Циклічна Модель або ''Вічний Всесвіт''

1. Теорія й релігія

1.1. 22 листопада 1951 Папа Римський Пій XII оголосив, що теорія Великого вибуху не суперечить католицьким уявленням про створення світу. Консервативні протестантські християнські конфесії також вітали теорію Великого Вибуху як таку, що підтримує історичну інтерпретацію вчення про творіння. Деякі мусульмани стали вказувати на те, що в Корані є згадки Великого вибуху. Згідно з індуїстським вченням, у світу немає початку та кінця, він розвивається циклічно, проте в «Енциклопедії індуїзму» зазначається, що теорія нагадує, що все відбулося волею Брахмана, який «менший від атома, але більший від найбільшого».

2. Наслідок

2.1. Одним з наслідків «Вічного Всесвіту» є те, що умови сьогоднішнього Всесвіту відрізняються від умов у минулому й майбутньому. І вкожному новому всесвіті ми будемо існувати так само але за інших умов

3. Вихідні положення

3.1. Випливає ця теорія як теза яка закриває питання "Що було до великого вибуху і відки взялися ті 3 одиниці з яких почався всесвіт"

4. Хронологія великого вибуху

4.1. Епоха початку і кінця

4.1.1. По ходу розширення Всесвіту гравітація, невидима сила, що притягує об’єкти один до одного, стає домінуючою силою, яка протидіє подальшому розширенню. На певному етапі сила тяжіння переважає, починаючи зворотне рух – стиснення. Цей процес відомий як Велике стиснення. Матерія і простір злипаються воєдино, створюючи компактну і щільну суміш. У міру того, як стиснення посилюється, вся матерія концентрація в єдиній точці сингулярності, завершуючи цикл і знову повертаючи Всесвіт до розширення

4.2. Епоха великого об'єднання

4.2.1. Ця епоха почалася тоді, коли температура Всесвіту впала нижче 1027 кельвінів, і гравітація відокремилася від інших фундаментальних взаємодій. Наразі існує кілька теорій великого об'єднання.Ця епоха тривала приблизно 10−36 секунд.

4.3. Епоха космічної інфляції

4.3.1. Однією з космологічних проблем є надзвичайна ізотропність Всесвіту. Точки простору, що зараз знаходяться на протилежних кінцях видимого Всесвіту, в кінці планківської епохи мали б знаходитися на відстані 10−3 см. Але за планківський час світло може пройти лише 10−36 сантиметрів, тобто, ці райони не могли впливати одне на одного, і між ними не могла встановитися термодинамічна рівновага.

4.4. Електрослабка епоха

4.4.1. Під час цієї епохи електрична та слабка взаємодії ще не розділилися, тому частинки ще не мали маси.

4.5. Епоха первинного нуклеосинтезу

4.5.1. Через 1 секунду після вибуху температура у Всесвіті знизилася нижче мільярда Кельвінів, і фотони перестали розбивати ядра дейтерію, що утворювалися. З цього почалася епоха первинного нуклеосинтезу, що тривала близько 200 секунд

4.6. Епоха первісної рекомбінації

4.6.1. Приблизно через 380 тисяч років після Великого Вибуху температура падає до 3000 Кельвінів. За цієї температури можуть існувати й не іонізуватися фотонами нейтральні атоми водню. Таким чином, в цей час Всесвіт перестає бути заповненим плазмою, а стає заповненим нейтральним газом, прозорим для випромінювання. Момент цього переходу називають моментом останнього розсіяння.

4.7. Темні віки

4.7.1. Темними віками називається період, що тривав від 380 тисяч до 550 мільйонів років після Великого Вибуху[13]. У цю епоху перші зірки ще не утворилися, але матерія охолола настільки, що перестала випромінювати світло — через відсутність яскравих джерел освітлення ця епоха й отримала назву. Всесвіт у ці часи був заповнений воднем, гелієм, реліктовим випромінюванням і випромінюванням атомарного водню.

