Теоретичні методи наукового дослідження

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Rocket clouds
Теоретичні методи наукового дослідження by Mind Map: Теоретичні методи наукового дослідження

1. Абстрагування

1.1. Абстрагування (від латинського терміну abstrahere, що означає відволікання) – це уявне відволікання від неіснуючих властивостей предметів, зв’язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника. Абстракція являє собою одну із сторін, форм пізнання, коли відбувається перехід від почуттєвого сприймання до уявного образу. Іноді абстраговані властивості і відношення пов’язуються з відомими класами об’єктів («метал», «натуральне число», «рослина»). У інших випадках вони уявляються ізольовано від тих предметів, з якими вони дійсно нерозривно пов’язані («корисність», «краса», «моральність»).

1.1.1. Приклад: Пошук інформації за заданими фільтрами

1.1.2. Існують деякі види абстракції

1.1.2.1. - ототожнення – утворення понять шляхом об’єднання предметів, пов’язаних відношеннями типу рівності в особливий клас (відволікання від деяких індивідуальних властивостей предметів);

1.1.2.2. ізолювання - виділення властивостей і відношень, нерозривно пов’язаних з предметами, і позначення їх певними назвами, що надає абстракціям статус самостійних предметів - «надійність», «технологічність»(відмінність між двома першими абстракціями полягає у тому, що в першому випадку ізолюється комплекс властивостей об’єкта, а у другому – єдина його властивість);

1.1.2.3. - конструктивізації – відволікання від невизначеності меж реальних об’єктів (зупиняється безперервний рух і т.ін.);

1.1.2.4. актуальної нескінченності – відволікання від незавершеності (і завершеності) процесу утворення нескінченої множини, від неможливості задати її повним переліком всіх елементів (така множина розглядається як існуюча);

1.1.2.5. потенційної здійсненності – відволікання від реальних меж людських можливостей, зумовлених обмеженістю тривалості життя за часом та у просторі нескінченність виступає вже як потенційно здійсненна).

1.2. Перший етап: виділення найбільш важливого в явищах і встановлення незалежності або дещо слабкої залежності досліджуваних явищ від певних факторів (якщо об’єкт А не залежить безпосередньо від фактора Б, то можна відволіктися від останнього як несуттєвого). Другий етап: реалізація можливостей абстрагування. Він полягає у тому, що один об’єкт замінюється іншим, більш простим, котрий виступає «моделлю» першого.

2. Фоpмалізація

2.1. Формалізація (від латинського formatis – що означає складений за формою) – метод пізнання різноманітних об’єктів шляхом відображення їх структури у знаковій формі за допомогою штучних мов . У процесі формалізації всі змістові терміни замінюють символами, а змістові твердження – відповідними їм послідовностями символів або формулами. Здійснюється формалізація шляхом виявлення й перебудови структури теорії, внаслідок чого теорія набуває вигляду ланцюга формул, де кожна наступна логічно випливає з однієї або кількох попередніх.

2.1.1. Приклад: мовами математики, хімії, програмування можна описати майже всі процеси.

3. Порівняння

3.1. Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою встановлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, що може бути властивим двом чи декільком об’єктам дослідження

3.1.1. Приклад порівняння: Дано дві книги, Можна порівняти їх жанри, кількість сторінок, авторів, фактуру обкладинки

3.2. Умови

3.2.1. Порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об’єктивна спільність; - порівняння повинно здійснюватись за найбільш важливими, суттєвими (у плані конкретного завдання) ознаками. Порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення.

4. Аналіз

4.1. Аналіз (від грецького analysis – розкладання) – метод пізнання, який дозволяє розчленовувати предмети дослідження на складові частини (звичайні елементи об’єкта або його властивості і відношення).

4.1.1. Прямий або емпіричний (застосовуються для виділення окремих частин об’єкта, знаходження його властивостей, найпростіших вимірювань); - зворотний або елементарно-теоретичний (базується на деяких теоретичних міркуваннях причинно-наслідкового зв’язку різних явищ або дії якої-небудь закономірності; при цьому виділяються і з’єднуються явища, які можна вважати суттєвими, а другорядними знехтувати); - структурно-генетичний (вимагає виділення в складному явищі таких елементів, котрі чинять вирішальний вплив на всі інші сторони об’єкта).

4.1.2. Приклад: Яблуко-воно яке? -Смачне -Кругле -Зелене -Мянке

5. Синтез

5.1. Синтез (від грецького syntesis – об’єднання), на противагу аналізу, дає можливість з’єднувати окремі частини чи сторони об’єкта в єдине ціле.

5.1.1. Приклад: Хімічна реакція яка з двох елементів робить третій з усіма його власивостями

6. Систематизація

6.1. истематиза́ція — процес зведення розрізнених знань про предмети (явища) об'єктивної дійсності в єдину наукову систему, встановлення їхньої єдності. С. є відображенням матеріальної єдності світу і ґрунтується на вивченні суттєвих зв'язків, які об'єднують ці предмети (явища). Вона спирається на класифікацію, аналіз і синтез істотних властивостей певної об'єктивної системи. Здійснюється у формі відповідних логічних систем — теорії, гіпотези тощо.

6.1.1. Приклад: Всі червоні кульки на ліво Всі зелені кульки направо Інші кольори не чіпати

7. Ранжирування

7.1. Розміщення об'єктів по поpядку в залежності від ступеня пpояву певної ознаки;

7.1.1. Найгарячіший напій зверху Найхолодніший знизу

8. Висновки

8.1. Дедукція

8.1.1. Узагальнення

8.1.2. Дедукція (від латинського deductio – виведення) – це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини. Дедуктивним у широкому розумінні вважається будь-який вивід взагалі, у більш специфічному і найбільш поширеному розумінні – доведення або виведення твердження (наслідку) з одного або декількох інших тверджень (посилань) на основі законів логіки, що мають достовірний характер. У випадку дедуктивного висновку наслідок міститься у посиланнях приховано, тому вони повинні бути одержані з них на основі застосування методів логічного аналізу.

8.1.2.1. Приклад: Всім багатовідомий Шерлок Холмс та його методи

8.2. Індукція

8.2.1. Індукція (від латинського induсtio – наведення) являє собою умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому. Як метод дослідження індукцію – це процес дослідного вивчення явищ, під час якого здійснюється перехід від окремих фактів до загальних положень, окремі факти неначе виводять до загального положення.

8.2.1.1. Приклад: Арбуз смачнний Всі арбузи смачні

9. Класифікація

9.1. Класифіка́ція (фр. , англ. classification походить від лат. classis — клас і facio — роблю) — система розподілення об'єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак

9.1.1. Приклад: Группи в університеті классифікуються за напрямом навчання

10. Аналогія

10.1. Анало́гія — (грец. αναλογια — відповідність) — подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями

10.1.1. Приклад: Людина плаває на воді аналогічно як дерево