1. Елементи композиції
1.1. Експозиція
1.1.1. опис будинку міс Поллі Гаррінґгон червневого ранку, коли має приїхати Полліанна
1.2. Зав'язка
1.2.1. лист Байта про те, що Полліанна відіслана до тітки
1.3. Розвиток дії
1.3.1. знайомство Полліанни з тітонькою Поллі; нові звичаї в будинку після приїзду дівчинки; знайомство та дружба Полліанни з мешканцями Белдінґсвіла; «гра в радість». Кульмінація — автомобільна аварія, після якої Полліанна стає нерухомою; випадково почутий діагноз про те, що хвороба невиліковна; прихід лікаря Чілтона, який подарував Полліанні надію на одужання
1.4. Розв'язка
1.4.1. Полліанна пише листа своїй тітоньці про нові зроблені кроки до одужання (щодня збільшуючи їх на два)
1.4.1.1. ЛИСТ ВІД ПОЛІАННИ Любі тітонько Полі і дядечку Том! Я можу-можу-можу ходити! Сьогодні я сама пройшла від ліжка до вікна! А це шість кроків! Боже, як це чудово – знову стати на ноги! Усі лікарі стояли довкола і всміхалися, а сестри поруч плакали... Пані з сусідньої палати, яка пішла минулого тижня, теж заглядала в двері. І ще одну пані запросили: вона має стати на ноги за місяць. Вона лежала на ліжку моєї медсестри і плескала в долоні. Навіть Чорна Тіллі, що миє підлогу, зазирала з ґанку і тільки шепотіла «крихітко моя», бо більше не могла сказати через сльози. Не знаю, чому вони всі плакали. Мені кортіло співати, кричати, верещати! О-о-о! Подумайте тільки: я можу ходити! Ходити! Ходити! Дарма що на це пішло майже десять місяців, але я не пропустила вашого весілля. Ой, тітонько Полі, яка ви молодець, що приїхали до мене і взяли шлюб біля мого ліжка. Ви завжди дбаєте про найрадісніші речі. Кажуть, що невдовзі я поїду додому. Шкода, що я не можу дійти туди пішки. Ій-їй! Більш ніколи не буду їздити. Найпрекрасніше у світі – просто ходити. Ой, я така рада! Я радію всьому. А найбільше – тому, що деякий час я не могла ходити Інакше б я ніколи не дізналася, яке це щастя – мати здорові ноги. Завтра я пройду вісім кроків. Поцілуйте усіх за мене. Поліанна
2. Герої, що оточували Поліанну
2.1. Мама
2.1.1. Дженні. Мама Полліанни. В двадцять років закохалася в молодого священника, відмовившись від шлюбу з старшим і грошовитішим чоловіком. Батьки відмовилися від неї. Останній лист рідним вона написала, коли народилася остання дитина, яку вона назвала на честь своїх сестер Полі та Анни. Через декілька років Дженні померла.
2.2. Батько
2.2.1. Джон Вітьєр. Батько Полліанни. Пастир маленької місіонерської церкви. Кохав свою дружину. Після її смерті навчив доньку грати в «гру в радість».
2.3. Тітка Поллі
2.3.1. Міс Полі Гаррінґтон. Сорокарічна жінка. Самотня – всі її рідні померли. Належить до найзаможніших людей у містечку. Строга жінка із суворим обличчям. Ніколи не усміхалася. Називає себе «порядною жінкою». Має дуже розвинуте почуття обов’язку та сильну вдачу. Говорить всім, що любить самотність і тишу. Була наймолодшою дочкою в родині Гаррінґтонів. Їй було 15 років, коли сестра Дженні поїхала з чоловіком на Захід. В молодості була вродливою дівчиною. Після того, як посварилася із коханим стала дуже суворою і стриманою.Полліанна визначила тітці роль «янгола милосердя та захисника знедолених».
