Мовні засоби спонукання у педагогічному дискурсі

1. Культура мови та культура мовлення вчителя

1.1. "Високий рівень культури мовлення вчителя забезпечують організаторські вміння (організувати процес спілкування, враховуючи ситуацію, мотив і мету спілкування, правильно розуміючи партнера; викликати і підтримувати інтерес до спілкування, поступово досягаючи своєї мети), інформативними (викласти інформацію в монологічній або діалогічній формі доступними для адресата лексичними засобами, синтаксичним, інтонаційним оформленням); перцептивними (словом і ділом впливати на партнерів, переконувати їх, схиляти на свій бік); контрольно-стимулюючими (оцінювати діяльність співрозмовника на кожному етапі спілкування у такій формі, підсилювати його прагнення до подальшого спілкування, аналізувати власну мовленнєву діяльність) та ін" "Учителі, які не володіють мовленням на належному рівні, не можуть бути задоволеними собою, що негативно позначається на їхній поведінці, професійній діяльності, навіть приватному житті" "Уміле дихання характеризує освіченого, грамотного промовця. Педагог має знати такі основні закономірності його використання: говорити потрібно, видихаючи струмінь повітря, а вдихати його — під час непомітних для слухача пауз, логічних зупинок" "Тихий, спокійний голос при розмові, впевнене звучання його під час пояснення теоретичного матеріалу — показник рівня особистісної культури вчителя і культури мовлення зокрема. Силу голосу визначає не крик, не гучне виголошування фрази, а внутрішнє емоційне наповнення. Можна голосно, на високій ноті висловити думку, але вона залишиться слабкою, бо не підкріплена силою емоцій" "Учитель повинен знати артикуляційні, тембральні, тональні особливості своєї вимови, уміти обирати найприємніше звучання голосу відповідно до конкретних умов, а визначаючи динаміку, темп, тембр, не забувати про чітку вимову звуків, складів, фраз" "Педагог має володіти правильним, чистим мовленням, різноманітними словесними формулами, складними словосполученнями, умінням конструювати власні висловлювання, послуговуватися правилами мовленнєвої поведінки в типових ситуаціях спілкування"

2. Терміни

2.1. "Комунікація (з лат. communication – роблю загальним, зв’язуюсь, спілкуюсь) – це смисловий аспект соціальної взаємодії або спілкування, а дії, що орієнтовані на їхнє смислове сприйняття іншими людьми, уважаються комунікативними Бодальов, 2014 "Стиль педагогічного спілкування – це система певних способів і прийомів взаємодії, що використовує педагог у стосунках з учнями, їхніми батьками та колегами" Гарькавець С. О., Волченко Л. П. "Міміка вчителя – це вираз думок, емоцій, психічних станів за допомогою акцентованих рухів м’язів обличчя. Мімічні прояви, вирази обличчя є важливим джерелом інформації про співрозмовника, про його відчуття та почуття в момент розмови" Гарькавець С. О., Волченко Л. П. "Діалог педагогічний – це дія у педагогічному процесі, яка дає можливість кожному партнерові для самовираженні у спілкуванні" Матвієнко О. В. "педагогічне спілкування – це професійне спілкування вчителя з учнями на уроці або поза ним" Матвієнко О. В. "Культура мови — галузь знань, яка вивчає нормативність мови, її відповідність суспільним вимогам; індивідуальна здатність особи вільно володіти різними функціональними стилями" фрагмент конспекту лекції "Культура мовлення — упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови і мету спілкування. Здебільшого це поняття вживають, аналізуючи писемні тексти, мовну практику особистості" фрагмент конспекту лекції

