СТРАШНІ СТОРІНКИ ГОЛОДУ 1928-1929рр.
저자: Карина Иваницка
1. Способи рятування людей від голоду вельми небезпечні для життя і здоров’я :
1.1. випікання «хліба» з непридатних до їжі сурогатів;
1.2. вживання у їжу отруєного й призначеного для боротьби з бабаком зерна.
2. Наслідки
2.1. Неповні статистичні дані не дають змоги чітко визначити рівень смертності внаслідок українського голоду в 1928–1929 рр., є підстави вважати, що таких жертв могло бути кілька десятків тисяч.
2.2. Кількість хворих на характерні під час голоду інфекційні хвороби в республіці – зросла: якщо 1926 р. первісних хворих на черевний тиф зареєстровано 25132, то 1929 р. – 53296.
2.2.1. рятування від голоду
2.3. Колосальні черги і бійки в містах за продуктами харчування.
2.4. Зростання в Україні й активних форм опору владі
2.5. Україна вступила в еру Голодомору.
3. Державна допомога була абсолютно недостатньою, виживання селян в умовах голоду переважно залежало від міцності їх власних господарств.
3.1. Більшість жертв голоду 1928–1929 рр. склала саме біднота.
3.2. Мешканцям міст, що не потрапили до списків централізованого постачання, також довелося недоїдати і самим шукати порятунку від голоду.
4. У Харкові все ж була створена Урядова комісія для надання допомоги потерпілим. Однак під прямим тиском Москви їй довелося тричі переробляти план дій і скорочувати до мінімуму кількість тих, хто конче потребував державної допомоги.
4.1. Пайок для дитини на день: миска супу без м’яса, склянка чаю і 300 грамів хліба;
4.2. Пайок для дорослого на день: 400 грамів борошна і 200 грамів картоплі (ще потрібно було заробити).
5. Сталінська влада уважно відстежувала і миттєво реаґувала на будь-яку неґативну активність:
5.1. невдоволених примушували замовчати;
5.2. хто демонстрував здатність до організування опору або бунтував, кидали до в’язниць і концтаборів, розстрілювали.
6. «Заготуйте хліб – і їжте!» (А. Мікоян, нарком торгівлі СРСР).
6.1. в умовах голоду Україні належало самій себе годувати.
6.1.1. статистичні підтосовки для приховування реальних обсягів загибелі врожаю
6.1.2. пряма заборона місцевим чиновникам нарікати на нестачу чи брак хліба
6.1.3. новий колосальний тиск на знесилене реквізиціями село.
7. Причини
7.1. неврожаї;
7.2. недолуга економічна політика;
7.3. « Ножиця ніц»;
7.4. гостра продовольча криза.
7.5. хибна ставка сталінського керівництва:
7.5.1. силове « викачування» максимальної кількості хліба з села;
7.5.2. різке скорочення споживчих потреб населення;
7.5.3. «раціональний» перерозподіл продовольства