Планування освітнього процесу в спеціальному ДНЗ

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Планування освітнього процесу в спеціальному ДНЗ by Mind Map: Планування освітнього процесу в спеціальному ДНЗ

1. Планування (з огляду на час здійснення)

1.1. Перспективне

1.1.1. Перспективне планування окреслює раціональну черговість вирішення поставлених завдань, визначає їх співвідношення між собою на тривалий період (навчальний рік, півріччя, квартал, місяць). Основним видом такого планування є річний план роботи дошкільного закладу, який охоплює: аналіз його діяльності за попередній навчальний рік; перспективні завдання на поточний, з яки 1—2 мають бути продовженням розпочатої раніше роботи, а 1—2 - новими; програму підвищення рівня фахової майстерності працівників дошкільного закладу (самоосвіта, курси підвищення кваліфікації, атестація); методичну роботу (педагогічні ради, семінари, семінари-практикуми, консультації, обмін досвідом шляхом взаємовідвідувань, відкритих показів роботи та їх обговорення); ділові ігри, конкурси, дискусії тощо; вивчення стану навчально-виховного процесу; організаційно-педагогічну роботу (план співпраці дитячого садка і школи, план роботи з батьки ми); адміністративно-господарську роботу; медико-профілактичні заходи; графіки проведення свят, розваг, театралізованих вистав; гурткову роботу.

1.2. Поточне

1.2.1. Поточне (календарне) планування охоплює найближчий часовий проміжок — від 1—2 днів до 1—2 тижнів, місяця, кварталу. Як правило, календарні плани передбачають освітньо-виховну роботу в різних вікових групах. Складають їх вихователі.

2. Сутність планування

2.1. Сутність планування полягає у розробленні змісту пе­дагогічного процесу, його систематизації й уточненні, окресленні методів і способів його реалізації. За сучасних умов у плануванні робо­ти орієнтуються на індивідуальні особливості дітей, стиль педагогічної діяльності вихователя. Пе­дагог має право за своїм уподобанням обирати форму скла­дання планів, напрям і зміст своєї діяльності на засадах до­цільності, помірності, відповідності обраній стратегії та державній програмі. Проте свобода вибору не є тотожною безконтрольній самодіяльності.

3. Планування має відповідати таким принципам:

3.1. Принцип актуальності

3.1.1. Передбачає орієнтацію змісту на акту­альні потреби часу і розвитку дитини.

3.2. Принцип науковості

3.2.1. Забезпечує його відповідність за змістом і формою досягненням психологічної, педагогічної та ін­ших наук, передового педагогічного досвіду

3.3. Принчип цілісності й логічності

3.3.1. Полягає в оптимальному поєд­нанні змісту розділів плану, напрямів і форм діяльності

3.4. Принцип перспективності

3.4.1. Орієнтує на вироблення чіткого уявлення про подальший розвиток дошкільного закладу, становлення особистості кожної дитини

3.5. Принцип повторюваності й концентричності

3.5.1. Передбачає не­обхідність повернення до раніше визначених завдань і змісту роботи, але вже на якісно вищому рівні

3.6. Принцип систематичності й послідовності

3.6.1. Вимагає планомір­ного, вмотивованого передбачення змісту, форм і методів роботи з урахуванням їх взаємозв'язків

4. Значущі особливості планування

4.1. Плани мають бути реальними для виконання, виходи­ти з інтересів і можливостей дітей. Плануючи педагогіч­ний процес, вихователь повинен спиратися на аналіз кон­кретних умов, тобто на особливості віку дітей, індивіду­альний склад вікової групи, рівень володіння навичками та уміннями, інтереси та потреби дошкільників. Педагогічний процес у плануванні має бути представлений цілісно, у взаємозв'язку всіх напрямів роботи, розділів програми, тематики занять, видів діяльності дітей, а також враховувати конкретні умови дошкільного закладу, його місце знаходження, пору року, час планування. План вихователя повинен забезпечити зв'язок навчально-виховної роботи на заняттях і в повсякденному житті — підготовчу роботу до заняття, а також після заняття для закріплення уявлень, знань і вмінь дітей.

4.2. Особливої уваги потребує планування розвитку ігрової діяльності. Воно має бути зорієнтоване на збагачення тематики, розширення знань і вражень дітей (читання творів дитячої літератури, спостереження, екскурсії, виготовлення ігрових атрибутів тощо), розвиток їхніх взаємин. Рухливих та дидактичних ігор вихователь плат декілька щоденно.

4.3. Плани новині передбачати роботу з формування культурно-гігієнічних навичок, виховання культури поведінки дітей, трудові доручення, чергування, колективну працю дітей, запровадження нових форм її організації, роботу щодо закріплення трудових умінь.

4.4. Загалом, організація педагогічного процесу повинна бути зорієнтована не лише на загальні завдання виховання (програми, методичні вказівки), а головним чином — на дитину, її потреби, інтереси, рівень розвитку. В організації педагогічного процесу важливою є спільна діяльність усіх педагогів дошкільного закладу, узгодженість дій вихователів, завідувача, методиста, музкерівника, помічників вихователя, медичного персоналу. Особливого значення набуває їхня співпраця з родинами вихованців.

5. Планування у різновікових групах

5.1. Постійний соціальний статус дошкільника у різновіковій групі урізноманітнюється одночасною позицією як старшого, так і молодшого серед дітей, що важливо для формування соціальних навичок взаємодії. Виховання у різновіковій групі створює умови для набуття досвіду взаємодії, розуміння іншого, вміння спільно гратися, вчитися, працювати. Спілкування старших і молодших за віком дітей є також чинником комунікативного розвитку.

5.1.1. Комплектування різновікових груп може відбуватися за такими критеріями:

5.1.1.1. 1. комплектування на основі вікових ознак

5.1.1.1.1. У таких групах педагогові легше використовувати колективно-орієнтовані методи навчання, однак складніше забезпечу­вати індивідуальний підхід до дітей

5.1.1.2. 2. комплектування на основі індивідуальних особли­востей розвитку.

5.1.1.2.1. Сформовані за цим критерієм групи об'єднують дітей від наймолодшого до найстаршого віку, що забезпечує можливості для індивідуальної роботи з ни­ми, полегшує процес передавання побутового і навчально­го досвіду від старших дошкільників до молодших, ство­рює атмосферу психологічного комфорту (якщо група укомплектована за законами психологічної сумісності ді­тей і є нечисленною)

5.1.1.3. 3. комплектування на основі урахування вікових та ін­дивідуальних особливостей.

5.1.1.3.1. Завдяки цьому у групах об'єд­нуються близькі за віком діти (молодша і середня, старша і підготовча групи), що дає змогу в основному зберегти ре­жим їхнього життя;

5.1.1.4. 4. комплектування на основі родинних стосунків

5.1.1.4.1. Об'єднання в одній групі братів і сестер створює відчуття захищеності, емоційної безпеки як у період адаптації, так і протягом усього перебування в дошкільному закладі.