Create your own awesome maps

Even on the go

with our free apps for iPhone, iPad and Android

Get Started

Already have an account?
Log In

Знання і розуміння електроенергетичної галузі України, механізмів формування тарифів і цін на енергоресурси. by Mind Map: Знання і розуміння електроенергетичної
галузі України, механізмів формування
тарифів і цін на енергоресурси.
0.0 stars - 0 reviews range from 0 to 5

Знання і розуміння електроенергетичної галузі України, механізмів формування тарифів і цін на енергоресурси.

This is just a demo map that you can delete right away, if you feel like it...

Електроенергетика України

Електроенергетика — базова галузь економіки України. Вона одна з найстарших у країні. Виробництво електроенергії ґрунтується на спалюванні вугілля, мазуту, природного газу, використанні атомної енергії, енергії води та Сонця. Загальна характеристика Найбільші ТЕС розташовані в Донбасі (Вуглегірська, Старобешівська, Миронівська, Курахівська й ін.), на Придніпров'ї (Придніпровська, Криворізька), у Харківській (Зміївська), Київській (Трипільська), Івано-Франківській (Бурштинська), Львівській (Добротвірська) областях, у Запоріжжі, Одесі й ін. Більшість цих електростанцій виробляє й тепло (ТЕЦ). В розвитку гідроенергетики особливе значення у ХХ ст. відіграв каскад ГЕС на Дніпрі: Дніпрогес, Каховська, Дніпродзержинська, Кременчуцька, Київська, Канівська. Побудовані ГЕС на Дністрі (Дністровська), Росі, у Закарпатській області (Теребле-Ріцька). В останні десятиріччя швидкими темпами розвивалася атомна енергетика. Працюють Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька, Запорізька АЕС. Південні райони країни значно гірше забезпечені електроенергією власного виробництва, ніж Донбас, Придніпров'я, центр країни. Понад 47 % електроенергії в Україні дають АЕС (Рівненська, Запорізька, Південно-Українська та Хмельницька). ТЕС є основними станціями, що забезпечують електричною енергією в напівпікові та, разом з ГЕС та ГАЕС, у пікові години[3]. Власні паливні ресурси станом на 2010 рік забезпечують лише 67 % потреб України[1], решта імпортується (т.ч. з Росії і Туркменістану, Азербайджану). У 2001 р. структура споживання електроенергії та палива (135,8 млрд кВт·год.): вугілля та продукти його переробки — 64,2 млн т; природний газ — 65,8 млрд куб.м; нафта і газовий конденсат — 16,9 млн т. Станом на 2006 рік технічне становище електроенергетики незадовільне: необхідна модернізація устаткування та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, розробка альтернативних джерел електроенергії (сонячні, вітряні, геотермальні електростанції). За 2011 рік обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до ОЕС України, досяг 194,1 млрд кВт∙г.[4] У 1999 вироблено 172,1 млрд. кВт·год, 2000 р. — 171 млрд. кВт·год електроенергії. Більшу її частину (49,6 %) виробляють ТЕС, АЕС виробляють 42 %, ГЕС — близько 8,4 %. Обсяги споживання електроенергії ОЕС України За 2011 рік обсяг споживання (нетто) електричної енергії ОЕС України склав 150,8 млрд кВт∙г.[5] Основними споживачами електроенергії (дані за 2011 рік) в розрізі категорій є: промисловість 83,8 млрд кВт∙г (55,6 %), населення 38,5 кВт∙г (25,5 %), комунально-побутове господарство 24,9 кВт∙г (16,5 %) та сільське господарство 3,6 кВт∙г (2,4 %). Карт-схема електроенергетики України     Основою електроенергетики країни є Об'єднана електроенергетична система, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів. ОЕС взаємодіє з енергосистемами сусідніх держав, забезпечує експорт та імпорт електроенергії. До її складу входять вісім регіональних електроенергетичних систем: Дніпровська, Донбаська, Західна, Кримська, Південна, Південно-Західна, Північна і Центральна, зв'язані між собою