Письмо як вид мовленнєвої діяльності

1. Уміння писати - це графічно правильно зображати літери алфавіту, дотримуючись правописних норм; формулювати свої думки в письмовій формі.

2. Найважливішою соціолінгвістичною особливістю навчання письма як виду мовленнєвої діяльності є культурно обумовлена різниця у побутових писемних дискурсів різних народів.

3. Письмо ніби зупиняє мовленнєвий потік, дає можливість “слухати, чути” (тобто читати) сказане (тобто написане) в будь-який час. На цій основі письмо розглядається як графічна фіксація мовлення, точніше – тексту мовлення.

4. Написання – процес такої фіксації, письмовий текст – її результат.

5. З точки зору психології протікання письмової мови важке й різноманітне.

6. Писемне мовлення — це такий вид мовленнєвої діяльності, що полягає в кодуванні інформації за допомогою графічних засобів мови.

7. Під час шкільного навчання використовуються різні підвиди писемного мовлення: писемне мовлення - слухання, писемне мовлення - читання, тобто учень слухає й пише (диктанти, перекази, конспекти, тези тощо), або читає й пише (плани, анотації, плани-конспекти).

8. Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства.

9. Психолінгвістичною основою письма є створення зорово-графічних відбитків мовних знаків та розвиток механізму пишучої руки.