1.1. Метою збереження цифрової спадщини є забезпечення його доступності для населення. Тому доступ до матеріалів цифрової спадщини, особливо що є суспільним надбанням, повинен бути вільним від необгрунтованих обмежень.
1.2. У той же час має бути забезпечений захист від будь-яких форм посягань на безпеку інформації конфіденційного та приватного характеру.
2. Забезпечення наступнитства цифрової спадщіни
2.1. Її збереження потребує вжиття заходів протягом усього «періоду життя» цифрової інформації - від створення до отримання доступу.
3. Відбір того, що підлягає збереженню
3.1. Принципи відбору можуть варіюватися в залежності від конкретної країни, хоча головними критеріями при визначенні того, які цифрові матеріали слід зберігати, повинні бути їх значимість і їх нев'януча культурна, наукова, документально підтверджена чи інша цінність.
4. Збереження культурної спадщини
4.1. Цифрова спадщина за своєю природою не обмежена з точки зору часу, географії, культури або форми.
4.2. Необхідно забезпечити збереження і доступність цифрової спадщини всіх регіонів, країн і спільнот, щоб поступово забезпечити представництво всіх народів, держав, культур і мов.
5. Ролі та відповідальність
5.1. спонукати розробників апаратного і програмного забезпечення, творців, видавців, виробників і розповсюджувачів цифрових матеріалів, так само як і інших партнерів, які представляють приватний сектор, до співпраці з питань збереження цифрової спадщини з національними бібліотеками, архівами, музеями та іншими громадськими організаціями в області спадщини
5.2. Розширювати підготовку кадрів і проведення наукових досліджень, обмін досвідом і знаннями між зацікавленими установами і професійними асоціаціями
5.3. Заохочувати університети та інші дослідницькі установи, як державні, так і приватні, до забезпечення збереження даних, що є результатом наукових досліджень.
6. Сфера охоплення
6.1. Цифрова спадщина складається з унікальних ресурсів людських знань і форм вираження. Воно охоплює ресурси, що відносяться до галузі культури, освіти, науки та управління.
6.2. Цифрові матеріали включають в себе текстові документи, бази даних, нерухомі і рухомі зображення, звукові і графічні матеріали, програмне забезпечення та веб-сторінки.
6.3. Багато з цих ресурсів мають неминущу цінність і значимість і, таким чином, є спадщина, яке необхідно зберегти і зберегти для нинішнього і майбутніх поколінь.
7. Загроза втрати
7.1. Існує загроза того, що цифрове спадщина світу може бути безповоротно втрачено для наступних поколінь. Фактором, що сприяє цьому, є старіння обладнання та програм, що забезпечують доступ до цифрових матеріалів.
7.2. Розвиток технологій випереджає зміну поведінкових установок. Цифрова еволюція виявилася занадто стрімкою і дорогої, для того щоб уряди і установи змогли своєчасно і, спираючись на вичерпну інформацію, розробити стратегії збереження цифрової спадщини.
8. Необхідність конкретних дій
8.1. У разі невжиття заходів, спрямованих на запобігання превалюють загроз, відбудеться швидка і неминуча втрата цифрового спадщини.
8.2. Вживання заходів правового, економічного і технічного характеру, спрямованих на збереження спадщини, принесе користь державам-членам.
9. Охорона цифрової спадщини
9.1. Потрібно нове законодавство про архіви і обов'язкове або добровільне депонування відповідних матеріалів в архіви, бібліотеки, музеї і інші публічні сховища повинно охоплювати цифрову спадщина.
9.2. Доступ до депонованих відповідно до закону матеріалів, що становлять цифрове спадщина, повинен забезпечуватися в розумних межах без шкоди для їх звичайного використання.
10. Партнерство та співпраця
10.1. Збереження цифрового спадщини вимагає постійних зусиль з боку урядів, творців, видавців, відповідних галузей промисловості і установ в області спадщини.
10.2. Заохочення розробки освітніх і навчальних програм, створення механізмів спільного використання ресурсів, а також поширення результатів досліджень і передового досвіду сприятимуть демократизації доступу до методів збереження цифрових матеріалів.
