Соціологія

1. Політична соціологія

1.1. Науковий статус, об’єкт і предмет соціології політики

1.1.1. Політична соціологія

1.1.2. Політика

1.1.3. Соціологія політики

1.1.4. Предмет соціології

1.1.5. Специфіка соціології політики

1.2. Історія становлення та сучасні дослідницькі перспективи соціології політики

1.2.1. М. Вебер

1.2.2. К. Маркс

1.2.3. В. Парето

1.2.4. Г. Моска

1.2.5. Р. Міхельс

1.2.6. А. Бентлі

1.2.7. Д. Трумен

1.2.8. Г. Лассвелл

1.2.9. А. Гоулман

1.2.10. С. Ліпсет

1.2.11. Т. Парсонс

1.2.12. Р. Мертон

1.2.13. Р. Блан

1.2.14. Р. Міллса

1.2.15. В. Ростоу

1.2.16. Д. Лернер

1.2.17. Основні елементи проблемного поля соціальної політики

1.2.17.1. Аналіз політичного процесу та його матеріальної основи.

1.2.17.2. Соціологічний аналіз механізму влади, її типологія, функціонування; участь індивідів у здійсненні владних функцій.

1.2.17.3. Політична стратифікація

1.3. Владні відносини та соціальна стратифікація: варіативність взаємодії

1.3.1. «три обличчя» влади

1.3.1.1. влада як виробництво рішень

1.3.1.2. влада як визначення порядку денного

1.3.1.3. влада як ментальний контроль

1.3.2. Кеннет Боулдінг

1.3.3. М. Вебер

1.3.4. Джерела політичної влади і соціальної стратифікації

1.3.4.1. поняття клас

1.3.4.2. поняття статусу

1.3.4.3. поняття владних та політичних інститутів

1.3.5. Політичні параметри

1.3.5.1. Ранги державної ієрархії.

1.3.5.2. Партійна належність.

1.3.5.3. Ранг партійної ієрархії.

1.3.5.4. Політична поведінка.

1.3.5.5. Соціологія політичної свідомості й політичної культури.

1.3.6. Три види соціального розшарування

1.3.6.1. – економіко-технологічне розшарування та індустріальні, професійні й комерційні організації, що відображають його;

1.3.6.2. – відмінності статусів та їх вплив на міжособові відносини; це відіграє особливо значущу роль в процесах політичної соціалізації і політичної участі;

1.3.6.3. – інституціональні відмінності та їх вплив на засоби взаємодії індивідів, соціальних спільнот і груп із різноманітними політичними, в тому числі партійними, структурами.

1.3.7. Г. Моска

1.3.8. В. Парето

1.4. Політична стратифікація: крізь призму відносин держави і суспільства

1.4.1. Політичні параметри

1.4.1.1. ранги державної ієрархії

1.4.1.2. партійна приналежність

1.4.1.3. ранг партійної ієрархії

1.4.1.4. політична поведінка

1.4.2. Суб'єкти політики

1.4.3. Політична роль

1.4.4. Характеристика соціально-політичної стратифікації суспільства

1.4.5. Політична еліта

1.4.6. Трикутна та ромбоподібна стратифікація

1.5. Політична поведінка та політична участь

1.5.1. Поведінка

1.5.2. Політична активність

1.5.3. Політична участь

1.5.4. Види участі

1.5.4.1. участь з низькою залученістю.

1.5.4.2. участь з високою залученістю

1.5.5. Політичне включення

1.5.6. Політична поведінка

1.5.7. Політична дія

1.5.7.1. Об'єкт дії

1.5.7.2. Цільова спрямованість

1.5.8. Залежно від мотиваційних характеристик виділяються такі політичні дії:

1.5.8.1. очікування, ціннісні орієнтації, прийняття соціальних ролей, усвідомлення власних інтересів, оцінки ситуації тощо;

1.5.8.2. ціннісно-орієнтовані

1.5.8.3. традиційно-мотивовані

1.5.8.4. ціле-орієнтовані, раціональні

1.5.8.5. афективно-мотивовані

1.5.9. Політичні дії за ступенем активності

1.5.10. Зразкова шкала інтенсивності політичних дій:

1.5.10.1. реакція (позитивна чи негативна) на імпульси, які виходять від політичної системи, від її інститутів або представників, не пов’язана необхідністю власної високої активності;

1.5.10.2. участь у періодичних діях, пов’язаних з делегуванням повноважень (електоральна поведінка);

1.5.10.3. діяльність у політичних та прилеглих до них організаціях;

1.5.10.4. виконання політичних функцій у рамках інститутів, що входять у політичну систему або діють проти неї;

1.5.10.5. пряма дія;

1.5.10.6. активна (в тому числі керівна) діяльність у позаінстітуціональних політичних рухах, спрямованих проти існуючої політичної системи, які домагаються її докорінної перебудови тощо.

