Теоретичні методи наукового дослідження

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Теоретичні методи наукового дослідження by Mind Map: Теоретичні методи наукового дослідження

1. Аналогія

1.1. Для підвищення вірогідності висновків за аналогією необхідно прагнути, до того, щоб:

1.1.1.  були охвачені внутрішні, а не зовнішні якості об'єктів, які співпадають;

1.1.2.  ці об'єкти були подібні в вважливих і суттєвих ознаках, а не в випадкових і другорядних;

1.1.3.  врахування не тільки подібностей, а й відмінностей - щоб останнє не перенести на інший об'єкт.

1.2. Приклад аналогії: Вивчаючи рух молекул та їх бідову, можна застосувати аналогію між молекулами пластмаси і клубком переплутаних між собою ниток, які постійно рухаються в клубку.

2. Ідеалізація

2.1. Метою ідеалізації є:

2.1.1.  позбавлення реальних об'єктів деяких властивостей;

2.1.2.  мислене обдарування цих спрощених об'єктів певними нереальними, гіпотетичним властивостями, які не можна здійснити на практиці.

2.2. Способи досягнення ідеалізації:

2.2.1.  просте абстрагування шляхом усунення деяких реальних властивостей об'єктів;

2.2.2.  багатоступеневе абстрагування шляхом переходу від реального об'єкта д ідеального, а потім від ідеальних об'єктів до інших;

2.2.3.  мислений перехід до граничних випадків у розвитку реальних властивостей об'єктів.

2.3. Приклад ідеалізації: в теорії опору матеріалів часто використовується ідеалізація ізотропного матеріалу, але вона допустима лише тоді, коли розрахунки не виходять за межі заданих меж.

3. Узагальнення

3.1. Види наукового узагальнення

3.1.1.  виділення будь-яких ознак (абстрактно-загальні);

3.1.2.  виділення суттєвих ознак (конкретно-загальна, тобто закон).

3.1.3.  від окремих фактів, подій до їх мисленнєвого вираження – індуктивне узагальнення;

3.1.4.  від однієї мислі до іншої, більш загальної мислі - логічне узагальнення.

3.2. Приклад узагальнення: хлорофіл, який міститься в клітинах рослин потрібен для фотосинтезу; хвойні дерева мають хлорофіл, тому беруть участь у фотосинтезі.

4. Екстраполяція

5. Формалізація

5.1. Переваги

5.1.1.  він забезпечує повноту огляду певної галузі проблем, узагальненість підходу до їх розв'язання;

5.1.2.  ґрунтується на використанні штучних мови, тобто певної символіки, яка забезпечує «згортання» інформації про об'єкт дослідження, її чіткість і стислість;

5.1.3.  дає можливість шляхом приписування окремим символам і системам певних властивостей уникнути багатозначності термінів;

5.1.4.  технологізує процес наукового дослідження способом формального оперування зі знаковою моделлю.

5.2. Приклади формалізації: математична мова; мови програмування

6. Аксіоматичний метод

6.1. Приклади аксіом у геометрії:

6.1.1. Через довільні дві різні точки проходить одна й лише одна пряма.

6.1.2. Через три точки, що не належать до однієї прямої, можна провести площину й лише одну.

7. Історичний метод

7.1. Приклад історичного методу: на капіталізм в період його розвитку XVIII-XX ст. періодично набігали то ліберальні , то консервативні хвилі, і цілком можна припустити, що нинішня консервативна хвиля, яка накрила капіталізм з головою на початку 80-х рр. ХХ століть, рано чи пізно зміниться протилежною, ліберальною хвилею.

8. Системний підхід

8.1. Основні припущення системного підходу

8.1.1. У світі існують системи.

8.1.2. Системний опис істинний.

8.1.3. Системи взаємодіють одна з одною, і, отже, все в цьому світі взаємопов'язано.

8.1.4. Отже, світ — це також система.

9. Систематизація

9.1. Приклад систематизації: періодична система хімічних елементів.

10. Метод класифікації

10.1. Основні методи класифікації:

10.1.1. Ієрархічний метод класифікації – це послідовний поділ множини об'єктів на підлеглі класифікаційні угруповання.

10.1.2. Фасетний метод класифікації – паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання.