3. Теоретичні основи сучасної української педагогіки

3.1. "Педагогічне спілкування – це могутній засіб передачі не тільки інформації про зміст вартостей, а й віри в них. У певному сенсі воно є універсальним інструментом виховання. З психологічної точки зору маємо тут справу з явищем дуже складним, а тому зупинимося хоча б на деяких його аспектах, знання яких виховникові конче потрібне" Вишневський О. "Очевидно, що спілкування відбувається не лише на вербальному, а й на безслівному і навіть на підсвідомому рівнях, що образно порівнюють з резонансом, або відгуком одного музичного інструмента на інший, котрий відтворює звук такої ж частоти. При цьому допускається, що підсвідоме спілкування адресується безпосередньо підсвідомості того, хто сприймає інформацію, і веде до її нагромадження" Вишневський О. "У своєму спілкуванні виховник не повинен переходити «межу міри впливу», тобто не пропонувати свої погляди надто тенденційно, підкреслено, чим часто хибує авторитарне виховання у сім’ї і в школі" Вишневський О. "Світ душі, світ почуттів формується у перші роки життя дитини, і цей період є для батьків тяжким. Проте найважчим видається спілкування з вихованцями підліткового віку" Вишневський О. "Найважчим прорахунком у педагогічному спілкуванні вважається, звичайно, підозра. Це – найгірший урок, який виховник може дати своєму вихованцеві, людина – іншій людині" Вишневський О. "Ключ до виховання навіть «важкої», «неслухняної» дитини лежить у навіюванні їй думки, що вона добра і чемна" Вишневський О. "Педагогічне спілкування ґрунтується на духовному контакті виховника і вихованця" Вишневський О.

4. Культура мови і культура дискурсу(мовлення) вчителя

4.1. "Культуру мовлення вчителя характеризують такі ознаки: — правильність, тобто відповідність прийнятим орфоепічним, орфографічним, граматичним, лексичним нормам — різноманітність: володіння мовним багатством народу, художньої і публіцистичної літератури, лексичним арсеналом літературної мови (освічена людина використовує у мовленні 6—9 тис. слів), використання різноманітних мовних одиниць; інтонаційність експресивності, мелодика мовлення; стилістично обґрунтоване використання словосполучень і речень; активне мислення; постійне вдосконалення і збагачення мовлення. — виразність забезпечується оригінальністю у висловлюванні думок з метою ефективного впливу на партнера з комунікації тощо" "Структурними особливостями мовлення вчителя є: тривалість мовлення використання тропів — вживання слів і висловів у переносному значенні, коли у свідомості промовця і слухачів їх пряме і переносне значення є найважливішим засобом створення виразності мовлення під час публічного виступу використання риторичних фігур тощо" "Мовленнєвий етикет педагога складається з правил мовленнєвої поведінки у спілкуванні з колегами, учнями, їхніми батьками. Він зобов'язує вчителя поводитися відповідно до соціально, культурно й історично сформованих моделей у типових ситуаціях спілкування і взаємодії вчителя та учнів" " Педагог має володіти правильним, чистим мовленням, різноманітними словесними формулами, складними словосполученнями, умінням конструювати власні висловлювання, послуговуватися правилами мовленнєвої поведінки в типових ситуаціях спілкування" "Мовна культура вчителя виявляється в його вмінні обрати доречну форму привітання чи прощання, що залежить від оточення, в якому він перебуває, віку співрозмовників, стосунків з ними, місця події, конкретної ситуації тощо" "Дуже важливо те, як і якими словами звертається вчитель до учнів. Невмотивованим і недоречним є “стимулювання” активності учнів висловлюваннями “Зараз будете відповідати на мої запитання”, “Уважно слухайте, бо я буду ставити питання”, “Діти, чого ви не слухаєте?”, “Так, добре, сідай” та ін. Такі звертання не стимулюють пізнавальної активності учнів, а створюють психологічні бар'єри між ними і вчителем" "Досягненню педагогом комунікативної мети сприяє вмотивоване використання модальності висловлення — ставлення педагога до учня. її можна виразити граматичними, лексичними, інтонаційними способами"

