1. Тип лідерства у галузі освіти, направлений на ефективність функціонування освітньої організації та ефективне використання людських ресурсів
1.1. Лідерство в освіті
1.1.1. діяльність керівників, викладачів, студентів/учнів та, як результат, освітніх закладів-лідерів
1.2. Лідерство для освіти
1.2.1. діяльність батьків і стейкхолдерів задля розвитку освіти
1.3. Лідерство освіти
1.3.1. діяльність держави щодо забезпечення пріоритетного розвитку освітньої сфери
2. У лідера освітньої організації наявні такі навички та здібності
2.1. - здатність управляти собою та своїм часом; - знання сучасних методів впливу; - здатність впливати на оточуючих, переконувати їх; - навички вирішувати проблеми; - здатність формувати та розвивати ефективні команди
2.1.1. Брайан Бейтс, психолог з університету Брайтон, стверджує: "Різні сфери діяльності потребують різних лідерських якостей. Не змінними залишаються: комунікабельність, потреба у владі, потреба в досягненнях".
2.1.2. Іцхак Адізес: "У китайській мові поняття проблема і можливість - це одне і те ж слово. І справді, кожна проблема - це можливість, можливість чогось навчитися".
2.2. - чіткі особисті цілі; - стратегічне мислення; - особиста відповідальність; - орієнтація на постійне особистісне зростання; - креативність і здатність до інновацій; - уміння навчати і розвивати підлеглих
2.2.1. Дональд Кіркпатрік, почесний професор Університету Вісконсин, зазначає: "Лідери характеризуються високою енергією, цілеспрямованістю, активністю, мотивацією лідерства, чесністю та прямотою, впевненістю у собі, когнітивними здібностями, добрим знанням своєї справи".
3. За І. Адізесом, основними функціями лідера у галузі освіти є:
3.1. Вироблення результатів
3.1.1. Перетворення організації у короткостроковій перспективі у функціональну, діяльність якої є результативною
3.2. Адміністрування
3.2.1. Перетворення організації у короткостроковій перспективі у систематизовану, діяльність якої є ефективною
3.3. Ініціатива, відкритість до змін
3.3.1. Перетворення організації у довгостроковій перспективі у готову до випереджальних дій, перспективну, діяльність якої є результативною
3.4. Інтеграція
3.4.1. Перетворення організації у довгостроковій перспективі в цілісну, діяльність якої є ефективною
4. Вплив стилів лідерства за Д. Гоулманом на ефективність змін в освіті
4.1. Надихаючий
4.1.1. Упевненість у собі, в ефективності запропонованих змін, емпатія
4.1.1.1. Лідер мобілізує колектив навколо свого бачення майбутнього
4.1.1.1.1. Радикальні системні зміни, широкий масштаб оновлень, стратегічні цілі, сильна потреба мотивації освітян до постійного самовдосконалення, підтримки у прийнятті нових прогресивних ідей в умовах розуміння доцільності комплексних перетворень в освіті
4.2. Підтримуючий
4.2.1. Емпатія, вміння вибудовувати відносини, мистецтво спілкування
4.2.1.1. Лідер створює гармонію, сприяє емоційним контактам
4.2.1.1.1. Комплексна тривала реформа в умовах невисокого ступеня довіри учасників змін один до одного, державне стимулювання педагогів до безпосередньої активної участі в інноваційних процесах
4.3. Демократичний
4.3.1. Співробітництво в команді, мистецтво колективного прийняття рішень
4.3.1.1. Лідер досягнення згоди на основі колективної участі у розв'язанні проблем
4.3.1.1.1. Не нагальні цілі системних змін в умовах відсутності єдиного бачення освітньої реформи, потреби подолання спротиву змінам на індивідуальному та організаційному рівнях. Найбільш дієвий на етапі обговорення концепції оновлень та роз'яснювальної кампанії в суспільстві
4.4. Консультативний
4.4.1. Розвиток інших членів колективу, емпатія, самовідчуття
4.4.1.1. Лідер готує людей для вирішення майбутніх завдань
4.4.1.1.1. Далекоглядні, стратегічні цілі, підготовка до громадського обговорення реформ та впровадження змін, для подолання спротиву зі значною вірогідністю його прояву в найбільш сильній формі; для впровадження реформи в перспективі