системо­утворюючими і міждержавними лініями електропередачі напругою 750 кВ і 330–500 кВ. Централізоване виробництво електричної енергії в ОЕС здійснюють 14 найпотужніших теплових і вісім гідравлічних електростанцій, які входять до складу шести державних та приватних акціонерних енергогенеруючих компаній: Західенерго, Центренерго, Дніпроенерго, Київенерго, Донбасенерго підпорядкованих Мінпаливенерго України, та чотири АЕС, які входять до складу Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом». Розподіл електроенергії в ОЕС здійснюють 24 обласні, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя акціонерні енерго­постачальні компанії. Транспортування електричної енергії від енергогенеруючих до енергопостачальних компаній магістральними і розподільними електромережами країни забезпечує Національна енергетична компанія «Укренерго», до складу якої входять вісім згаданих вище регіональних електроенергетичних систем. На 31 грудня 2011 року встановлена потужність електростанцій ОЕС України становить 53 310,6 МВт, що на 149 МВт більше минулого року. З яких 51,16 % ТЕС, 25,95 % АЕС, 12,05 ТЕЦ, 8,64 % ГЕС, 1,62 % ГАЕС, 0,23 % ВЕС та 0,35 % СЕС.[6] Географічна структура споживання електроенергії в Україні неоднорідна. Найбільше споживання електроенергії в областях, де розвинена гірничо-металургійна промисловість. У 2009 році найбільшими споживачами електроенергії в Україні були Дніпропетровська, Донецька, Луганська та Запорізька області, що спожили 52 608,3 млн.кВт-год (58 % від загальнодержавного споживання) електроенергії.[7] Експорт Географічна структура експорту електроенергії з України за 2005-10 р.р. включно, (млн.кВт-г.)[22]: Угорщина - 14104 Молдова - 9229 Білорусь - 7339 Словаччина - 4855 Росія - 4373 Польща - 3489 Румунія - 804 Станом на 2012 рік об'єднана енергетична система (ОЕС) України працює синхронно (паралельно) з енергетичними системами Білорусі, Російської Федерації, Молдови, та через «Бурштинський енергоострів» з об'єднаними енергетичними системами країн Західної, Центральної та Східної Європи, — колишнього UCTE (Unionforthe Coordination of Transmissionof Electricity) — Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії. Що дозваляє експортувати електроенергію як у східному так і західному напрямах. За перше десятиліття XXI сторіччя Україна експортувала 60 470 млн.кВт-г. електроенергії[22] Найбільші обсяги експорту були досягнуті у 2006 році — 10437 млн.кВт-г. Угорщина є найбільшим імпортером української електроенергії за 2005–2010 р.р. включно. Верховна Рада України Законом № 1164-VI від 19 березня 2009 року внесла зміни в Закон України «Про електроенергетику», якими визначила особливості експорту електроенергії з України. Таким чином, для здійснення експорту енергопостачальники закуповують необхідний обсяг електроенергії на гуртовому ринку електричної енергії України за оптовою ринковою ціною. Доступ до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електроенергії надається на умовах аукціону. Аукціон на термін не більше одного року проводиться НЕК «Укренерго», який здійснює передачу електричної енергії міждержавними електричними мережами України. Аукціон проводиться не рідше одного разу на місяць за умови наявності вільної пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України. Порядок проведення аукціону затверджується НКРЕ. Участь в аукціоні беруть суб'єкти електроенергетики, які володіють ліцензією на здійснення діяльності з незалежного постачання електроенергії, є членами гуртового ринку електричної енергії України та не мають простроченої заборгованості за придбану електроенергію на гуртовому ринку. Переможцем аукціону визначається суб'єкт електроенергетики, який запропонував найвищу ціну.  

