок в країнах з найнижчою інфляцією.

3. Економічний і валютний союз є прикладом повного валютного союзу, тобто етапу економічної інтеграції, на якому остаточно взаємно узгоджені жорсткий курс валют держав — учасників, або відмова від емісії і застосування власної валюти на користь спільної валюти цілого інтеграційного угруповання. За таких умов кожна із зацікавлених держав повинна також відмовитися від власної грошової політики, передаючи компетенції в сфері грошової політики спільному центральному банку, яким може бути центральний банк однієї з держав — членів або спеціально створений центральний банк, спільний для всіх держав — членів, але не пов'язаний безпосередньо з жодною із них Модель Манделла—Флемінга виявляє механізм впливу кредитно-грошової і бюджетно-податкової політики на сукупний дохід, а також взаємодію між товарним і грошовим ринками у малій відкритій економіці. Модель складається з трьох рівнянь: 1. Описує ринок товарів: обсяг споживання перебуває в прямій залежності від чистого доходу, інвестиції — в оберненій залежності від відсоткової ставки, а чистий експорт — в оберненій залежності від обмінного курсу. 2. Описує грошовий ринок: пропозиція грошей у реальному вираженні дорівнює попиту на них. Попит перебуває в оберненій залежності від відсоткової ставки й у прямій — від доходу. 3. Засвідчує, що внутрішню відсоткову ставку визначає світовий рівень відсоткової ставки. Припускається, що досліджувана країна настільки мала, що вона може отримувати або надавати кредити будь-яких розмірів на міжнародному фінансовому ринку, не впливаючи при цьому на світовий ріведь відсоткової ставки. З аналізу моделі Манделла—Флемінга випливає основний висновок: результати будь-якої економічної політики в малій відкритій економіці залежать від того, чи встановлений у ній обмінний ку є фіксованим чи плаваючим.

4. Економічний і валютний союз є прикладом повного валютного союзу, тобто етапу економічної інтеграції, на якому остаточно взаємно узгоджені жорсткий курс валют держав — учасників, або відмова від емісії і застосування власної валюти на користь спільної валюти цілого інтеграційного угруповання. За таких умов кожна із зацікавлених держав повинна також відмовитися від власної грошової політики, передаючи компетенції в сфері грошової політики спільному центральному банку, яким може бути центральний банк однієї з держав — членів або спеціально створений центральний банк, спільний для всіх держав — членів, але не пов'язаний безпосередньо з жодною із Кінцевою датою було 28 лютого 2002, коли всі національні валюти перестали бути платіжними засобами на території своїх країн. Однак, навіть після офіційної дати повного переходу на євро, національні валюти продовжують приймати центральні банки протягом кількох років, а деякі країни такі як Австрія, Німеччина, Ірландія та Іспанія встановили можливість обміну без часових обмежень.