Теоретичні методи

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Rocket clouds
Теоретичні методи by Mind Map: Теоретичні методи

1. Абстрагування

1.1. ступені абстракції

1.1.1. 2 ступінь: реалізація можливостей абстрагування

1.1.2. 1 ступінь: виділення найважливішого

1.2. види абстракції

1.2.1. ототожнення

1.2.2. ізолювання

1.2.3. конструктивізація

1.2.4. актуальна нескінченність

1.2.5. потенціальна здійсненність

1.3. типи абстрагування

1.3.1. конкретне

1.3.2. поняттєве

2. Класифікація

2.1. методи класифікації

2.1.1. Ієрархічний метод

2.1.1.1. Переваги: логічність побудови, чіткість визначення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.

2.1.1.2. Недоліки: жорстка структура, брак резервного обсягу.

2.1.2. Фасетний метод

2.1.2.1. Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у задачах), дає можливість вводити нові фасети чи видаляти старі.

2.1.2.2. Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.

3. Моделювання

3.1. структура

3.1.1. постановка завдання

3.1.2. створення або вибір моделі

3.1.3. дослідження моделі

3.1.4. перенесення знань з моделі на оригінал

3.2. Переваги

3.2.1. можливість дослідження об'єкта, який недоступний, або занадто великий для безпосереднього пізнання

3.2.2. висока ступінь обґрунтованості рішень

3.2.3. скорочення термінів і вартості процесу розробки УР

3.2.4. можливість розрахувати результат

4. Індукція

4.1. види індуктивних умовиводів

4.1.1. повна індукція;

4.1.2. через просте перерахування (популярна індукція);

4.1.3. наукова індукція

4.2. Наукова індукція - вивід від частини елементів даного класу до всього класу (розкриття у досліджуваних елементів класу суттєвих зв'язків)

4.2.1. Спосіб єдиної подібності. Якщо два або більше випадків досліджуваного явища мають спільною лише одну обставину, а решта обставин відмінні, то ця єдина подібна обставина і є причиною явища, що розглядається.

4.2.2. Спосіб єдиної відмінності. Якщо випадок, в якому досліджуване явище наступає, і випадок, в якому воно не наступає, у всьому подібні і різняться тільки в одній обставині, то ця обставина, присутня тільки в одному випадку і відсутня в другому, є причиною досліджуваного явища.

4.2.3. Спільний спосіб подібності і відмінності– комбінація перших двох способів.

4.2.4. Спосіб супутніх змін. Якщо поява або зміна одного явища викликає певну зміну другого, то обидва ці явища знаходяться в причинному зв'язку один з одним.

4.2.5. Спосіб залишків. Якщо складне явище викликається складною причиною, яка складається із сукупності певних обставин, і відомо, що деякі з цих обставин є причиною частини явищ, то залишок цього явища викликається рештою обставин.

5. Дедукція

5.1. – це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини.

5.2. – доведення або виведення твердження (посилань) на основі законів логіки, що мають достовірний характер.

5.3. Змістом дедукції

5.3.1. є застосування загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ. Важливою передумовою дедукції у практиці пізнання є зведення конкретних задач до загальних і перехід від розв'язання задачі у загальному вигляді до окремих її варіантів.

6. Ідеалізація

6.1. Метою

6.1.1. позбавлення реальних об'єктів деяких властивостей;

6.1.2. мислене обдарування цих спрощених об'єктів певними нереальними, гіпотетичним;

6.1.3. властивостями, які не можна здійснити на практиці.

6.2. способи досягнення мети

6.2.1. просте абстрагування шляхом усунення деяких реальних властивостей об'єктів;

6.2.2. багатоступеневе абстрагування шляхом переходу від реального об'єкта д ідеального, а потім від ідеальних об'єктів до інших;

6.2.3. Мислений перехід до граничних випадків у розвитку реальних властивостей об'єктів.

7. Аналіз і синтез

7.1. Аналіз – метод пізнання, який дає змогу подіта предмети" дослідження на складові частини (природні елементи об’єкта або його властивості та відношення).

7.2. Синтез, навпаки, примокає з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

7.3. Аналіз і синтез буває:

7.3.1. прямим, або емпіричним (використовується для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань тощо);

7.3.2. зворотним, або елементарно-теоретичним (базується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв'язку різних явищ або дії будь-якої закономірності. При цьому виділяються та з'єднуються явища, які здаються суттєвими, а другорядні ігноруються);

7.3.3. структурно-генетичним (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об'єкта).

8. Порівняння

8.1. Методологічна специфіка порівняння

8.1.1. порівняння має сенс тільки у межах сукупності предметів, що утворюють їх певний клас;

8.1.2. порівняння предметів одного класу виконується за ознаками, суттєвими для започаткованого розгляду (при цьому предмети, порівняні за одною ознакою, можуть різнитися за іншими).

8.2. дві ситуації:

8.2.1. порівняння предметів наочного досвіду, безпосереднє спостереження яких можливим;

8.2.2. порівняння міркувань про предмети, а отже, певних абстракцій, на яких засновані на міркування.