1.5.11. Структурні елементи політичної іммобільності

1.5.11.1. виключення з політичних відносин, зумовлене низьким рівнем суспільних відносин;

1.5.11.2. політичне виключення як результат низької ефективності політичної системи, розчарування і байдужість до політичних інститутів;

1.5.11.3. політична апатія як форма неприйняття політичної системи;

1.5.11.4. політичний бойкот як вираження активної ворожості до інститутів політичної системи.

1.5.12. Пітер Блау

1.5.13. Роберт Мертон

1.5.14. Конформна адаптованість

1.5.15. Типи політичної поведінки

1.5.16. Традиційні форми політичної поведінки

1.5.17. Алекс де Токвіль

1.5.18. Роберт Мертон

1.5.19. Габріель Алмонд і Сідней Верба

1.5.20. Класифікація політичних культур

1.5.20.1. «Патріархальна політична культура»

1.5.20.2. «Підданська політична культура»

1.5.20.3. «Активістська політична культура»

1.5.21. Політичний протест

1.5.22. Абсентеїзм

1.6. Електоральні дослідження в соціології політики

1.6.1. Електоральна соціологія

1.6.2. Завдання електоральної соціологія

1.6.3. Предмет електоральної соціології

1.6.4. Об'єкт електоральної соціології

1.6.5. Соціологічна концепція

1.6.6. Соціально-психологічна концепція

1.6.7. Теорія «раціонального вибору»

1.6.8. Теорія «політичного поля»

1.6.9. Соціальний простір

1.6.10. Політичне поле

1.6.11. Докса

2. Cуспільство як соціальна система. Соціальна структура та соціальна стратифікація

2.1. Соціологічний аналіз суспільства як соціальної системи, його внутрішня будова, основні ознаки та історичні типи

2.1.1. Суспільство

2.1.2. Соціальна система

2.1.3. Два виміри – індивідуальний і соціальний.

2.1.4. Ознаки суспыльства

2.1.5. Суспільство як цілісна соціальна система

2.1.6. Історичні типи суспільства

2.1.7. Цивілізаційний підхід

2.1.8. Концепція інформаційного суспільства

2.2. Поняття соціальних спільнот і груп, механізми їх функціонування

2.2.1. Соціальна спільнота

2.2.2. Масова соціальна спільнота

2.2.3. Соціальна група

2.2.4. Риси групи

2.2.5. Первинна та вторинна група

2.2.6. Класифікація груп

2.2.6.1. За кількісним складом

2.2.6.2. За часом існування

2.2.6.3. за об’єднувальним критерієм

2.2.6.4. за рівнем згуртованості та організованості

2.2.6.5. за характером діяльності

2.2.7. Залежно від змісту дій членів групи виділяють такі типи груп:

2.2.7.1. Номінальні групи

2.2.7.2. Типологічні групи

2.2.7.3. Асоціація

2.2.7.4. Організація

2.2.8. Малі соціальні групи

2.2.9. Великі соціальні групи

2.2.10. Соціальний зв’язок

2.2.11. Соціальні відносини

2.2.12. Вертикальний та горизонтальних характер

2.3. Соціальні інститути і соціальні організації як елементи суспільства

2.3.1. Соціальний інститут

2.3.2. Соціальні інститути

2.3.3. Соціальні норми,

2.3.4. Типи соціальних інститутів

2.3.4.1. домашні або сімейні,

2.3.4.2. обрядові чи церемоніальні

2.3.4.3. політичні

2.3.4.4. церковні

2.3.4.5. професійні і промислові

2.3.5. Потреби соціальних інститутів

2.3.5.1. потреба у відтворенні роду

2.3.5.2. потреба у виробництві та розподілі засобів існування

2.3.5.3. потреба в безпеці, соціальній злагоді та порядку

2.3.5.4. потреба в переданні знань і набутих цінностей, соціалізація нових поколінь

2.3.5.5. потреба у вирішенні духовних проблем, переданні духовних цінностей і ритуалів, які підтримують у суспільстві солідарність та злагоду

2.3.6. Інституціоналізації

2.3.7. Механізм соціального контролю

2.3.8. Соціальні санкції

2.3.9. Соціальна організація

2.3.10. Соціальна організація

2.3.11. Адміністративні організації

2.3.12. Громадські організації

2.3.13. Асоціативні організації

2.3.14. Формальні організації

2.3.15. Неформальні організації

2.4. Соціальні зміни та соціальні процеси

2.4.1. Соціальні зміни

2.4.2. Макросоціологічні теорії соціальних змін

2.4.2.1. соціокультурні,

2.4.2.2. індустріально-технологічні

2.4.2.3. соціально-економічні.