10.1.2.1. Фасета – набір значень однієї ознаки класифікації.

10.1.2.2. Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, яка є списком значень цієї класифікації (колір: червоний, зелений; професія: інженер, бухгалтер).

11. Порівняння

11.1. Методологічна специфіка порівняння

11.1.1.  порівняння має сенс тільки у межах сукупності предметів, що утворюють їх певний клас;

11.1.2.  порівняння предметів одного класу виконується за ознаками, суттєвими для започаткованого розгляду (при цьому предмети, порівняні за одною ознакою, можуть різнитися за іншими).

11.2. Приклад порівняння: Порівняння в літературі:

11.2.1. Очі сині, мов небо;

11.2.2. жовте листя, як золото.

12. Теорія

12.1. Вимоги до нової теорії

12.1.1.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.2.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.3.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.4.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.5.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.6.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.7.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.8.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.9.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.10.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.11.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.12.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.13.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.14.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.15.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.16.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.17.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.18.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.19.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.20.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.21.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.22.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.23.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.24.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.25.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.26.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.27.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.28.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.29.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.30.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.31.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.32.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.33.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.34.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.35.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.36.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.37.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.38.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.39.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.40.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.41.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.42.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.43.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.44.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.45.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.46.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.47.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.48.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.49.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.50.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.51.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.52.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.53.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.54.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.55.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.56.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.57.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.58.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.59.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.60.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.61.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.62.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.63.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.64.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.65.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.66.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.67.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.68.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.69.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.70.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.71.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.72.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.73.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.74.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.75.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.76.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.1.77.  адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

12.1.78.  повнота опису певної галузі дійсності;

12.1.79.  необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;

12.1.80.  відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.

12.2. Приклади теорій:

12.2.1. Теорія Дарвіна;

12.2.2. Теорія великого вибуху.

13. Абстрагування

13.1. Ступені абстрагування

13.1.1. Перший: виділення найважливішого – встановлення факту незалежності чи дуже незначної залежності досліджуваних явищ, на яку можна не зважати, від певних факторів (якщо об'єкт А не залежить безпосередньо від фактора Б, то можна лишити його осторонь як несуттєвий).

13.1.2. Другий: реалізація можливостей абстрагування. Сутність його полягає в тому, що один об'єкт замінюється іншим, простішим, який виступає як "модель" першого.

13.2. Види абстракції

13.2.1. • ототожнення — утворення поняття через об'єднання предметів, пов'язаних відношеннями типу рівності в особливий; клас (залишаючи осторонь деякі індивідуальні якості предметів);

13.2.2. ізолювання – виділення властивостей і відношень, пов'язаних з предметами, та позначення їх певними "іменами", що надає абстракціям статусу самостійних предметів (наприклад, надійність, універсальність).

13.2.2.1. • конструктивізація – відхилення від невизначеності меж реальних об'єктів (безперервний рух зупиняється та ін.);

13.2.2.2. • актуальна нескінченність – відхилення від незавершеності (і неможливості завершення) процесу утворення нескінченної множини, від неможливості задати його повним переліком усіх елементів. Така множина розглядається як наявна;

13.2.2.3. • потенціальна здійсненність – відхилення від реальних меж людських можливостей, зумовлених обмеженістю життя в часі та просторі (нескінченність розглядається як потенційно здійсненна).

13.3. Приклад абстрагування: логіка як наука абстрагується від індивідуальних особливостей мислення конкретної людини і вивчає інваріанти мислення, тобто те загальне, що притаманне всім суб'єктам мислення, а саме — структуру мислення і закони, яким підпорядковується їх мислення;

14. Аналіз

14.1. Прямий, або емпіричний (використовується для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань тощо);

14.2. Зворотній, або елементарно-теоретичний (базується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв'язку різних явищ або дії будь-якої закономірності.

14.3. Cтруктурно-генетичний (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об'єкта).

14.4. Приклад аналізу: рослина складається з коріння, стебля, листя, квітів і т.д. (розклад рослини на її складові)

15. Синтез

15.1. Прямий, або емпіричний (використовується для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань тощо);

15.2. Зворотній, або елементарно-теоретичний (базується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв'язку різних явищ або дії будь-якої закономірності.