Електростанція

Електроста́нція (електрична станція) — промислове підприємство або комплект обладнання для вироблення електроенергії з різних форм первісної енергії. Загальна характеристика Електростанції, що продукують у великій кількості тепло для потреб споживачів, називаютьсятеплоелектроцентралями. Залежно від виду первісної енергії, електростанції поділяються на: класичні теплові, атомні теплові, гідроелектростанції, а також такі, що використовують: як первісну енергію тепло надр Землі — геотермальні електростанції, сонячну енергію (сонячні електростанції), кінетичну енергію вітру (вітрові електростанції). Поки що широкого розповсюдження не набули електростанції, які використовують різницю температури різних шарів морської води, енергію морських хвиль і припливів. Понад 60% світової електроенергії виробляють класичні теплові електростанції, близько 17% — атомні і близько 20% — гідроелектростанції.

Теплова електростанція, Теплова енергія, Теплоелектроцентраль, Парогенератор, Паровий котел, Електричний конденсатор

Газова турбіна

Горючі корисні копалини, Турбіна, Електричний генератор, Електромагнітна індукція, Електрична ене́ргія або електроенергія, Електричний струм, Електрична підстанція, Распределительное устройство (РУ), Електропостачання-енергопостачання, Національна енергетична компанія «Укренерго», Енергопостачальник, Енергоринок (підприємство), Об'єднана енергетична система України, Західенерго, Центренерго, Дніпроенерго, Київенерго, Донбасенерго, Енергоатом, Бурштинський енергоострів, ENTSO-E (UCTE), Лінія електропередачі, Мере́жажи́влення - енергомережа, Напруга (потужність), Во́льт (В, V), Ввідний пристрій, Ввідно-розподільний пристрій, Головний розподільний щит, Шина, електропроводка, Електрика, Ват (Вт, W, рос. ватт, англ. watt, нім. Watt), Потужність, Потужність електричного струму, Постійний струм, Електричне коло, Джерело струму, Вугілля, Атомна енергія, Газовий конденсат, Нафта, Мазут, Природний газ, Метан, Етан, Пропан, Бутан, Компресорна станція, Нафтовий поклад, Трансформа́тор

Енергоблок

ГАЕС

Гідроакумулююча електростанція (ГАЕС) — гідроелектрична станція, що використовується для вирівнювання добового графіка навантаження енергосистеми. Призначення Гідроакумулююча електростанція (ГАЕС) - гідроелектрична станція, принцип дії якої полягає в перетворенні електричної енергії, що отримується від інших електростанцій, в потенційну енергію води, при зворотному перетворенні накопичена енергія віддається в енергосистему головним чином для покриття піків навантаження. Споруди та обладнання ГАЕС Гідротехнічні споруди ГАЕС складаються з двох басейнів, розташованих на різних рівнях, і сполучних водоводами. Гідроагрегати, встановлені в будівлі ГАЕС в нижній частині водоводу, можуть бути трьохмашинними, такими, що складаються із сполучених на одному валу оборотної електричної машини (двигун-генератор), гідротурбіни і насоса, або двухмашинними - оборотна електромашина і оборотна гідромашина, яка залежно від напрямку обертання може працювати як насос або як турбіна. Принцип дії Електроенергія, що виробляється недовантаженими електростанціями енергосистеми (в основному вночі), використовується ГАЕС для перекачування насосами води з нижнього водоймища у верхнє. У періоди піків навантаження вода з верхнього басейну по трубопроводу підводиться до гідроагрегатів ГАЕС, включеним на роботу в турбінному режимі, вироблена при цьому електроенергія віддається в мережу енергосистеми, а вода накопичується в нижньому водоймищі. Кількість акумульованої електроенергії визначається ємкістю басейнів і робочим напором ГАЕС. Верхній басейн ГАЕС може бути штучним або природним (наприклад озеро), нижнім басейном часто служить водоймище, що утворилося унаслідок перекриття річки греблею. Одне з достоїнств ГАЕС полягає в тому, що вони не схильні до дії сезонних коливань стоку. Гідроагрегати ГАЕС залежно від напору обладнуються поворотно-лопатевими, діагональними, радіально-осьовими чи ковшовими гідротурбінами. Час пуску і зміни режимів роботи ГАЕС вимірюється декількома хвилинами, що зумовлює їх високу експлуатаційну маневреність. Регулювальний діапазон ГАЕС, з самого принципу її роботи, близький двократній встановленій потужності, що є одним з основних її достоїнств. Здатність ГАЕС покривати піки навантаження і підвищувати споживання електроенергії вночі, робить їх дієвим засобом для вирівнювання режиму роботи енергосистеми. Загальний ккд (коефіцієнт корисної дії) ГАЕС в оптимальних розрахункових умовах роботи наближається до 0,75, у реальних умовах середнє значення ккд з урахуванням втрат в електричній мережі не перевищує 0,66.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ)

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) - державний колегіальний орган, що здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Утворена згідно з Указом Президента України 14 березня 1995 року. Серед іншого, відповідає за надання ліцензій та встановлення тарифів для виробників теплової та електричної енергії. Також встановлює "Зелений тариф" для виробників енергії з відновлюваних джерел. Діяльність Національної комісії регулювання електроенергетики України спрямована на виконання основних завдань, визначених Законом України «Про природні монополії», зокрема: державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання в частині діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ, нафти та нафтопродуктів сприяння розвитку конкуренції у сфері виробництва і постачання електричної енергії, на ринку природного газу, а також створенню конкурентного середовища у сфері теплопостачання формування цінової і тарифної політики в сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів держави, суб’єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб’єктами природних монополій захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії та на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі. Національна комісія регулювання електроенергетики України інформує громадськість про результати своєї роботи, оприлюднює на власному веб-сайті (www.nerc.gov.ua) та у власному друкованому засобі масової інформації («Інформаційний бюлетень НКРЕ») рішення Комісії, річний звіт про свою роботу, відомості, передбачені законодавством, та іншу інформацію з питань своєї діяльності. НКРЕ підпорядкована Президенту України та підзвітна Верховній Раді України. Голова Комісії має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. До складу Комісії входять Голова і шість членів Комісії, яких призначає на посади та звільняє з посад Президент України. Діяльність Комісії забезпечує центральний апарат та її територіальні органи. Комісія, її центральний апарат та територіальні органи становлять систему органів НКРЕ, яку очолює Голова Комісії. Фінансування діяльності НКРЕ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Контакти [ред.] Адреса: 03680 Київ, вул. Смоленська, 19 тел. +38 (044) 277-30-01 E-mail: box@nerc.gov.ua URL: http://www.nerc.gov.ua/