2.4.3. Соціокультурні теорії

2.4.4. Індустріально-технологічні теорії

2.4.5. Соціально-економічні теорії

2.4.6. Соціології інновації

2.4.7. Інновація

2.4.8. модернізація.

2.4.9. Соціальний процес

2.4.10. Ступінь загальності соціетальних процесів

2.4.11. Поділ процесів за характером

2.4.11.1. еволюційні

2.4.11.2. революційні

2.4.12. Поділ процесів за спрямованістю

2.4.12.1. прогресивними

2.4.12.2. реакційними

2.4.13. Поділ за системами, у яких відбуваються процеси

2.4.13.1. – внутріособистісні

2.4.13.2. процеси у стосунках між двома індивідами

2.4.13.3. процеси у стосунках між індивідом і групою;

2.4.13.4. Процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру

2.4.13.5. Процеси, які змінюють відносини між двома групами (спільнотами)

2.4.13.6. Процеси, які змінюють структуру та організації глобального суспільства

2.5. Соціальна структура і стратифікація суспільства

2.5.1. Соціальна структура

2.5.2. Номінальні параметри структури

2.5.3. Рангові параметри соціальної структури

2.5.4. Соціальна стратифікація

2.5.5. Властивості стратифікації

2.5.5.1. соціальність (позабіологічність) цього явища;

2.5.5.2. традиційність

2.5.5.3. функціональність

2.5.6. Системи стратифікації:

2.5.6.1. Рабство

2.5.6.2. Касти

2.5.6.3. Стани

2.5.6.4. Класи

2.5.7. Клас

2.5.7.1. Вищий

2.5.7.2. Середній

2.5.7.3. Нижчий

2.5.8. Макс Вебер виділив три класоутворювальні критерії:

2.5.8.1. економічний

2.5.8.2. політичний

2.5.8.3. соціальний

2.5.9. У. Уорнер розробив концепцію класів

2.5.10. Соціолог Г. Зіммель уважав, що стабільність ієрархічної структури суспільства залежить від частки і ролі середнього класу.

2.6. Соціальна мобільність і проблеми її вивчення

2.6.1. П. Сорокін, котрий запровадив відповідний термін у науковий обіг.

2.6.2. Теорії соціальної мобільності

2.6.2.1. П. Сорокін

2.6.2.2. Б.Барбер

2.6.2.3. Л.Уорнер

2.6.2.4. Д.Голдтроп

2.6.3. Види соціальної мобільності

2.6.3.1. Горизонтальна

2.6.3.2. Вертикальна

2.6.3.2.1. Індивідуальна

2.6.3.2.2. Колективна

2.6.4. Внутрішньогенераційна мобільність (інтрагенераційна)

2.6.5. Міжгенераційна мобільність (інтергенераційна)

2.6.6. Швидкість мобільності

2.6.7. Інтенсивність мобільності

2.6.8. Сукупний індекс мобільності

2.7. Соціологічна концепція «середнього класу»

2.7.1. Середній клас

2.7.2. Функції середнього класу:

2.7.2.1. вихователь і постачальник висококваліфікованої робочої сили;

2.7.2.2. основний платник податків;

2.7.2.3. внутрішній інвестор економіки, економічний донор;

2.7.2.4. носій демократизації суспільства;

2.7.2.5. стабілізатор суспільства, гарант його політичної міцності, «буфер» між крайнощами в соціальній піраміді – вищими та нижчими верствами.

2.7.3. Арістотель про "середній клас"

2.7.4. М.Тетчер про"суспільство двох третин"

2.7.5. Основні критерії (показники) середнього класу:

2.7.5.1. – рівень економічного прибутку, що дає змогу використовувати високотехнологічні предмети побуту та послуги й забезпечити певний достатній рівень життя;

2.7.5.2. – характерні складові соціального капіталу: наявність освіти та кваліфікації, що підвищують вартість робочої сили їх носія, загальний рівень культури, що надає можливість виконувати висококваліфіковану працю та мати відповідний соціально- професійний статус;

2.7.5.3. – економічна поведінка з орієнтацією на ринкову форму господарювання, економічну свободу, самостійність і незалежність;

2.7.5.4. – соціально-психологічна спрямованість на сімейний добробут, індивідуальний усебічний розвиток особи;

2.7.5.5. – престиж трудової діяльності, кола спілкування, способу життя, наявність широких соціальних зв’язків, контактів, соціальних взаємодій.