15.3. Cтруктурно-генетичний (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об'єкта).

15.4. Приклад синтезу: букви, склади, слова, словосполучення, фрази, речення, абзаци складаються у текст.

16. Індукція

16.1. Основні види індуктивних умовиводів

16.1.1. повна індукція - вивід загального положення про клас в цілому на основі розгляду всіх його елементів;

16.1.2. через просте перерахування (популярна індукція) -наявність якої-небудь ознаки у частини елементів класу стає основою для висновку про те, що і всі елементи даного класу мають цю ознаку;

16.1.3. наукова індукція - розкриття у досліджуваних елементів класу суттєвих зв'язків, які необхідно зумовлюють належність даної ознаки всьому класу.

16.2. Приклад індукції: в математиці великі і складні приклади поділяють на декілька простіших, для знаходження кінцевого результату

17. Дедукція

17.1. Змістом дедукції як методу пізнання є застосування загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ. Важливою передумовою дедукції у практиці пізнання є зведення конкретних задач до загальних і перехід від розв'язання задачі у загальному вигляді до окремих її варіантів.

17.2. Дедукція була вперше описана у працях давньогрецьких філософів, таких як Арістотель.

17.3. Приклад дедукції: Всі столиці Західної Європи мають магдебурське право; Париж - столиця Франції; Париж має магдебурське право.

18. Інтуїція

18.1. Риси наукової інтуїції

18.1.1. − принципову неможливість одержання результату який шукався за допомогою почуттєвого пізнання навколишнього світу;

18.1.2. − принципову неможливість одержання шуканого результату за допомогою прямого логічного висновку;

18.1.3. − беззвітну впевненість в абсолютній істинності результату;

18.1.4. − раптовість і несподіванка одержання отриманого результату;

18.1.5. − безпосередня очевидність результату;

18.1.6. − неусвідомленість механізмів творчого акту, шляхів, методів, які привели вченого від початкової постановки проблеми до готового результату;

18.1.7. − надзвичайна легкість, неймовірна простота й швидкість пройденого шляху від вихідних посилок до відкриття;

18.1.8. − яскраво виражене почуття самозадоволення від здійснення процесу інтуїції й глибокого задоволення від отриманого результату.

19. Моделювання

19.1. Структура моделювання

19.1.1. постановка завдання;

19.1.2. створення або вибір моделі;

19.1.3. дослідження моделі;

19.1.4. перенесення знань з моделі на оригінал.

19.2. Переваги моделювання

19.2.1.  можливість дослідження об'єкта, який недоступний, або занадто великий для безпосереднього пізнання;

19.2.2.  висока ступінь обґрунтованості рішень;

19.2.3.  скорочення термінів і вартості процесу розробки УР;

19.2.4.  можливість розрахувати результат.

20. Гіпотеза та припущення

20.1. Стадії розвитку гіпотези

20.1.1.  накопичення фактичного матеріалу та висловлювання на його основі припущень;

20.1.2.  формування гіпотези, тобто виведення наслідків зі зробленого припущення, розгортання на його основі прийнятної теорії;

20.1.3.  перевірка отриманих результатів на практиці та на їхній основі уточнення гіпотези. Якщо при перевірці наслідок відповідає дійсності, то гіпотеза перетворюється на наукову теорію.

20.2. Приклад гіпотези: Розвиток дрібної моторики дитини сприяє розвитку його інтелектуальних здібностей.

21. Типологія

21.1. Види типологій за способом будови

21.1.1. Емпірична, в основі якої лежить кількісна обробка та узагальнення даних дослідження, фіксація стійких ознак схожості та відмінності, знайдених індуктивним шляхом, систематизація та інтерпретація отриманого матеріалу.

21.1.2. Теоретична типологія передбачає побудову ідеальної моделі об'єкта, узагальнене вираження ознак, фіксацію принципів опису множини досліджуваних об'єктів

21.2. Приклад типології: Системи культурного розвитку:

21.2.1. а) часовий, до якого належать певні системи культурних епох, що послідовно змінюють одна одну (наприклад, антична доба, Середньовіччя);

21.2.2. б) просторовий, який охоплює національні, зональні та регіональні системи культур, що діють на широкому географічному просторі одна біля одної.