1. Мистецтво танцю
1.1. Мистецтво,основа якого-танець,у якому створення художнього образу вiдбуваэться як послiдовнiть фiгур,зображених рухами та позами тiла.
1.1.1. Сучасний танець
1.1.1.1. Включаю в себе танцювальнiтехнiки i стилi XX-XXI столiття. Сформований на основi европейского та американского танцю.
1.1.1.1.1. Техніка грем
1.1.1.1.2. Техніка Хамфрі-Вейдман
1.1.1.1.3. Техніка Лимон
1.1.1.1.4. Техніка Хортон
1.1.1.1.5. Техніка Хоукінс
1.1.1.1.6. Техніка Каннінгхем
1.1.1.1.7. Техніка Реліз
1.1.2. Вiльний пластичний танець
1.1.3. Модерн
1.1.4. Постмодерн
1.1.5. Бальний танець
1.1.5.1. група парних танців, що виконуются в спеціальних приміщеннях. Спортивні бальні танці поділяються на 2 програми: європейську і латиноамериканську. До європейської програми входять: повільний вальс, танго, віденський вальс, повільний фокстрот і квікстеп (швидкий фокстрот). До латиноамериканської: самба, ча-ча-ча, румба, пасодобль і джайв. Бальні танці користуються величезною популярністю, проводяться турніри у всьому світу.
1.1.5.2. Європейська прорама
1.1.5.2.1. Повільний вальс
1.1.5.2.2. Квікстеп
1.1.5.2.3. Танго
1.1.5.2.4. Віденський вальс
1.1.5.2.5. Фокстрот
1.1.5.3. Латино-американська програма
1.1.5.3.1. Ча-ча-ча
1.1.5.3.2. Джайв
1.1.5.3.3. Самба
1.1.5.3.4. Румба
1.1.5.3.5. Пасадобль
2. Мистецтво балету
2.1. 1.) вид сценічного мистецтва, танцювальна театральна вистава, у якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету і створенні відповідного настрою
2.2. 2.) — синтетичний вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається в основному засобами танцю, міміки і музики. Джерела виникнення балетного жанру закладені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Танець як елемент драматичної дії досягнув високого рівня розвитку в культових і світських театралізованих видовищах Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, у трагедіях греків, римлян та народних дійствах середньовіччя.
2.3. Вища "театральная" форма хореографiчного мистецтва на рiвнi музично-сценiчноi вистави. Головне вiдмiннiсть-система европейского классного танцю.
2.3.1. Дуетно-класичний танець
2.3.2. Характерний(народно-характерний)
2.3.2.1. фольклорний танець, який побутуює у своєму природному середовищі і має певні традиційні для даної місцевості рухи, ритми, костюми тощо. Фольклорний танець — це стихійний вияв почуттів, настрою, емоцій і виконується в першу чергу для себе, а потім — для глядача (товариства, гурту, громади)
2.3.3. Iсторичний
2.3.4. Сучасний(елементи)
3. Iсторiя розвитку як мистецтва
3.1. Мистецтво створення сценічного танцю ґрунтується на маніпуляції абстрактних елементів рухів людського тіла: простору, форми, часу, енергії в рамках емоціонального контексту з метою вираження унікального творчого голосу. Мова рухів хореографії — це мова танцювальної техніки балету, сучасного чи джазового танцю, хіп-хопу, народного танцю, обрядового танцю чи звичних повсякденних рухів.
3.1.1. Хіп-хоп
3.1.1.1. (англ. Hip-hop) — молодіжна культура, яка з`явилась в США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканців. Включає в себе 4 основні елементи: діджеїнг, графіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання (knowledge). До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперелічені елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.
3.1.2. Джаз-модерн
3.1.2.1. це сила, гнучкість, пластичність, витривалість, чудова фізична форма! Заняття розвивають музичність, відчуття ритму, координацію, вміння володіти своїм тілом. Основною особливістю джазового танцю є ізоляція, при якій одна частина тіла рухається незалежно від інших, віддаючись своєму власному ритму. Кожна частина тіла підготована настільки, що може рухатися не тільки ізольовано, але і протилежно. При цьому все тіло підкорюється загальному характеру танцю.
3.2. Хореографія намагається досягти в танцювальній композиції, органічної цілісності, ритмічної і неритмічної артикуляції, теми й варіації, повторення та імпровізації. Найвідоміший хореограф сучасності Інна Дзян.
3.3. Термін хореографія вживається також щодо постановки виступів у певних видах спорту: художній та спортивній гімнастиці, фігурному катанні, синхронному плаванні тощо.
3.3.1. фігурне катання
3.3.2. гімнастика
3.3.3. плавання