5. Навчальний мовознавчий текст: семантико-синтаксичний та прагматичний аспекти

5.1. "Термін дискурс витлумачують відповідно до обраного аспекту дослідження. Важливим у цьому є розмежування понять дискурс, текст і мовлення, що також стало предметом дискусій лінгвістів. Хоча між текстом і дискурсом багато спільного, їх зазвичай не ототожнюють. Водночас, розглядаючи текст у комунікативно-прагматичному аспекті, часто називають його дискурсом у вузькому потрактуванні цього терміна" Чемпоєш "Дискурс характеризує комунікативний процес, спричинює утворення певної формальної структури – тексту. Текст витлумачують як особливий різновид і кінцевий результат творення мовлення, що характеризується завершеністю, об’єктивований у вигляді письмового документа, складається із заголовка та особливих одиниць – надфразних єдностей, об’єднаних різними типами лексичного та граматичного зв’язку, має чітке призначення та прагматичну настанову" Чемпоєш "Навчальний мовознавчий текст – це писемне повідомлення, яке складається з висловлень, об’єднаних різними типами зв’язку, і має дидактичну мету, що реалізується в ситуації філологічного навчального процесу вищої закладу освіти. Він інтегрує загальнокатегорійні та диференційні структурно-змістові й комунікативнопрагматичні текстові ознаки. Як інші навчальні тексти, характеризується змістовою та композиційною впорядкованістю,цілісністю та зв’язністю, інформативністю, дидактичною метою, комунікативними настановами автора. Головними диференційними структурно-змістовими ознаками навчального мовознавчого тексту є висока інформативність, інтерпретаційність, ілюстрованість мовними фактами, аргументованість, об’єктивність та узагальненість авторської позиції, точність та однозначність формулювань" Чемпоєш

6. Метафора в педагогічному дискурсі як показник високопрофесійності педагога

6.1. "На етапі реформування сучасної освіти значну роль відводять образу викладача, який повинен створювати умови для розкриття здібностей реципієнтів навчального процесу, постійно модернізувати професійні навики, змінювати стереотипи мислення, тобто вдосконалювати свій професійний розвиток. Одним із рівнів професійного розвитку є «педагогічна техніка»" Воловенко "Поняття «педагогічна техніка» має дві складові, перша з яких пов’язана з майстерністю педагога управляти манерами поведінки, зокрема мімікою, емоціями, настроєм тощо, проявляти спостережливість, увагу, уяву тощо та володіти технікою мови, зокрема дикцією, темпом мови тощо, важливим аспектом є й змістове наповнення дискурсу викладача. Друга складова «педагогічної техніки» пов’язана з умінням впливати на реципієнтів педагогічного процесу шляхом застосування дидактичних, організаторських, комунікативних, діагностичноаналітичних тощо вмінь" Воловенко "При дослідженні проблеми розуміння сутності матеріалу (змісту педагогічного дискурсу) неможливо обійтися без такого поняття як рефлексія, яку можна визначити як зв’язок між вилученим минулим досвідом і ситуацією, яка представлена в тексті як предмет для освоєння" Воловенко "Рефлексія (від лат. reflexio – звернення назад) – здатність людини осмислити власний досвід з метою прийти до нового розуміння, оцінити і обґрунтувати власні переконання і ціннісні відносини. У вузькому сенсі рефлексія – осмислення власної діяльності, повернення назад, «всередину» діяльності з метою її вдосконалення; дослідницька позиція в будь-якій діяльності. У широкому сенсі слова, рефлексія – це вихід за межі будьякого безпосереднього, «автоматично» поточного процесу або стану. Відрефлексувати щось – це значить «пережити», «пропустити через свій внутрішній світ», «оцінити»" Воловенко "Метафора як засіб рефлексії легше і швидше за інші фігури «пробуджує» та стимулює рефлексивні процеси – і тому являє собою найефективніший засіб розуміння змістовності тексту. Метафора сама є вербалізованою рефлексією" Воловенко "Образність і виразність мови, що досягається за допомогою метафор, змушує адресата думати логічно, більше застосовувати образне мислення, зіставляти непорівнюване і порівнювати непорівнюване, щоб зрозуміти текст і підтекст адресанта" Воловенко

