1. Фази: 1.Прогнозування майбутнього 2.Розробка стратегічного плану 3.План управління + Ресурсне забезпечення 4.Оцінювання та коригування
2. Потенційні зацікавлені учасники: 1. Міністерство освіти: Центр Королеви Ранії; Управління інформаційних технологій; Управління планування; Управління перекваліфікації, кваліфікації та контролю; Управління навчальних програм та підручників; Управління тестування та екзаменування; 2. Інші зацікавлені учасники Йорданська освiтня iнiцiатива (Jordan Education Initiative); Нацiональний центр розвитку людських ресурсiв (National Center for Human Resources Development); Мiнiстерство iнформацiї та комунiкацiй.
3. Реалізація моделі
4. Сім компонентів трансформації системи освіти: - лідерство, - освітня політика, - навчальні програми та система оцінювання, - професійний розвиток, - ІКТ, - дослідження та оцінювання, - ресурсне забезпечення.
5. Бачення: Йорданія має конкурентоздатні системи розвитку людських ресурсів, які забезпечують умови для реалізації безперервного навчання всього населення у відповідності до освітніх потреб та запитів. Це дає змогу відповідати вимогам стійкого економічного розвитку та стимулювати його за допомогою освіченого населення та кваліфікованої робочої сили.
6. Довгостроковий план: П’ятнадцятирічний план розвитку системи освіти Йорданії від фаз отримання знань (2011-2015 р.р.) та їх поглиблення (2016-2020 р.р.) до фази створення знань (2021-2025 р.р.). Базова освіта - Здобуття знань - Поглиблення знань - Створення знань
7. Розроблені стратегії переходу: Стратегія 1: Запровадження педагогіки змішаного навчання Стратегія 2: Запровадження управління на рівні школи Стратегія 3: Оцінювання навичок для економіки знань Стратегія 4: Упровадження програми «Провідна школа»
8. Рекомендації щодо плану управлінської діяльності. Для кожної стратегії та дії - організаційний підрозділ чи партнер, який би відповідав за їх впровадження. Створення нової структури для реалізації плану. Структура управління: організаційний комітет та матрична структура. За реалізацію ІКТ-плану та стратегій розвитку ІКТ відповідає команда лідерів з усіх задіяних організацій-партнерів. Вони утворюють Керуючий комітет. Створення Офісу управління програмою при Міністерстві освіти Забезпечення прозорості діяльності (до комітету увійшли члени зовнішніх інституцій, які не мають права голосу). Представники комітету повинні періодично проводити зустрічі – щонайменше раз у квартал, а в перший рік проекту щомісяця – для моніторингу прогресу кожної стратегії та дії. Керуючий комітет відповідальний за ресурси, необхідні для реалізації плану. Голова звітує безпосередньо перед Генеральним секретарем та Міністерством освіти, а також надає їм інформацію про розподіл ресурсів і прогрес у досягненні цілей. Кожна із стратегій чи дій вимагає спеціальних знань, що здебільшого не знаходяться у межах компетенції одного підрозділу. Створення команди з представників різних управлінь для роботи над конкретними стратегіями та діями. Над кожною дією можуть працювати й інші агенції, проте за членство та керівництво в цих командах відповідальність несе Керуючий комітет разом із відповідними директорами.
9. План аналітичного оцінювання: • Бачення майбутнього системи освіти • Поточний стан • Очікувані зміни • Довгострокова дорожня карта • План на п’ять років • Роль ІКТ • ІКТ-стратегії та дії • Цілі, які можна виміряти • Структура управління • Необхідні ресурси і бюджет • План моніторингу та оцінювання, графіки його проведення
10. Інструментарій. Пропозиції за темами: 1. Лідерство: Управління школою та організація навчального процесу: - рішення стосовно розпорядку шкільного дня, розкладу навчальних занять, зустрічей, методів навчання, оцінювання та моніторингу прийматимуться вчителями та учнями; - створення відповідної інфраструктури в країні, надання кожному сектору можливість застосовувати технології , співпрацювати між собою та використо-вувати ІКТ; - Навчальний процес повинен бути орієнтований на дистанційне навчання; - Надалі може не бути класів, оскільки стіл з ПК імітуватиме клас, зникне необхідність у друкованих книжках.
11. Процес розробки освітньої політики: 1.Прогнозування майбутнього 2.Розробка стратегічного плану 3.План управління + Ресурсне забезпечення 4.Оцінювання та коригування
12. Інструментарій. Пропозиції за темами: 2.Навчальні програми та система оцінювання: - навчальна програма буде спрямована на результат; - вчителі зможуть обирати необхідні ресурси; - збагачене технологіями навчальне середовище забезпечуватиме учнів різними навчальними матеріалами, враховуючи їхні потреби та освітні запити. - у навчанні впродовж життя важливо зосередитись на соціальних навичках; - навчальні досягнення учнів вимірюватимуться за допомогою об’єктивної системи оцінювання в реальних життєвих ситуаціях, базуючись на реальних та значущих для учнів результатах; - оцінювання учнів буде відбуватися часто, до того ж впроваджуватиметься практика самооцінювання. - онлайн-методи оцінювання, сконцентровані на критеріальному принципі, а також на оцінюванні учнівських портфоліо, на відміну від популярних нині оціночних балів та залежного від «олівця та паперу» методу проведення іспитів.
13. Інструментарій. Пропозиції за темами: 3. Професійний розвиток, викладання та навчання: Учителі повинні бути: - хорошими менеджерами проектів та вміти якісно оцінювати проекти учнів; - мати навички самонавчання, вміти фасилітувати освітню діяльність учнів, - володіти комунікативними, моніторинговими навичками та здатністю до оцінювання; - компетентними в психології, принципах самонавчання, управління класом та його оцінювання. Вони можуть навчатися в різноманітних професійних спільнотах або самостійно, використовуючи сучасні веб-технології. Роль учителів зміниться й Вчителі надаватимуть дистанційну підтримку учням, працюючи за своїм ПК для перевірки, коректування та забезпечення успішної реалізації учнями навчальних проектів. Роль учнів зміниться, вона полягатиме в самостійному пошуку необхідних ресурсів. Батьки та суспільство будуть підтримувати учнів, надаючи в користування кожному персональний комп’ютер.
14. Цілі плану моніторингу та оцінювання: 1) моніторинг реалізації стратегій, 2) аналітичне оцінювання їхніх впливів. Методи досягнення: 1) моніторинг ключових подій із використанням даних Міністерства освіти, зокрема даних, зібраних електронною «Системою підтримки управління освітою»; 2) проведення дослідження педагогічних практик учителів та використання ІКТ; 3) оцінювання навчальних досягнень учнів. У першому випадку зазначені успіхи та досягнення порівнювалися із запланованими. Це були дані щодо роботи вчителів, закупівлі та використання комп’ютерів тощо. Другий метод використовувався для проведення щорічного опитування директорів, учителів та учнів, обраних випадковою або представницькою вибіркою для визначення прогресу. Такі заходи повинні проводитися щороку для визначення прогресу в досягненні поставлених цілей. В рамках третього методу всі учні чи вибіркова фокус-група щорічно проходять онлайн-оцінювання для вимірювання результатів навчальних досягнень. Цей інструмент, рекомендований у стратегії та розроблений один раз, можна використовувати щорічно.
