Цитатна характеристика образів роману Л.Костенко "Маруся Чурай"

1. Маруся

1.1. Дочка козака Чурая.

1.2. "Ця дівчина... Обличчя, як з ікон"

1.3. "В розмові я, сказати б, то не дуже. А в пісні можу виспівати все"

1.4. "Котра дівчина чорні брови має, то тая дівчина усі чари знає"

1.5. Іван Іскра про неї: "Ця дівчина не просто так, Маруся. Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа" "Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах!" "Людей такого рідкісного дару хоч трохи, люди, треба берегти!"

1.6. Пов*язане з Грицем: "Чурай Маруся, що його любила, любила, справді, вірно і давно" "Та не така й біднесенька. Не думай, Грицю, справді, не така. Бо я чекаю не кого, а месника. Я ж лицаря чекаю, козака" "Чи він мені, чи я йому — нерівня. Нерівня душ — це гірше, ніж майна!"

1.7. Пов*зане із судом: 1."Вона ж свій злочин визнала прилюдно" 2."Бо на обличчя з янголами схожа, але в душі - то чистий сатана(Бобренчиха)" 3."Я ту отруту з розпачу зібрала. Я змалку знаю, де яке зело. Мені це ще од баби перейшло" 4."А може, й правду кажуть, що ти відьма, приворожила — і пропав навік" 5."Якась вона не схожа на убивць. "

1.8. Післясудовий період: "Я сама вже не знаю, жива я чи ні" "Ніхто мене нічого не питає. Я всім чужа, і всі мені чужі" "Хотіла жити, а життя не вийшло. Хотіла вмерти,— люди не дали" "І вже забута богом і людьми живе Маруся в захистку зими" "Отак і я, привикну, якось житиму. Ніхто і не побачить, як тужитиму"

2. Чурай

2.1. "Швидкий на розум"

2.2. "чистий серцем"

2.3. "Був полум'яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі"

2.4. "…пішов у смерть — і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб'є."

2.5. Мій батько так не вмів. Він знав одне — боротись до загину.(Маруся про батька)

3. Чураїха

3.1. "матір'ю усьому на землі"

3.2. "І серед того всього буйноцвіту — вона одна, зоключена, стара. І вже ніхто не вернеться ніколи"

3.3. "Тут двоє матерів, твоя і Божа"

4. Іван Іскра

4.1. "Любив же він Марусю, не дай Боже!"

4.2. "А більш мовчить, не щедрий на слова"

4.3. "Кого в цім ділі шкода, так це Івана Іскру. То — козак" "Не дбав я про славу, не дбав про майно,— я мушу вернутись живий до Полтави, а там хоч і вмерти, мені все одно" "Її пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот. Про наші битви — на папері голо. Лише в піснях вогонь отой пашить. Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить!" "Тепер сидить, лиця на нім нема" "Прощай, Іване, найвірніший друже, шляхетна іскро вічного вогню"

5. Мандрівний дяк

5.1. "Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,— оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься — Україна."

5.2. "Усе складаю в душу, як в шкатулку. Уже душа гіркіша полину. І хоч не маю на землі притулку, но знаю землю вшир і в глибину. Дишканти чув я, тенори, баси А ти співаєш — душу всю проймає. Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає"

5.3. "Я написав, так торбу в мене вкрали, і всі мої папіруси тю-тю."

6. Гриць Бобренко

6.1. "Таке було гарнесеньке хлоп'ятко. Цікаве. А ласкаве, як телятко" "Ласкавий був, розгублений і добрий" "Грицько був красень, очі - як терночки..."

6.2. То те дитя й на ноги зіп'ялося, і розуму дійшло у Чураїв

6.3. Гриць і його мати: "Я мала, люди, сина не розпусника. Він шанував і хату, і город" "А я такий, я матір поважаю. Я впоперек їй слова не скажу"

6.4. "А він такий, що він брехать не буде. Грицько був чесний, не який бабій"

6.5. "Смалив до двох, то й попалив халяви" "Грицько ж, він міряв не тією міркою. В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому" "Гриць був інакший. Щирими очима він так дивився приязно на світ! Це, Грицю, що, була твоя личина? Яку ж ти душу приховав під спід?!" "А в нього ж серце навпіл розривалось. А він Бобренко. Він же не Чурай"

6.6. "А Гриць Бобренко - з тих, що хочуть жить"

6.7. "Я мучуся. Я сам собі шуліка. Є щось в мені так наче не моє. Немов живе в мені два чоловіка,і хтось когось в мені не впізнає" "Дражливий став. Ледь що, вже й суперечка" "І тільки у домашньому бою сміливість раптом втратив ти свою"

6.8. "Загинуть хлопці, то хоча б по-людськи. А як загинув, як загинув ти?"

7. Бобренчинха

7.1. Бобренки, ті не дуже бідували. Вони в оренду землю віддавали. У Кривохатках хатка та нова єдина, може, хатка не крива

7.2. Така була висока і цибата, як чапля з Перещепинських боліт. Все скаржилась, ходила якось боком. Кляла Бобренка на усі ладио

7.3. Все, було, невлад, все їй не так, і чоловік, і хата. Все щось болить, то груди, то живіт.

7.4. Було, не вип’є, бідна, і не з’їсть,— уся пішла в роботу і у злість

7.5. .лишалася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє. Було не вип'є, бідна, і не заїсть, уся пішла в роботу і у злість, Така уже зробилась, як Яга.

8. Галя Вишняківна

8.1. "Бо хто я, Галю, проти тебе? Ти Вишняківна. Рід у вас гучний Таких родів не густо у Полтаві. Твій батько, Галю, чоловік значний. У нього жінка ходе в златоглаві"

8.2. Зовнішність:" Такі пухкі у Галі рученята, коса білява, куца і товста. Як реп'яшки, зелені оченята і пишно закопилені вуста." "Одна статура в матері і в доньки — обидві круглі, наче карахоньки." "Ото як вийде, як заграє брівками, очима стрельне і туди, й сюди, у чобітках із мідними підківками, зелений верх, козлові переди."

8.3. Глуха до пісні, завжди щось спотворить. Все вишиває прошви подушóк. Ще як мовчить,— нічого. Заговорить,— гостренькі зуби — чисто ховрашок

9. Мартин Пушкар

9.1. "Пушкар сказав, що так-то воно так. Не шануватись дівчині негоже. Але ж і з Гриця добрий був лайдак. Тут, товариство, дьоготь не поможе"

9.2. "Ще не старий. І силу мав, і силу (про ньго потім думу іскладуть. Мине сім літ – і голову цю сиву Виговському на списі подадуть)"

9.3. "Мартин Пушкар додому відпустив свій полк Полтавський в п'ятдесятім році, щоб кожен собі добре погостив, але щоб так — із шаблею при боці"

9.4. "Той монастир недавно збудували. Там дзвони є на різні голоси. Його Пушкар з Іваном фундували, раніш були ліси там та ліси"

10. Вишняк

10.1. "Він не якийсь. Він сам собі Вишняк. У нього скроні в срібній папороші. Буває так, що слава на дурняк, а в нього слава за великі гроші."

10.2. "Він посідає греблі і поля, у Церкву ходить майже щосуботи"

10.3. "Як він уміє красно говорить! Які у нього займища і луки! Вся Україна полум'ям горить, він і на цьому теж нагріє руки. Де треба, вчасно притамує гнів. Де треба, скаже правди половину. Щасливий дар."

10.4. "Вишняк ішов угору все та вгору."