Класифікація педагогічних технологій. Кравчук Ксенія

1. 1. За рівнем застосування:

1.1. загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів)

1.2. предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів)

1.3. локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ)

2. 2. За провідним чинником психічного розвитку:

2.1. біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам)

2.2. соціогенні (переважають соціальні чинники); психогенні (провідна роль належить психічним чинникам)

3. 4.За науковою концепцією засвоєння досвіду:

3.1. асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять)

3.2. біхевіористські (за основу взято теорію научіння)

3.3. розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей)

3.4. сугестивні (засновані на навіюванні)

3.5. нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні)

3.6. гештальттехнології (засновані на психотерапевтичному впливі)

4. 7.За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

4.1. структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу їх розв'язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів)

4.2. інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання)

4.3. ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь розв'язувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету)

4.4. комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель — комп'ютер — учень» за допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм)

4.5. діалогові технології (пов'язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень — учитель», «учитель — автор», «учень — автор» таін.)

5. 5.За ставленням до дитини:

5.1. авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації)

5.2. дидактоцентристські (центровані на навчанні)

5.3. особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання)

6. 6.За орієнтацією на особистісні структури:

6.1. інформаційні (формування знань, умінь, навичок)

6.2. операційні (формування способів розумових дій)

6.3. емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин)

6.4. технології саморозвитку (формування самоуправ-ляючих механізмів особистості)

6.5. евристичні (розвиток творчих здібностей)

6.6. прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології

7. 3. За філософською основою:

7.1. матеріалістичні та ідеалістичні

7.2. діалектичні та метафізичні

7.3. наукові та релігійні

7.4. гуманістичні й антигуманні

7.5. антропософські і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей)

7.6. вільного виховання та примусу

8. Концепції засвоєння соціального досвіду:

8.1. асоціативно-рефлекторне навчання, у межах якого розроблена теорія формування понять

8.2. теорія поетапного формування розумових дій, згідно з якою розумовий розвиток (як і засвоєння знань, умінь, навичок) відбувається поетапно, спрямовуючись від «матеріальної» (зовнішньої) діяльності у внутрішній розумовий план

8.3. сугестопедична концепція навчання, яка обґрунтовує комплексне використання у навчальних цілях вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії (навіювання), що сприяє надзапам'ятовуванню

8.4. теорія нейролінгвістичного програмування (НЛП), що розглядає процес навчання як рух інформації через нервову систему людини

8.5. теорії змістового узагальнення, в основу яких покладено гіпотезу про провідну роль теоретичного знання у формуванні інтелекту дитини