2.7.6. Мерітократія

2.7.6.1. відсутність спадкового капіталу як первинного;

2.7.6.2. неабиякі власні зусилля для досягнення високих статусних позицій і життєвого успіху – елітна освіта, видатні особисті риси, висока працездатність.

2.7.7. Середній клас в Україні

2.7.7.1. – Україна переживає початкову стадію формування середнього класу, що перебуває лише в зародку;

2.7.7.2. – формування середнього класу в Україні відбувалося переважно не шляхом домінування особистісних духовних рис, (професіоналізму, освіченості, працелюбства, вольових устремлінь і власних здобутків), а внаслідок «уміло» проведеної приватизації, доступу до бюрократичних інституцій, що здійснювали роздержавлення тощо;

2.7.7.3. – для України характерне зведення всієї багатоманітності критеріїв визначення середнього класу до єдиного – економічного. Звідси – наявна ситуація паралельного існування ніби двох середніх класів: один – середній за прибутками, але із сумнівними життєвими та моральними цінностями; другий – загалом відповідає західним критеріям, окрім економічних;

2.7.7.4. – наявна проблема кількісних параметрів середнього класу. За деякими оцінками, він становить 15 % від усього населення, тому не здатний виконувати роль стабілізатора суспільства, гаранта політичної стабільності;

2.7.7.5. – подальший розвиток середнього класу в Україні пов’язаний з успішними економічними реформами, а також із поверненням у коло середнього класу численної інтелігенції, що і становить осердя останнього в західних країнах.

2.7.7.6. – подальший розвиток середнього класу в Україні пов’язаний з успішними економічними реформами, а також із поверненням у коло середнього класу численної інтелігенції, що і становить осердя останнього в західних країнах.

2.8. Соціальні статуси та соціальні ролі.

2.8.1. Статус

2.8.1.1. Статус аскриптивний

2.8.1.2. Статус здобутий

2.8.1.3. Статус вроджений

2.8.2. Статус соціальний

2.8.3. Статусний набір

2.8.4. Генеральні статуси

2.8.5. Основний статус

2.8.6. Неосновний статус

2.8.7. Особистий статус

2.8.8. Головний статус

2.8.9. Соціальна позиція

2.8.10. Соціальний престиж

2.8.11. Престижність позиції

2.8.12. Рольовий набір

2.8.13. Соціальна роль

2.8.14. Очікування людей (експектація)

2.8.15. Конфлікти

2.8.15.1. Міжособистісний рольовий конфлікт

2.8.15.2. Внутрішньоособистісний рольовий конфлікт

3. Ґендерна соціологія

3.1. Фемінізм: сутність, етапи, напрями

3.1.1. Мета

3.1.1.1. Повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя

3.1.2. Представники

3.1.2.1. Олімпія де Гуж

3.1.2.2. Мері Волстонкрафт

3.1.2.3. Олександра Коллонтай

3.1.2.4. Симони де Бовуар

3.1.3. Напрями фемінізму середині XIX ст.

3.1.3.1. Суфражизм

3.1.3.2. Гуманістичний

3.1.3.3. Марксистський

3.1.4. Неофемінізм

3.1.4.1. Ідеї

3.1.4.1.1. -боротьба за рівні можливості

3.1.4.1.2. - виклик патріархальній культурі з метою ревізувати всі можливості соціальної реальності, всі сфери буття

3.1.4.1.3. - прагнення того, щоб у збалансованій культурі жіночі соціальні ролі, набули цінності та значущості для суспільства.

3.1.4.2. Напрями

3.1.4.2.1. Ліберальний (Бетті Фріден)

3.1.4.2.2. Радикальний (Мері Дейл)

3.1.4.2.3. Марксистський (соціалістичний)

3.1.5. Напрями розвитку сучасної ґендерної політика

3.1.5.1. - рівноправність у зайнятості та навчанні

3.1.5.2. - сервісний контроль за дітьми

3.1.5.3. - контроль за народжуваністю, методами контрацепції та штучного переривання вагітності

3.1.5.4. - юридична та фінансова незалежність жінок

3.1.5.5. - протидія сексуальному гнобленню та чоловічому насильству

3.2. Проблема ґендерних відмінностей у світовій соціології.