7. Спілкування в педагогічному процесі

7.1. "Спілкування – це універсальна реальність людського буття, що породжується різними формами відносин, які мають місце в суспільстві" Гарькавець С. О., Волченко Л. П. "Комунікація (з лат. communication – роблю загальним, зв’язуюсь, спілкуюсь) – це смисловий аспект соціальної взаємодії або спілкування, а дії, що орієнтовані на їхнє смислове сприйняття іншими людьми, уважаються комунікативними Бодальов, 2014 "Цікавим є те, що велика кількість людей завжди приділяє значну увагу тому, про що вона збирається говорити, або про ті слова, що будуть використані в промові, але більш важливим виявляється те, як промовляти ці слова, речення та якими рухами їх супроводжувати" Гарькавець С. О., Волченко Л. П. "Педагогічне спілкування відбувається в межах педагогічного процесу, що визначається як професійно компетентне управління комунікативно-розумовою діяльністю, що завжди спрямоване на суб’єкт-суб’єктну інтелектуальну й розвивальну взаємодію" Гарькавець С. О., Волченко Л. П. "Основний зміст педагогічного спілкування полягає в обміні інформацією, цілеспрямованій організації взаємовідносин між учителем та учнями (викладачем і студентами) за допомогою різних комунікаційних засобів" Гарькавець С. О., Волченко Л. П. "Невербальною поведінкою складно керувати, її складно приховувати, але навчитися використовувати у власній практичній діяльності різні невербальні прийоми зараз є одним з головних завдань сучасного педагога" Гарькавець С. О., Волченко Л. П. "Сучасний учитель в умовах розвитку інформаційних технологій повинен не тільки досконало володіти навичками вербальної комунікації, а й уміти використовувати різні мовні конструкти для ефективної передачі навчального матеріалу учням з різними домінантними репрезентативними системами сприйняття інформації" Гарькавець С. О., Волченко Л. П.

8. Комунікація у школі: система відносин

8.1. "Існують різні способи комунікації (тобто передачі повідомлень): усна мова, жести, письмо. Комунікація необхідна для координації поведінки людей у групі" Смотрицька О. "Педагогічне спілкування визначається як професійне спілкування окремого педагога чи групи педагогів (педагогічного колективу) з учнями у процесі навчання й виховання останніх як в урочний, так і в позаурочний час" Смотрицька О. "Взаємини «учитель-учень» спрямовані на навчання, тобто на передачу інформації. Обумовлено це цілями, які стоять перед учасниками комунікативного процесу. Тут має місце ділове спілкування" Смотрицька О. "Педагог для покращення навчання повинен створити згуртований колектив, дружний клас. Ось тут і виявляється афіліативне спілкування, хоч і служить воно для досягнення професійних цілей" Смотрицька О. "Не можна залишити без уваги й такий важливий пункт, як класна динаміка. Вона містить у собі способи комунікації, очікування вчителя й багато чого іншого" Смотрицька О. "Учитель виступає в ролі організатора та «зв'язкового», вирішуючи організаційні питання. Він передає інформацію від свого керівництва чи узгоджує свій план роботи з батьками. Його роль у даному випадку жодним чином не пов'язана з професією" Смотрицька О.

