1. Неприйняття - відсутність любові до дитини.
1.1. Первинне неприйняття, коли народження дитини було спочатку небажаним
1.2. Вторинне , унаслідок, наприклад, появи дівчинки замість хлопчика, що очікувався, чи появи дитини не схожої на батьків.
1.3. В чому ж виражаються несприятливі наслідки неприйняття?
1.3.1. 1) в одному випадку дитину при неприйнятті суворо контролюють, жорстко карають і він живе в умовах суворого режиму.
1.3.2. В цьому випадку темперамент пригнічується повністю. Природні риси в дитини дратують батьків, і вони ліплять його характер таким, яким, в їх розумінні, він повинен бути.
1.3.3. 2) в другому до нього відносяться істерична претензійність; він ніби росте в атмосфері безконечних претензій.
1.3.4. В цьому випадку в дитині пригнічуються одні риси темпераменту, частіше всього альтруїстичні, і відповідно загострюються інші - егоцентричні, агресивні. Подібне відбувається в результаті протестно-істеричної реакції дитини на неприйняття її батьками. Загострення одних рис темпераменту при пригніченні інших, що закріплюється в характері, розмиває пристосувальну суть темпераменту і характеру. Так наполегливість холерика перероджується в згубну впертість, жвавість сангвініка в не менш згубну нестійкість, цілеспрямована неквапливість флегматика - в пасивність.
1.3.5. 3) в третьому найбільш частому, на нього не звертають увагу, усуваються від виховання.
1.3.6. Тут темперамент ніби не пригнічується. На дитину не звертають увагу, і вона, здавалось би, живе і розвивається у відповідності із своєю натурою. Однак це не так. Відсутність виховання - це також виховання. Не відчуваючи уваги до себе, дитина стає байдужою до інших або істеричною, протестною.
1.3.7. Неприйняття дитини призводить в кінці кінців до неприйняття батьків. Виникає взаємне відчуження, що в свою чергу поглиблює взаємне неприйняття.
2. Гіперсоціальне виховання
2.1. а) діти у них тому, що так повинно бути;
2.2. відповідно виховання їх - “як повинно бути”;
2.3. б) читаються і до формалізму пунктуально виконують рекомендації по “ідеальному” вихованню;
2.4. в) дитину не беруть на руки навіть якщо вона знаходиться в плачі, тому що це непедагогічно; її годують по годинах, хоча вона тоді їсти не хоче. З нею займаються, не дивлячись на її повне небажання займатися саме цим і саме в цей час;
2.5. г) все в житті дитини суворо регламентовано, все розроблене на біле і тільки на чорне, на добре і погане, на дозволене і недозволене. Культивуються педантизм і надмірна пунктуальність;
2.6. д) “потрібно” гіпертрофоване до абсурду. Оцінки в школі - самоціль. “Задовільно” - трагедія для батьків.
2.7. Гіперсоціальна дитина живе як робот, як автомат. Емоційно вона стримана, тому що емоції пригнічувалися з самих пелюшок, оскільки емоційна стриманість вважалася ознакою інтелігентності, а прояв емоцій чимось постидним. І звичайно у всьому орієнтуються на те, що скажуть чи подумають, чи осудять його поступок інші. Коли вона виросте, успіхом для неї буде лише успіх на роботі.
2.8. При гіперсоціальному вихованні темперамент пригнічується, особливо сангвінічний; в холеричному і фрагметичному загострюються елементи наполегливості, цілеспрямованості, працьовитості, а інші риси цих темпераментів пригнічуються. В результаті у цих дітей формується гіперсоціальний або тривожно-вразливий характер, який призводить їх до психосоматичних захворювань і навіть до неврозу, якщо вони терплять вічну невдачу або крах домагань.
3. Егоцентричне виховання.
3.1. Спостерігається в сім’ях з недостатнім рівнем відповідальності щодо майбутнього, коли дитині часто єдиній, довгоочікуваній, нав’язується уявлення про себе як про самодостатню надцінність: вона кумир, “смисл життя” і т.д. При цьому інтереси оточуючих нерідко ігноруються, приносяться в жертву дитині. Найменші її прихоті задовольняються негайно, бажання вгадуються, немає обмежень, режиму дисципліни, поняття “не можна”. Вона не привчена розуміти інтереси інших, чекати своєї черги, не переносить найменших незгод, агресивно сприймає будь-які перепони. Дана дитина розгальмована, неспокійна.
3.1.1. В результаті в холерика загострюється агресивність, його наполегливість трансформується у впертість, цілеспрямованість - в настирну вимогливість і т.д. У сангвініка швидкість трансформується в розгальмованість, гострослів’я - в балакучість і резонерство, рухливість - в суєтливість, емоційність - в істеричність, впевненість - у самовпевненість. У флегматика повільність перетворюється в пасивність, наполегливість - у впертість, а цілеспрямованість - в ригідну вимогливість, як і в холерика.
4. Тривожно-вразливий тип виховання
4.1. Спостерігається в тих випадках, коли з народженням дитини одночасно виникає і не відсутня тривога за неї, за її здоров’я і благополуччя. Це антипод неприйняття. Дитину люблять, але бездумно і тому не в радість їй і собі. Любов перетворюється в страх втратити того, кого люблять. Виховання по типу тривожної вразливості нерідко спостерігаються в сім’ї з єдиною дитиною, а також в сім’ї, де росте ослаблена або пізня дитина. Характерне воно і для тривожних від природи батьків, коли звичайні хвороби травми буквально викликають паніку, апетит дитини стає незвичайною турботою всієї сім’ї, коли вночі стають декілька разів, щоб поправити ковдру і послухати, як вона спить”, доторкнутися до чола, чи немає жару.
4.1.1. При тривожно-вразливому вихованні дитину:
4.1.1.1. а) не випускають з квартири, оскільки бувають “різні вилазки” і на “вулиці погані хлопці”;
4.1.1.2. б) її проводять в школу і зустрічають, щоб перевести через вулицю, по якій не їздить транспорт, і “просто на всяк випадок”;
4.1.1.3. в) їй тривожно заглядають в рот і по декілька разів на день задають тривожні, стурбовані питання.
4.1.2. Природно, що дитина злякана і дуже рано сама стає тривожною. Тепер вже вона тричі на день запитує: “А я не захворію?”, “А це не страшно?”, а з 5 років: “А я не вмру?”, “А ви не вмрете?”.
4.1.2.1. Ця аномалія виховання несе в собі елемент гіперсоціальності, але не престижної, не марнославної, а тривожної.
4.1.2.2. Дитина в такому випадку несамостійна, нерішуча, боязлива, ранима, вразлива, не впевнена в собі. Постійне стримування, обмеження активності батьками, а пізніше - і надмірний самоконтроль, самообмеження призводять до пригнічення сангвінічного і холеричного темпераментів, а у флегматичному загострюють тенденцію до обережності, поміркованості.
4.1.2.3. Шлях цих дітей - в тривожність і вразливість на все життя, в нервовість або в невроз. Вони і важкі, оскільки неспокійні із-за тривожного сприйняття дійсності.