3.2.1. Соціобіологічна парадигма

3.2.1.1. 'Представники: Е. Вілсон, Д. Бараш

3.2.1.2. Суть: біолого-анатомічні відмінності зумовлюють протилежні соціальні статуси й ролі чоловіків та жінок, що виявляється у відповідних формах поведінки.

3.2.2. Структурний функціоналізм

3.2.2.1. Представник: Т. Парсонс

3.2.2.2. Суть: розподіл статевих ролей, які водночас підтримують одна одну

3.2.3. Марксистська та неомарксистська концепції

3.2.3.1. Представник: Ф. Енгельс

3.2.3.2. Суть: стосунки між чоловіками та жінками мають історичний характер

3.2.4. Теорія конфлікту

3.2.4.1. Представник: Р.Коллінз

3.2.4.2. Суть: статева нерівність зумовлена конфліктом між чоловіками (панівна група) та жінками (залежна група)

3.2.5. Символічний інтеракціонізм

3.2.5.1. Суть: ґендерні ролі є продуктом цивілізації та формуються у процесі взаємодії людей, а статеві статуси та ролі є наслідком постійного внутрішнього діалогу людини з узагальненим представником іншої статі.

3.3. Основні положення ґендерної соціології

3.3.1. ґендерна соціалізація

3.3.1.1. Первинна

3.3.2. гендерна ідентичність

3.3.2.1. Способи формування

3.3.2.1.1. - позасвідоме наслідування дитиною

3.3.2.1.2. - спілкування з друзями

3.3.2.1.3. - під впливом навчання і заохочення поведінки дорослими

3.3.3. Ґендерні стереотипи

3.3.3.1. Представники:

3.3.3.1.1. Мак Кі

3.3.3.1.2. Шерріфс

3.3.4. Насильство щодо жінок

3.3.4.1. Рівні насильства (сім'я та суспільство)

3.4. Сутність, основні категорії ґендерної соціології

3.4.1. Представники

3.4.1.1. Роберт Столлер

3.4.1.2. Сандра Бем

3.4.1.3. Сільвія Волбі

3.4.2. Ґендерний підхід

3.4.3. Ґендерна соціологія

3.4.4. Ґендерна симетрія

3.4.5. Категоріальний апарат

3.4.5.1. ґендер

3.4.5.2. стать

3.4.5.3. маскулінність

3.4.5.4. фемінність

3.4.5.5. андрогінність

3.4.5.6. сексизм

4. Методика і техніка соціологічних досліджень

4.1. Соціологічні дослідження як напрям соціологічного знання. Класифікація соціологічних досліджень.

4.1.1. Перепис населення

4.1.2. Конкретні соціологічні дослідження дозволяють:

4.1.2.1. – отримати відображення реального стану соціальних явищ і процесів у суспільстві, зняти «знімок стану»;

4.1.2.2. – виявити наявні суперечності і тенденції розвитку соціальних відносин;

4.1.2.3. – дати прогноз соціальних ситуацій;

4.1.2.4. – визначити оптимальні шляхи впливу на тенденції суспільного розвитку та вирішення суперечностей;

4.1.2.5. – у тому, що вивчення соціальних процесів здійснюється через аналіз людської діяльності (або її результатів);

4.1.2.6. – здійснювати дієвий контроль за станом справ у різних сферах суспільного життя, здійснювати зворотний зв’язок.

4.1.3. Діалектичний метод

4.1.4. Соціологічне дослідження

4.1.5. Особливість соціологічного дослідження:

4.1.5.1. – з гносеологічної точки зору (тобто з точки зору пізнавального процесу) – особливий тип суб’єктно-об’єктивних відносин (людини до людини).

4.1.6. Види дослідження

4.1.6.1. Пілотажне

4.1.6.2. Описове

4.1.6.3. Аналітичне

4.1.7. За головною метою: – фундаментальні – прикладні

4.1.7.1. – збір первинної соціологічної інформації;

4.1.8. Види соціологічного дослідження:

4.1.8.1. За масштабом: – міжнародні; – загально-національні; – регіональні; – галузеві; – локальні.

4.1.8.2. – підготовка дослідження;

4.1.8.3. За частотою проведення: 1) разові 2) повторювальні: – панельні – лонгітюдні – трендові

4.1.8.4. За системою вибору одиниць об’єкта: 1. Монографічні 2. Суцільні 3. Вибіркові

4.2. Програма соціологічного дослідження, її структура та функції.