9. Елітарність педагогічного дискурсу викладача вищої школи

9.1. "Кожний дискурс породжується з певною метою і має конкретного адресата. Наявність мети й адресата не лише формують прагматику дискурсу, але й створюють ситуацію, при якій адекватний аналіз семантики кожного конкретного дискурсу є неможливий. Найбільш ефективною формою мовлення вважають діалогічне, до чого готує себе і на що налаштовує кожний педагог, хоча якщо зважати мовлення внутрішнє, то з огляду на це науковцівикладачі поділяються на типи: ті, які належать, надають перевагу монологічній формі мисленнєво-мовленнєвої діяльності (хоч тут і має місце діалог із самим собою), і ті, які надають перевагу класичній діалогічній формі мисленнєво-мовленнєвої діяльності" Космеда "Сьогодні вже напрацьовані теоретичні питання, пов’язані із комунікативною компетенцією викладача, передусім з типовими для мовлення викладача жанрами, знання їх законів і прийомів у вигляді відповідних моделей, на створення яких і налаштований той чи той педагог, тому для елітного педагогічного мовлення обов’язковим є знання відповідного “репертуару” мовленнєвих жанрів та вдале їх використання щодо конкретних педагогічних ситуацій" Космеда "У мовленні елітних викладачів виробляються улюблені моделі і прийоми, що дають змогу говорити про стиль мовлення, його стратегію і тактику" Космеда "Лише елітарну мовну особистість характеризує власний, неповторний стиль, свої стратегія і тактика, за ознаками яких викладача ідентифікують, навіть не називаючи його прізвища. Проте закономірно, що стиль викладача є синтезом різних стилів мовлення, зокрема таких, як розмовний, науковий, публіцистичний, так і офіційно-діловий, і навіть художній. Проте комбінації застосування цих стилів у межах конкретних комунікативних жанрів, що перетворюються у відповідні дискурси, є різними, що залежить від багатьох чинників, а насамперед від конкретної мовної особистості" Космеда "Використання дискурсивних слів у фразі, що поєднує одночасно ствердження і заперечення (і так, і ні) або повтор стверджувальних часток (і так, і так), містить ще й прагматику сумніву, викликає прагнення шукати істину, перевіряти свої міркування, бачити альтернативу, розуміти, що усе може мати кілька аспектів, однозначного у житті, особливо у науці, практично нічого немає. Ці вислови можна вважати синонімічними. У мовленні викладача їх використання є дуже доречним" Космеда "Прийом непрямої комунікації застосовував, за словами професора І. Кочан, і М. Шкільник, якого дуже гнітили “слабкі” відповіді, він ніколи не дозволяв собі сварити студентів, кричати на них, у чомусь їх звинувачувати, надмірно вичитувати їм нотації. Він тільки говорив: “Слухайте, на жаль, ми не маємо запасних деталей. Не вкорочуйте мені життя”" Космеда

10. Вчителю про педагогічне спілкування

10.1. "Одним з найважливіших якостей педагога є його вміння організовувати взаємодію з дітьми, спілкуватись з ними і керувати їхньою діяльністю" "Професійно-педагогічне спілкування є системою (прийоми і навики) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якого є обмін інформацією, надання виховного впливу, організація взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів. Причому педагог виступає як активатор цього процеса, організовуючи його і керуючи ним"

11. Педагогічне спілкування вчителя

11.1. "Професіональне педагогічне спілкування на рівні майстерності взаємодії забезпечує через учителя трансляцію учням людської культури, допомагає засвоєнню знань, сприяє становленню ціннісних орієнтацій під час обміну думками; забезпечує формування власної гідності дитини" Матвієнко О. В. "Суб’єктом педагогічного спілкування виступає не окрема людина, яка бере участь у спілкуванні, а педагог та учень. Предмет цього спілкування – співпраця партнерів, а точніше – процес поєднання, інтеграції індивідуальних діяльностей" Матвієнко О. В. "Обмін інформацією і ставленнями реалізує комунікативний бік спілкування, пізнання особистості і самоутвердження – перцептивний, а організація взаємодії – інтерактивний. Орієнтація на поліфункціональність спілкування дає змогу вчителю організувати взаємодію на уроці і поза ним як цілісний процес: не обмежуватися плануванням лише інформаційної функції, а створювати умови для обміну ставленнями, переживаннями" Матвієнко О. В. "Головними ознаками педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктному ґрунті є: особистісна орієнтація співрозмовника – готовність бачити і розуміти співрозмовника; самоцінне ставлення до іншого" Матвієнко О. В. "Суб’єкт-суб’єктний характер спілкування передбачає рівність психологічних позицій співрозмовників" Матвієнко О. В. "Розуміння педагогом учнів залежить від його особистісного досвіду переживань, що нагромаджуються в процесі спілкування з дітьми, від ставлення до ситуації, що викликала ці переживання, і того смислу, який він вносить у цю ситуацію, від умов спілкування в процесі спільної діяльності" Матвієнко О. В.