2.4. Ненсі
2.4.1. Служниця Ненсі. Кухарка в домі міс Поллі, служить лише 2 місяці.Її мама – вдова. Дівчина має двох маленьких сестричок та братика. (Алджернон, Флорабел, Естел). Пішла працювати , тому що мама занедужала. Родина жила у місцині Корнер за шість миль від міста Белдінґсвіль (штат Вермонт). Виконує всю домашню роботу , крім прання та прасування великих речей. Не любить власного імені. В домі міс Поллі почала першою грати в гру Полліанни. Щиро полюбила дівчинку. Середа та субота для неї стали святковими днями календаря: в ці дні вона вчила Полліанну готувати.
2.5. Том
2.5.1. Садівник в маєтку міс Поллі. Старий чоловік, який багато років служить родині Гарінґтонів. Відданий слуга, який любить господарів.
2.6. Тімоті
2.6.1. Син Тома, водій. Добрий і симпатичний юнак.
2.7. Місіс Сноу
2.7.1. Жінка сорока років, яка хворіє останні 15 років. Уїдлива, непередбачувана. Призвичаїлася хотіти того, чого нема. По четвергах міс Поллі їй щось передавала. При першій зустрічі з Полліанною називає її «міс Нахабство», потім «дивовижним дівчам», «винятковою дитиною». Хоче її роздивитися, для цього наказує підняти штори на вікнах. Під час других відвідин Полліанна розповіла жінці про свою гру. Вперше заплакала після спілкування з дівчинкою. Потоваришувала з Полліанною після третьої зустрічі. Почала грати в гру.
2.8. Джон Пендлтон
2.8.1. Найбагатша людина у місті. Не тратить грошей. Ні з ким не розмовляє, мовчить роками. Живе сам у величезному будинку на Пендлтонському пагорбі. Відмовляється від послуг куховарки , тому щодня тричі на день ходить їсти до готелю. Чоловік, вбраний у довгий чорний сурдут та шовковий циліндр. Кілька разів подорожував світом по кілька тижнів, бував у Єгипті, Азії. Після мандрівок пише книжки. Любить тварин. Полліанна йому співчувала, тому що він ходив завжди сам. Через це вона почала до нього вітатися. Під час третьої зустрічі він спитав її, хто вона така. Незнайомець аж поперхнувся від несподіванки, коли вона одного разу сказала, що він є кращим , ніж здається на перший погляд. Після цього він першим почав заговорювати до дівчинки. Коли він зламав на прогулянці ногу, Полліанна викликала лікаря, підтримувала його. Під час відвідин дівчинка розповіла йому, хто вона і побачила в його очах глибоку тугу. Запропонував Полліанні частіше його відвідувати. Показав свою колекцію, яку збирав подорожуючи. Ненсі робить припущення, що він був закоханий у тітку Поллі.
2.9. Томас Чилтон
2.9.1. Лікар. Самотній. Жив у двокімнатному офісі у пансіонаті. Дуже любить свій фах. Чоловік з чисто виголеним обличчям і добрими очима. Про Полліанну говорить: «Я виписував би її – і продавав би в аптеці, як виписую пігулки», «Якщо таких як вона розведеться багато, ми можемо лишитися без роботи». «Ви сповнені найбільшої радості. Ви – допомагаєте». Лікар має таємницю: він кохає міс Поллі, але не спілкується з нею через сварку, яка відбулася п’ятнадцять років тому. Міс Поллі тоді «заявила йому, що якщо іще хоч раз він отримає запрошення відвідати садибу Гаррінґтонів, це означатиме, що вона його пробачила і побереться з ним». Лікар через свою гордість та професійну етику не може без запрошення прийти до тітки Поллі. Томас Чилтон вважає, що є дев’ять шансів із десяти, що Полліанна ходитиме. Залучає свого знайомого лікаря до лікування Полліанни. Одружується з міс Поллі.
2.10. Джиммі Бін
2.10.1. Безпритульний десятирічний хлопчик, якого зустріла Полліанна. Сидів край дороги. Минулого року жив у сиротинці, з якого втік. Відтоді, як у нього помер тато, він нікого з рідних не має. Зацікавив дівчинку тому, що вона мріяла мати друзів – однолітків. Шукає роботу за харчі і дах над головою. Ночує у притулку. Завдяки Полліанні отримує родину в особі Джона Пендлтона. Джиммі готовий заради Полліанни «піти по розпеченому вугіллю».