4.2.1. Етапи соціологічного дослідження:

4.2.1.1. – підготовка до обробки матеріалів дослідження і обробка на ЕОМ;

4.2.1.2. – аналіз інформації, підготовка звіту за підсумками соціологічного дослідження, висновки і рекомендації.

4.2.2. Програма соціологічного дослідження

4.2.3. Структура програми соціологічного дослідження:

4.2.3.1. Методологічний розділ (Що?, Для чого робити?): 1. Формування, проблеми, визначення об’єкта, предмета дослідження. 2. Визначення мети і завдань дослідження. 3. Інтерпретація основних понять. 4. Попередній системний аналіз об’єкта. 5. Розробка робочих гіпотез.

4.2.3.2. Процедурний (методичний) розділ (Як?): 1. Стратегічний (принциповий) план. 2. Обґрунтування вибірки. 3. Методи і процедури збору та аналізу первинних даних. 4. Вид підсумкового документа

4.2.4. Вимоги до програми:

4.2.4.1. необхідність;

4.2.4.2. ясність і чіткість її структурних компонентів;

4.2.4.3. логічна послідовність;

4.2.4.4. гнучкість

4.2.5. Об’єкт соціологічного дослідження:

4.2.5.1. те, що містить соціальне протиріччя і породжує проблемну ситуацію;

4.2.5.2. те, на що спрямоване соціологічне дослідження;

4.2.5.3. об’єкт дослідження існує в соціальній реальності незалежно від дослідника

4.3. Гіпотеза в соціологічному дослідженні. Вибірка.

4.3.1. Гіпотеза в соціологічному дослідженні

4.3.1.1. Предмет соціологічного дослідження

4.3.2. Види гіпотез:

4.3.2.1. За змістом: – описові – пояснюючі – прогнозні

4.3.2.2. 2. За рівнем аналізу: – теоретичні – статистичні – емпіричні

4.3.2.3. 3 огляду на завдання дослідження: – основні; – другорядні.

4.3.2.4. За послідовністю виникнення: – первинні – вторинні

4.3.3. Процедури побудови гіпотез

4.3.3.1. Висунення гіпотез

4.3.3.2. Формування гіпотез

4.3.3.3. Перевірка

4.3.4. Етапи розробок гіпотез

4.3.5. Вимоги до гіпотез

4.3.6. Генеральна сукупність

4.3.7. Суцільне обстеження

4.3.8. Вибірковий метод

4.3.9. Вибіркова сукупність

4.3.10. Методи вибірки

4.3.10.1. – Метод механічної вибірки.

4.3.10.2. – Метод гніздовий вибірки.

4.3.10.3. Репрезентативність

4.3.10.4. – Метод серійної вибірки.

4.3.10.5. – Метод основного масиву.

4.3.10.6. – Метод квотної вибірки.

4.3.11. Вибірка

4.3.12. Застосування вибірки

4.3.12.1. Вибірковий метод

4.3.12.2. Вибіркова сукупність

4.3.13. Помилка репрезентативності

4.4. Методи збирання соціологічної інформації.

4.4.1. Кількісні методи

4.4.2. Якісні методи

4.4.3. Соціологічні методи:

4.4.3.1. аналіз документів;

4.4.3.2. опитування;

4.4.3.3. спостереження.

4.4.4. Документ

4.4.5. Метод аналізу документів.

4.4.6. Види документів за засобами закріплення інформації :

4.4.6.1. письмові

4.4.6.2. іконографічні

4.4.6.3. фонетичні

4.4.6.4. мультимедійні

4.4.7. Види аналізу документів

4.4.7.1. неформальний

4.4.7.2. формалізований

4.4.7.3. внутрішній

4.4.7.4. зовнішній

4.4.7.5. контент-аналіз

4.4.8. Категорії аналізу

4.4.9. Метод соціологічного опитування

4.4.9.1. Анкетування

4.4.9.2. Інтерв’ю

4.4.9.3. Експертні опитування

4.4.9.4. Соціометричні опитування

4.4.9.5. Кількісне опитування

4.4.9.6. Польове дослідження

4.4.9.7. Ненав’язливі дослідження

4.4.9.8. Соціологічна анкета

4.4.9.9. Спостереження

4.4.10. Місця проведення та умови організації спостереження

4.4.10.1. Польові

4.4.10.2. Лабораторні

4.4.11. Спостереження за регулярністю проведення

4.5. Ґендерна статистика.

4.5.1. Ґендерна статистика

4.5.2. Процедура прийняття рішень.

4.5.3. Економічне життя.

4.5.4. Освіта.

4.5.5. Стан здоров’я.

4.5.6. Насильство.