4.8. Реіонізація

4.8.1. Поступово в однорідному газі нейтральної речовини почали утворюватися газові туманності, а ще пізніше — галактики та окремі зорі. Реіознізація Всесвіту — повернення речовини міжгалактичного простору в стан плазми — відбулася внаслідок інтенсивного жорсткого ультрафіолетового випромінення (англ. far ultraviolet) масивних зірок у галактиках, яке спромоглося покинути галактики

4.9. Початок КІнця

4.9.1. По ходу розширення Всесвіту гравітація, невидима сила, що притягує об’єкти один до одного, стає домінуючою силою, яка протидіє подальшому розширенню. На певному етапі сила тяжіння переважає, починаючи зворотне рух – стиснення. Цей процес відомий як Велике стиснення. Матерія і простір злипаються воєдино, створюючи компактну і щільну суміш. У міру того, як стиснення посилюється, вся матерія концентрація в єдиній точці сингулярності, завершуючи цикл і знову повертаючи Всесвіт до розширення.

5. Свідчення на користь теорії

5.1. Навідміну від теорії Великого вибуху закриває питання про то що було до Великого вибуху

5.2. Пояснює Куда може діватися енеогія після того як всесвіт почне зщільнюватися

5.3. Пояснює роль чорних дір

5.4. Великомасштабний розподіл та еволюція галактик, про яку свідчать астрономічні спостереження.

5.5. По ходу розширення Всесвіту гравітація, невидима сила, що притягує об’єкти один до одного, стає домінуючою силою, яка протидіє подальшому розширенню. На певному етапі сила тяжіння переважає, починаючи зворотне рух – стиснення. Цей процес відомий як Велике стиснення. Матерія і простір злипаються воєдино, створюючи компактну і щільну суміш. У міру того, як стиснення посилюється, вся матерія концентрація в єдиній точці сингулярності, завершуючи цикл і знову повертаючи Всесвіт до розширення.

6. Критика теорії

6.1. Циклічний або вічний всесвіт часто пропонується як альтернатива теорії передумови 2. Ці альтернативи, однак, не пояснюють спостережуване розширення, другий закон термодинаміки або скінченний вік зірок. Наприклад, накопичення ентропії в циклах є проблемою для гіпотези осцилюючого всесвіту. Існують також філософські аргументи, які підтримують ідею про те, що всесвіт має скінченне часове походження, наприклад, неможливість нескінченного регресу.

6.2. Циклічний всесвіт не потребує початку. Це завжди було, завжди є і завжди буде. Але модель не позбавлена ​​проблем. Однією з головних є проблема ентропії. Ентропія є мірою безладу в системі, і згідно із законами термодинаміки вона ніколи не може зменшуватися. У простій моделі циклічного Всесвіту ентропія будь-якого даного Всесвіту має бути принаймні трохи більшою, ніж його батьківський Всесвіт. Отже, якщо всесвіти обертаються до нескінченного минулого, поточний Всесвіт матиме нескінченну ентропію, а це не так. Отже, мав бути якийсь початковий Всесвіт з низькою ентропією, і ми повернулися до початку.

7. Час

7.1. 13,7 млрд. років тому

8. Трактування терміну

8.1. Фізик Пенроуз із Британії доводить, що великий вибух не був початком чи кінцем народження Всесвіту, а лише перехідним етапом. На його думку, з плином часу Всесвіт змінює свою геометрію, стає більш заплутаним і доходить до поглинання самого себе. Коли він максимально поширився й самопоглинувся, енергію захоплюють чорні діри, які в свою чергу також взаємопоглинаються. А коли частинки досягають нульової ентропії, вони готові утворити новий великий вибух. Тоді цикл повторюється. Поки що єдиним доказом теорії є 12 реліктових кілець випромінювання, що демонструють перепади гравітаційних хвиль під час зіткнення масивних чорних дір

9. Історія

9.1. У 1930-х деякі фізики, включаючи і Альберта Ейнштейна, передбачали модель циклічного Всесвіту як альтернативу вічного розширення (гіпотезі теплової смерті). Однак робота Річарда Толмана (Richard C. Tolman), що вийшла в 1934, показала неспроможність моделі через проблеми ентропії: згідно Другому закону термодинаміки, ентропія може тільки зростати. Відповідно, подальші цикли збільшуються в розмірі і тривалості; екстраполяція назад в часі показує, що попередні цикли стають все коротшими, знову приводячи до Великого Вибуху (але не замінюючи його).