Зелений тариф

Зелений тариф (в англійській мові зазвичай використовується термін Feed-in tariff) - економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою. Застосування зеленого тарифу зазвичай включає використання наступних інструментів: Гарантований доступ до енергомережі; Довгострокові контракти на придбання електроенергії; Встановлення відносно високих закупівельних цін, які враховують вартість відновлюваних джерел енергії. Регіональні або національні енергопостачальники зазвичай зобов'язані купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. У багатьох країнах гарантується придбання електроенергії, що отримується з поновлюваних джерел енергії в рамках довгострокових (15-25 років) контрактів. Станом на 2009 рік зелені тарифи використовувались в тій чи іншій формі у 63 країнах світу, включно з Україною.

Відновлювана енергетика

Тариф на електричну енергію

Тари́ф на електри́чну ене́ргію — визначена відповідно до нормативно-правових актів НКРЕ ціна (сукупність цін відповідно до часу доби) одиниці електричної енергії (ват-години та кратних (кіловат-година(кВт-год), мегават-година (МВт-год))).

Ват-година

Лічильник електричної енергії, Засіб обліку, Вимірювальний трансформатор струму

Нормативно-правовий акт, http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1357-99-%D0%BF/print1233768543879962

Тариф

Галузь

Га́лузь — окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства. В економіці, галузь означає сукупність підприємств і організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо-господарської діяльності.

Електроенергетика

Електроенерге́тика (рос. электроэнергетика, англ. power engineering) — провідна галузь енергетики, що охоплює виробництво, передачу та розподілелектроенергії. Основну частину електроенергії у світі виробляють теплові, атомні та гідроелектростанції. В економічно розвинених країнах технічні засоби електроенергетики об'єднуються в автоматизовані і централізовані керовані електроенергетичні системи. Підприємства електроенергетики є підприємствами з безперервним виробництвом.

Пластова енергія

Пластова́ ене́ргія (рос.пластовая энергия; англ. reservoir energy; нім. Schichtenenergie f, Lagerstättenenergie f) — енергія нафтового (газового) пласта (покладу) і флюїду, що міститься в ньому (нафта, вода, газ), які перебувають у напруженому стані під дією гірничого та пластового тисків. Використовується для переміщення нафти, газу в пласті, свердловині і далі на поверхні. Розрізняють природну і штучну пластову енергію (у випадку введення ззовні, з поверхні). Вони виражаються у вигляді потенційної енергії як енергії положення й енергії пружної деформації. Основні види пластової енергії: енергія напору пластових вод, вільного газу, розчиненого в нафті і виділеного при зниженні тиску газу, пружності стиснутих порід і рідин та енергія напору, що зумовлена силою тяжіння нафти. Чим більше в нафті розчинено газів, тим вищий запас пластової енергії. При відборі рідини (газу) із пласта запаси пластової енергії витрачаються на переміщення флюїдів і на подолання сил, що протидіють цьому руху (сил внутрішнього тертя рідин і газів і тертя їх до породи, а також капілярних сил). Рух нафти і газу в пласті найчастіше зумовлюється проявом різних видів пластової енергіїодночасно (завжди проявляється енергія пружності порід і рідин та енергія, що зумовлена силою тяжіння нафти).

Електроустаткува́ння(електрообладнання)

Електроустаткува́ння(електрообладнання), (рос.электрооборудование, англ. elecrtrical equipment, нім. elektrische Einrichtung f (Ausstattung f) — сукупність електричних машин, апаратів, пристроїв, допоміжного обладнання (разом зі спорудами та приміщеннями, в яких вони встановлені). Електрообладнання може бути призначене для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електричної енергії та перетворення її в інший вид енергії. Основним нормативним документом для створення електроустаткування є «Правила улаштування електроустановок» (ПУЕ), а при експлуатації - «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів» (ПТЕЕС).