4.5.7. Індекс ґендерного розриву

5. Cоціологія освіти та науки

5.1. Статус, предмет і об’єкт соціології освіти.

5.1.1. Освіта як соціокультурний інститут

5.1.2. Депривація

5.1.3. Представники:

5.1.3.1. Еміль Дюркгейм

5.1.3.2. Герберт Спенсер

5.1.3.3. Лестер Уорд

5.1.3.4. Джон Дьюї

5.1.3.5. Макс Вебер

5.1.3.6. Карл Манхейм

5.1.3.7. П’єр Бурдьє

5.1.3.8. Жан-Клод Пассерон

5.1.4. Соціокультурний підхід

5.1.5. Соціокультурний напрям

5.1.6. Об'єкт - сфера освіти

5.2. Освіта як соціальний інститут. Функції освіти в суспільстві.

5.2.1. Система освіти

5.2.2. Процес соціалізації

5.2.3. Калокагатія

5.2.4. Представники:

5.2.4.1. Ян-Амос Коменський

5.2.4.2. Костянтин Ушинський

5.2.4.3. Жан-Жак Руссо

5.2.4.4. Йоган-Генріх Песталоцці

5.2.4.5. Іван Ілліха

5.2.4.6. Джон Скоупс

5.2.5. Функції

5.2.5.1. Соціальна

5.2.5.2. Професіоналізації

5.2.5.3. Взаємодії освіти з соціальною структурою суспільства

5.2.5.4. Виховна

5.2.5.5. Загальноосвітньої підготовки

5.2.5.6. Науково-дослідна

5.2.6. Теорія людського капіталу

5.2.7. Теорія функціоналізму

5.2.8. Теорія соціального конфлікту

5.3. Сфера освіти та її соціологічне вивчення.

5.3.1. Даніел Белл

5.3.2. Еміль Дюркгейм

5.3.3. Маргарет Арчер

5.3.4. Д. Медоуз

5.3.5. Л. Перельман

5.3.6. А. Печчеї

5.4. Поняття, ознаки науки.

5.4.1. Точки зору

5.4.1.1. Культурологічна

5.4.1.2. Логіко-гносеологічна

5.4.1.3. Діяльнісна

5.4.1.4. Практична

5.4.1.5. Інституціональна

5.4.1.6. Інформаційна

5.4.2. Ознаки

5.4.2.1. Мета

5.4.2.2. Прагнення отримати нове, істинне знання

5.4.2.3. Системний характер

5.4.2.4. Об'єкти науки неможливо звести до реальних об'єктів

5.4.2.5. Наука має власну мову і засоби пізнання

5.5. Принципи функціонування науки.

5.5.1. Принцип універсалізму

5.5.2. Принцип комуналізму

5.5.3. Принцип безкорисливості

5.5.4. Принцип організованого скептицизму

5.5.5. Принцип раціоналізму

5.5.6. Принцип емоційної нейтральності

5.6. Теоретичні положення соціології науки.

5.6.1. Витоки

5.6.1.1. Філософія

5.6.1.2. Історія природознавства і техніки

5.6.2. Напрями

5.6.2.1. Ролі науки в духовній культурі

5.6.2.2. Ролі науки в матеріальній культурі

5.6.3. Представники

5.6.3.1. Джон Бернал

5.6.3.2. Т. Куп

5.6.4. Різного роду механізми і процеси

5.6.5. Когнітивна соцологія науки

5.6.6. Підходи для вивчення

5.6.6.1. Інтегральні

5.6.6.2. Комплексні

5.6.7. Завдання

5.6.7.1. Вивчення законів розвитку

5.6.7.2. Функціонування науки як цілісної системи

5.6.8. Підходи в оцінці наукових досягнень

5.6.8.1. Оптимістичний

5.6.8.2. Песимістичний

5.6.9. Предмет

5.6.9.1. Виявлення взаємодії науки і суспільства

5.6.10. Соціальні функції науки

5.6.10.1. - підвищення ефективності всіх видів діяльності соціальних суб’єктів, насамперед у сфері виробництва

5.6.10.2. -прогнозування науково-технічного прогресу і його соціально-економічних наслідків, вияв перспективних проблем, що підлягають розв’язанню

5.6.11. Напрями соціологічного дослідження

5.6.11.1. - вивчення соціальних факторів інтенсифікації наукової діяльності

5.6.11.2. - проблеми формування вченого і наукових колективів

5.6.11.3. - забезпечення розвитку нових наукових напрямів у науці

5.6.11.4. - соціальна структура наукових колективів

5.6.11.5. - шляхи вдосконалення умов і організацій науково-дослідницької праці

5.6.11.6. - соціальний статус наукового працівника і наукових дисциплін

5.6.11.7. - мотивація наукової діяльності

5.6.11.8. - професійна мобільність у науці

5.6.11.9. - критерії оцінки наукової діяльності

5.6.11.10. - співвідношення науки і культури

5.6.12. Обсяг і чисельність національних наукових публікацій

5.6.13. - вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність

5.7. Науково-технічний потенціал.

