1. СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА ЯК УМОВА ПРИСВОЄННЯ ДИТИНОЮ СУСПІЛЬНО - ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ
1.1. Психічний розвиток дитини відбувається в результаті засвоєння і присвоєння нею суспільно-історичного досвіду. По відношенню до дитини з порушеннями розвитку перестають діяти традиційні для кожного вікового етапу способи вирішення виховно-освітніх завдань. Таким чином страждає реалізація її права на успадкування соціального та культурного досвіду людства. Подолання обмежень у цьому праві, корекція, попередження вторинних відхилень у розвитку здійснюються у сфері спеціально організованої, особливим чином побудованої освіти.
1.2. Державна система спеціалізованих дошкільних освітніх установ покликана виконувати такі завдання (функції) :
1.2.1. Забезпечення права дитини з порушеннями у розвитку щодо отримання корекційної допомоги
1.2.2. Захист дитини з порушенням у розвитку від некомпетентного педагогічного впливу
1.2.3. Вироблення вимог, що пред'являються до розробки змісту і методів корекційно-педагогічного впливу
1.2.4. Забезпечення варіативності і різноманітності організаційних форм та корекційно-розвивальних технологій.
1.2.5. Забезпечення матеріально-технічної бази дошкільних освітніх установ з урахуванням структури порушення вихованців
1.2.6. Розробка вимог, що пред'являються до підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів
2. ПРИНЦИПИ КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
2.1. При розробці освітніх програм слід враховувати принципи як загальної, так і корекційної дошкільної педагогіки
2.1.1. Принципи дошкільної педагогіки
2.1.1.1. Єдність виховного та освітнього процесів
2.1.1.2. Науковість змісту навчання
2.1.1.3. Врахування вікових можливостей дитини
2.1.1.4. Доступність матеріалу
2.1.1.5. Повторюваність матеріалу
2.1.1.6. Концентричність матеріалу
2.1.2. Принципи корекційної дошкільної педагогіки
2.1.2.1. Принцип розвивального навчання, що грунтується на положенні про провідну роль навчання в розвитку дитини та формуванні «зони найближчого розвитку»
2.1.2.2. Принцип єдності діагностики та корекції відхилень у розвитку
2.1.2.3. Принцип урахування співвідношення первинного порушення і вторинних відхилень у розвитку дитини
2.1.2.4. Принцип генетичний, що враховує загальні закономірності розвитку стосовно до виховання і навчання дітей з відхиленнями
2.1.2.5. Принцип корекції і компенсації, що вимагає гнучкої відповідності корекційно-педагогічних технологій та індивідуально-диференційованого підходу до характеру порушень у дитини, їх структурі та вираженості
2.1.2.6. Діяльнісний принцип, що визначає підходи до змісту і побудови навчання з урахуванням провідною для кожного вікового періоду діяльності, в якій «визрівають» психологічні новоутворення, що визначають особистісний розвиток дитини
2.1.2.7. Принцип раннього початку корекційно-педагогічного впливу
3. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ ДІТЕЙ
3.1. Комплексний підхід передбачає всебічне дослідження та оцінку особливостей розвитку дитини і охоплює не тільки пізнавальну діяльність, а й поведінку, емоції, а також стан слуху, зору, рухової сфери, неврологічний статус, соматичний стан. У такому обстеженні беруть участь різні фахівці: невропатолог, психіатр, генетик, фізіолог, психолог, дефектолог та ін.
3.1.1. Методи обстеження
3.1.1.1. Клінічні методи - неврологічне обстеження, клініко-генеалогічний аналіз і визначення каріотипу, біохімічні методи тощо.
3.1.1.2. Нейропсихологічне обстеження
3.1.1.3. Психолого-педагогічні методи: вивчення історії розвитку дитини, спостереження, бесіда, психолого-педагогічне обстеження, тести, використання графічних методик, аналіз продуктивної діяльності ( малюнки, вироби , аплікація)
4. СИСТЕМА КОРЕКЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З ВІДХИЛЕННЯМИ В РОЗВИТКУ
4.1. Корекційна підтримка дошкільнят з відхиленнями у розвитку здійснюється в:
4.1.1. Дошкільний дитячий спеціальний заклад компенсуючого типу, призначений для навчання дітей з тими чи іншими відхиленнями у розвитку
4.1.2. Спеціальний заклад комбінованого типу, що має як групи (класи) для дітей з нормальним розвитком, так і групи (класи) компенсуючого виду
4.1.3. Спец.заклад загальнорозвиваючого виду в умовах інтегрованого навчання при обов'язковій корекційної підтримці дитини з відхиленнями у розвитку .
4.1.4. Дошкільнята з відхиленнями у розвитку, що виховуються в домашніх умовах, можуть навчатися в групах короткочасного перебування при установах компенсуючого та комбінованого типу, при дошкільних відділеннях (групах) спеціальних (корекційних) освітніх установ.
