1. Фізичні змінні зорі
1.1. пульсуючі
1.1.1. Пульсуючі змінні зорі — показують періодичні розширення і стиснення своїх поверхневих шарів. Це найчисленіший тип змінності. Найвідомішими представниками такого класу є цефеїди. Пульсації можуть бути радіальними й нерадіальними. Радіальні пульсації зорі залишають її форму сферичною, у той час як нерадіальні пульсації викликають відхилення форми зорі від сферичної, а сусідні зони зорі можуть бути в протилежних фазах.
1.2. спалахуючі
1.2.1. Окремим випадком спалахуючих змінних зір є нові та наднові зорі
2. Утворення зірок
2.1. За деяких умов (їх можна назвати кілька) конденсується хмара міжзоряного космічного пилу. За досить невеликий проміжок часу, під дією сили всесвітнього тяжіння з цієї хмари утворюється порівняно густа непрозора газова куля. Цю кулю ще не можна назвати зіркою, оскільки температура в її ядрі не досить висока, щоб розпочалися термоядерні реакції. Тиск газу всередині кулі не достатній щоб урівноважити силу тяжіння, тому куля під дією тяжіння продовжує стискатися та розігріватися. На цьому етапі зірку називають «протозорею». Зазвичай із газопилової хмари формується кілька таких протозір, і вони утворюють зоряне скупчення чи асоціацію. Також навколо протозір утворюються менші згустки, що потім стають планетами. У міру стискання протозорі її зовнішня та внутрішня температури зростають до моменту, коли температура і тиск у ядрі зроблять можливими реакції термоядерного синтезу. Тільки після цього протозоря стає зіркою.
3. Заключний етап еволюції масивних зір
3.1. У вигляді нейтронної зорі
3.1.1. Після спалаху наднової II типу залишається ядро, розміром декілька кілометрів, яке складається здебільшого з нейтронів. Його густина в 280 трлн разів перевищує густину води. Рівновага підтримується тиском виродженої нейтронної речовини. Внаслідок стискання зорі значно збільшується швидкість її обертання та напруженість магнітного поля, і вона починає випромінювати радіохвилі з певною досить стабільною частотою. Саме завдяки такому випромінюванню 1967 року було виявлено пульсари, які вважають нейтронними зорями.
3.2. Спалахом наднової
3.2.1. Наднові - зорі, які завершують свою еволюцію катастрофічним вибухом. Терміном «наднові» було названо зорі, які спалахують набагато (на порядки) сильніше від так званих нових зір. Насправді, ні ті, ні інші фізично новими не є, спалахують зорі, що вже існують, але раніше їх не було помітно неозброєним оком, що й створювало ефект появи нової зірки. Тип наднової визначається за наявністю в спектрі спалаху ліній водню. Якщо він є, значить наднова II типу, якщо ні - то I типу.
3.3. у вигляді чорної діри
3.3.1. Чорна діра — астрофізичний об'єкт, який створює настільки потужну силу тяжіння, що жодні, як завгодно швидкі частинки, не можуть покинути його поверхню, в тому числі світло.
4. Що таке зорі
4.1. велетенське розжарене, самосвітне небесне тіло, у надрах якого ефективно відбуваються (або відбувались) термоядерні реакції[
4.1.1. Відстань до зорі, визначена за величиною її тригонометричного паралаксу π, дорівнює: r = 206265/\pi \, (а.о.)
5. Класифікація зірок
5.1. за світністю
5.1.1. 1.В 100, 1000, 1000 000 разів сильніші за Сонце.
5.1.2. 2. Аналогічні
5.1.3. 3.З малими і дуже малими світностями
5.2. за розміром
5.2.1. 1.Надгіганти
5.2.2. 2.Гіганти
5.2.3. 3.Сонячного типу
5.2.4. 4. Карлики
5.2.5. 5.Нейтронні
5.3. за спектром
5.3.1. 1.Гарячі зорі
5.3.2. 2.Сонячні класи
5.3.3. 3.Холодні зорі
5.4. за кольором
5.4.1. 1.Голубий
5.4.2. 2.Білий
5.4.3. 3.Жовтий
5.4.4. 4.Червоний