5.7.1. Показники

5.7.1.1. Чисельність вчених та інженерів

5.7.1.2. Оснащеність дослідних інституів

5.7.1.3. Виробництво наукових приладів

5.7.1.4. Мережа центрів наукової документації

5.7.1.5. Наукова термінологія

5.7.2. Напрями соціології науки

5.7.2.1. Підвищення ролі науки в суспільстві

5.7.2.2. Подолання перепони між наукою та виробництвом

5.7.2.3. Зникання безодні між галузями науковго знання

5.7.3. Аспекти дослідження

5.7.3.1. Етика науки

5.7.3.2. Прогнозування наукових досліджень

5.7.3.3. Методи аналізу соціальних проблем науки

5.7.3.4. Лідерство в науці

6. Соціологія міста та урбаністики

6.1. Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії.

6.1.1. Соціологія міста

6.1.2. Напрями розвитку міст в Україні

6.1.3. Проблеми, які досліджує соціологія міста

6.1.3.1. – визначення ролі міста у суспільному житті;

6.1.3.2. – основні причини появи місті фактори, що впливають на їх розвиток;

6.1.3.3. – соціальна структура населення міст;

6.1.3.4. – соціальна стратифікація міста та соціальна мобільність у ньому;

6.1.3.5. – особливості міського способу життя і міської культури;

6.1.3.6. – соціальна природа урбанізації;

6.1.3.7. – соціальна і культурна роль міст;

6.1.3.8. – соціальні фактори і наслідки міграції населення;

6.1.3.9. – типологія міст та ін.

6.1.4. Категоріальний апарат соціології міста

6.1.5. Місто

6.1.6. Ознаки міста

6.1.6.1. – висока концентрація населення на обмеженій території;

6.1.6.2. – яскраво виражений поділ праці, який проявляється в розмаїтті форм, сфер і напрямків діяльності людей, зайнятих переважно несільськогосподарською діяльністю;

6.1.6.3. – виконання соціальних функцій, що визначають місто як центр політичного, економічного, культурного та духовного життя;

6.1.6.4. – поглиблена соціальна стратифікація, що виявляється в значній соціальній і професійній неоднорідності населення;

6.1.6.5. – розгалужена соціальна інфраструктура;

6.1.6.6. – специфічний спосіб життя та культура поведінки населення.

6.1.7. Функції міста

6.1.7.1. економічна

6.1.7.2. екологічна

6.1.7.3. демографічна

6.1.7.4. соціально-побутова

6.1.7.5. суспільно-політична

6.1.7.6. культурно-виховна

6.1.8. Критерії класифікації міст

6.1.8.1. за величиною

6.1.8.2. за адміністративними функціями

6.1.8.3. за специфічними функціями

6.2. Розвиток міст. Риси сучасного урбанізму.

6.2.1. Риси міста Стародавніх часів

6.2.2. Урбанізація

6.2.3. Агломерація

6.2.4. Мегалополіси

6.2.5. Бідонвілі

6.2.6. Аспекти урбанізації:

6.2.6.1. демографічний

6.2.6.2. економічний

6.2.6.3. суспільний

6.3. Теорії розвитку міст і міського способу життя.

6.3.1. Модель концентричних зон

6.3.2. Модель секторів

6.3.3. Модель багатьох центрів

6.3.4. Модерністський і постмодерністський підходи до розуміння ролі і вигляду сучасних міст

6.3.5. Модернізм

6.3.6. Постмодернізм

6.3.7. Теорії міського способу життя

6.3.8. Напівміська культура

6.4. Урбаністика: історія розвитку в Україні.

6.4.1. Центри міської історії

6.4.2. Український урбаністичний рух

6.4.3. Містобудування

6.4.4. Міське планування

6.4.4.1. Генеральний план

6.4.4.2. Мастер-план

6.4.5. Міський дизайн

6.4.6. Благоустрій

6.4.7. Новий урбанізм

6.4.8. "Міський" спосіб життя та його ознаки

6.4.9. Феномен фланерства

6.4.10. Міський активізм та його форми

6.4.11. Міські студії