4.1.5. Корекційна підтримка дошкільнят з відхиленнями у розвитку здійснюється також: в освітніх закладах для дітей, які потребують психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги в умовах різновікових виховних груп для дітей дошкільного віку в центрах діагностики та консультування, психолого-медико-соціального супроводу, психолого- педагогічної реабілітації та корекції та ін; в оздоровчих освітніх закладах санаторного типу для дітей, які потребують тривалого лікування в умовах груп для дітей дошкільного віку; в установах додаткової освіти: центри додаткової освіти дітей, дитячі оздоровчі центри різного профілю та ін
5. ЗМІСТ І ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ ДОРОСЛИХ З ДІТЬМИ В РІЗНІ ПЕРІОДИ ДИТИНСТВА
5.1. Особистісно орієнтований підхід є основною вимогою до організації взаємодії дорослого з дитиною в ході корекційно-педагогічного процесу і спрямований на забезпечення психологічної захищеності та створення психологічного комфорту кожній дитині. Характер взаємодії дорослого з дитиною повинен відповідати провідним мотивам і потребам віку. При цьому враховується специфічність психічного розвитку, характерна для конкретного виду патології, структура порушення, а також актуальний і потенційний рівні розвитку дитини. Вікова періодизація, розроблена відносно дітей, що нормально розвивається є для дорослого орієнтиром при його взаємодії з дітьми, які мають порушення в розвитку.
5.1.1. Періоди дитинства
5.1.1.1. Немовлячий період. Дорослий спрямовує свої зусилля на задоволення потреби дитини в рухах, емоційному спілкуванні, в предметній новизні; на забезпечення розвитку функцій руки і сенсорно-рухової оординації в процесі маніпулювання; на розвиток наслідування і емоційно-ділового спілкування; активізацію белькотіння
5.1.1.2. Дитина раннього віку. Дорослий створює умови для розвитку у дитини пізнавальної активності, спрямованої на дослідження властивостей об'єктів і їх функціональності («Що з ним можна робити? У чому його значення?") і формування структури предметної дії на підставі спільної з дитиною предметної діяльності; для збагачення сенсорного досвіду; для виникнення асоціативних образів у малюванні і оволодіння мовою; для розвитку ділових мотивів взаємодії з оточуючими. Значущим компонентом змісту взаємодії на цьому етапі дитинства є задоволення потреби дитини у визнанні її досягнен , що сприяє формуванню у неї образу « Я» і « Я - свідомості».
5.1.1.3. Дошкільний вік. Взаємодія дорослого з дітьми в дошкільному віці будується з орієнтуванням на особливу сензитивність дитини до соціальних впливів. Основною формою комунікації є рівноправне співробітництво і спілкування при стимуляції дитячої самостійності та ініціативи. Зміст спілкування пов'язано з ігровими та пізнавальними інтересами. Дорослий задовольняє потребу дитини у визнанні його досягнень, звертає увагу на розвиток. Виховує у дитини вміння позитивно сприймати однолітка і взаємодіяти з ним. Дорослий є активним учасником діяльності дітей як на заняттях, так і поза ними. В цілому, взаємодія дорослого з дітьми, що мають різні проблеми у розвитку, має сприяти виникненню у дитини образу «Я» , «Я - позиції», усвідомленню себе серед дорослих і однолітків, у природі, просторі та часі, стимулювати формування пізнавальних і творчих здібностей і необхідних властивостей особистості.
6. ПРЕДМЕТНО-РОЗВИВАЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНІ УМОВИ, ПЕДАГОГІЧНІ КАДРИ
6.1. Предметно-розвиваюче середовище
6.1.1. Організація предметно- розвиваючого середовища повинна враховувати інтереси і потреби дитини та її розвиток, вікові особливості та завдання корекційно- виховного впливу. Найважливішим механізмом повноцінного розвитку особистості є діяльність дитини, її різноманітні види: спілкування, гра, рух, праця, конструювання, малювання. Предметно розвиваюча середу дитинства - це система умов, що сприяють розвитку всіх видів дитячої діяльності, корекції відхилень вищих психічних функцій і становленню особистості дитини. Вона включає ряд базових компонентів, до них відносяться: природні середовища і об'єкти, культурні ландшафти, фізкультурно-ігрові та оздоровчі споруди, предметно-ігрове середовище, дитяча бібліотека, ігротека, музично-театральне середовище, предметно- розвиваюче середовище.
6.2. Матеріально-технічне забезпечення
6.2.1. Матеріально-технічне забезпечення слід використовувати для охорони, зміцнення і вдосконалення здоров'я вихованців, як засіб пізнання навколишньої дійсності (у тому числі і навчання), розвитку комунікативної діяльності та соціалізації дітей з порушеннями в розвитку. Приклад: спеціальні поріжки, світлозахисні технічні пристрої з кольорового скла або безбарвного скла з покриттям для дітей з порушеннями зору; пандуси для підйому і спуску дітей з опорно- руховими порушеннями; звукопідсилююча апаратура колективного та індивідуального користування для дітей з порушеннями слуху; оптичні засоби корекції; спеціальні друкарські машинки та ін.
6.3. Педагогічні кадри
6.3.1. Ефективність реалізації завдань корекційно-педагогічного процесу має пряму залежність від рівня професійної підготовки педагогічних кадрів, що беруть участь в процесі виховання і навчання дітей з порушеннями в розвитку. Педагогічні кадри повинні володіти методиками особистісно орієнтованої педагогіки, будувати корекційно-педагогічний процес з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дитини, структури порушення, спираючись на традиційні принципи і методи спеціальної психології та педагогіки, а також використовуючи сучасні педагогічні технології .