КРАВЧИНЯ МАРУСЯ

Була хатка в долині.

У малій тій хатині

Жила мати старенька,

З нею доня маленька.

Каже мамі Маруся:

- Шити, мамо, навчуся.

Шити, ще й вишивати -

На хлібець заробляти.

Вчилась доня пильненько,

Вміє шити гарненько.

- Пустіть мене в світ, мати,

В людей праці шукати. -

Іде доня, мандрує,

Рак напроти правцює.

Привітавсь: - Слава Богу!

Куди йдеш ти в дорогу? -

- Іду в світ людям шити,

Щоб на хліб заробити! -

- А я ножички маю,

Що захочеш, покраю. -

Ідуть, праці шукають,

Їжачка зустрічають:

Привітавсь: - Слава Богу!

Куди йдете в дорогу? -

- Йдемо в світ людям шити,

Щоб на хліб заробити! -

- І я піду в світ з вами.

Маю свитку з голками.

Ідуть, праці шукають,

Котика зустрічають.

Привітавсь: - Слава Богу!

Куди йдете в дорогу? -

- Йдемо в світ людям шити,

Щоб на хліб заробити! -

- Я пряду і мотаю,

Для вас пряжі придбаю! -

Ідуть, праці шукають,

Павучка зустрічають:

Привітавсь: - Слава Богу!

Куди йдете в дорогу? -

- Йдемо в світ людям шити,

Щоб на хліб заробити! -

- А я буду вам ткати

Полотенце на лати. -

Ідуть, далі мандрують,

Бором, лісом прямують.

Бігли попри тернину,

Подерли одежину.

Ну, нічого робити,

Нову треба пошити.

На пеньки посідали,

Тяжку працю почали.

Котик пряв і мотав,

Полотно павук ткав.

А рак одяг кроїв,

Ні разу не схибив.

Їжак голки давав,

Раз у раз насиляв.

А Марусечка шила,

Вділ голівку схилила.

І так за одну днину

Мали всі одежину.

Панич рак-неборак

Жупанець мав, як мак.

Їжачок-сірячок

Із тонких ниточок,

А павук виткав сам

Собі хрест на жупан.

Котик вибрав кожушок,

Щоб не змерз і не змок.

На Марусечці убори

Шиті в народні узори:

Передок й рукави,

Жупан гарний новий

І чудова спідничка,

Під коралями стрічка,

На голівці вінок -

Хоч іди у танок.

Ідуть далі, мандрують,

Аж зозульку десь чують.

Бором - лісом літає,

По доріжках питає:

- Чи знайдеться кравчиня,

Щоби одяг пошила,

Гарний одяг весільний

Для самої князівни? -

Наші кравчики чують

Та чимскорше мандрують

Аж до Києва міста.

Там церков є аж двіста,

Дніпро плине в долині

Під береги зелені.

А на горі палата

Князева пребагата,

Споглядає в долину

На цілу Україну.

Йде Маруся під гору

Аж до княжого двору.

У дворі повно гуку

І гамору, й стуку.

Варять, печуть без упину

На весільну гостину.

Слуги ходять усюди -

Бачать: йдуть якісь люди.

Межи ними дівчина

Гарно-пишно вдягнена.

І князівна виходить,

Наче сонечко сходить.

Та й Марусі питає,

Чого вона бажає.

А Маруся їй каже:

- На запрошення княже

Йду пошити князівні

Красні шати весільні.

Тут помічники мої,

Всі до праці готові.

Князівна відповіла:

- Ший, дівчинонько мила.

Лиш не знаю, чи встигнеш,

Чи до ранку пошиєш! -

- Встигну, встигну напевно,

Милостива князівно! -

І всі повні охоти

Узялись до роботи:

Котик пряв і мотав,

Павук узорами ткав,

Їжачок у голки

Всиляв срібні нитки,

А Марусенька шила,

Мережила, робила.

Так шили без устанку

Цілу нічку до ранку.

Вийшло сонце на гору:

Йде Маруся до двору.

Помічники за нею

Несуть пишну кирею.

Стали перед ворота -

Сяє сукня, як злота.

Отворив князь віконце,

Бачить одяг як сонце.

Мережки в нім біліли,

Вишивки мерехтіли.

Сіяв жупан нашитий

В перли і самоцвіти.

А князівна зраділа,

Зараз сукню наділа.

А всі ахнули з дива:

- Яка ж вона вродлива,

Яка вона прекрасна,

Наче зіронька ясна! -

І князівна зраділа,

Ще й жупан наділа.

Плеще в ручки пещені

І дякує дівчині.

Дала кравчикам дари

Червінці і таляри,

На весілля просила,

Пампушками гостила.

Взяли кравчики плату -

Нагороду багату.

І вибрались потому

У дорогу до дому.

Дома плаче матуся:

- Де то моя Маруся? -

Ось стук-стук у віконце -

В ньому личко як сонце.

- Відчиняйте, матусю,

Привітайте Марусю! -

Входить доня у хату,

Несе грошей багато.

Несе дари в торбинці -

Для матусі гостинці.

Потім жили щасливо,

Ґаздували на диво.

Доня хату поклала

І худібки придбала,

І машину купила -

І співала і шила...

Марія Підгірянка